10 червня 2024 року м. Київ № 320/17653/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про роз'яснення судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 позов задоволено та визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладену у листі від 21.12.2021 № 13929-23364/П-02/8-1000/21, у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) здійснити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 26.11.2021 перерахунок та виплату доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набрало законної сили 08.03.2023.
06.06.2023 Київським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи у даній справі.
17.08.2023 позивач звернувся до суду із заявою про визнання дій/бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі в порядку ст. 383 КАС України.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 суддю Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В. було звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.
Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначив, що станом на день звернення із даною заявою до суду рішення від 25.10.2022 у справі є невиконаним, а пенсійний орган всупереч рішенню суду не вчиняє жодних дій спрямованих на його виконання, що і стало підставою для звернення до суду в порядку ст. 383 КАС України.
У зазначеній заяві позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, вчинені при виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі № 320/17653/21, в частині застосування при перерахунку та виплаті ОСОБА_1 доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до положень статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-XII, розрахункової величини прожиткові мінімуми;
для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли вищезазначеному порушенню закону, зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 26.11.2021 перерахунок та виплату доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до положень статті 39 Закону України «Про статує і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, із застосуванням розрахункової величини дві мінімальні заробітні плати, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомити Київський окружний адміністративний суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Розглянувши подану заяву, судом встановлено наступне.
20.06.2023 позивачем одержано виконавчі листи, видані Київським окружним адміністративним судом.
Позивач звернувся до пенсійного органу із запитом про надання інформації щодо виконання рішення суду, однак у подальшому дізнався, що пенсійним органом жодних дій спрямованих на виконання рішення суду, вчинено не було.
Зі змісту листа пенсійного органу від 02.08.2023 № 1000-0202-8/115538 вбачається, що пенсійним органом проведено нарахування пенсії виходячи із застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму.
Не погоджуючись із таким невиконанням рішення суду, позивач звернувся до суду у порядку ст. 383 КАС України.
Враховуючи положення ч. 5 ст. 383 КАС України, розгляд заяви здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження.
Надаючи правову оцінку поданій позивачем заяві, суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За приписами ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З системного аналізу вищезазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Таким чином, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
В даному випадку позивач звернувся до суду із вимогами в порядку ст. 383 КАС України, обґрунтовуючи необхідність застосування судом окремої ухвали з підстав неналежного виконання рішення суду.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що при встановленні неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій, важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності та/або дії, її фактичні підстави, а також шкідливість/протиправність для прав та інтересів заінтересованої особи.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України.
Матеріали справи свідчать, що після набрання рішенням законної сили, 03.07.2023 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на підставі виконавчого листа відкрито виконавче провадження ВП № 72126934 про примусове виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2022, однак позивач вже 17.08.2023 звернувся до суду з даною заявою у порядку ст.383 КАС України.
Положеннями ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З зв'язку із вказаним, суд наголошує, що позивачем не надано суду доказів, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а відтак, звернення позивача із заявою в порядку ст. 383 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України «Про виконавче провадження» першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за його позовом, у зв'язку із її передчасністю.
Керуючись ст. 248, 256, 383 КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 320/17653/21 - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Головенко О.Д.