10 червня 2024 року Справа №320/3432/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області, пенсійний орган), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у відмові зарахувати позивачу періоди роботи з 21.08.1991 по 12.03.1998, з 12.03.1998 по 01.09.1998, з 01.09.1998 по 25.12.2003, з 26.04.2004 по 05.07.2006, з 06.07.2006 по 23.06.2008, з 01.07.2008 по 20.12.2011, з 21.12.2011 по 17.05.2013, з 23.05.2013 по 29.12.2021 до пільгового стажу за Списком № 2 та призначити позивачу з 01.01.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу періоди роботи з 21.08.1991 по 12.03.1998, з 12.03.1998 по 01.09.1998, з 01.09.1998 по 25.12.2003, з 26.04.2004 по 05.07.2006, з 06.07.2006 по 23.06.2008, з 01.07.2008 по 20.12.2011, з 21.12.2011 по 17.05.2013, з 23.05.2013 по 29.12.2021 до пільгового стажу за Списком № 2 та призначити позивачу з 01.01.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликається на ст. 8, ст. 46 Конституції України, положення п. «б» ст. 13, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, ст. 45, п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, пункти 3, 4.2, 4.3, 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах №383, п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637, вказує на те, що рішення відповідача про відмову у призначенні спірної пенсії від 09.12.2021 № 22603/03-16 та від 31.12.2021 №104650008665 є протиправними, оскільки всі необхідні документи були надані пенсійному органу разом із заявами. Наполягає, що має понад 12 років стажу на роботах за Списком №2, що підтверджується записами його трудової книжки, та саме записами в трудовій книжці підтверджується стаж. Якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Застосовуючи також, окрім іншого, положення п.п. 1.5 п. 1, п. 4, п. 8, п. 9 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці №442, Методичні рекомендації, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про охорону праці», ст. 29, ст. 153 КЗпП України вказує, що своєчасна проведена атестація робочого місця є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові та безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо та відповідно до ст. 41 КУпАП відповідальність за не проведення атестації робочих місці несе роботодавець, при цьому, особа яка працює за Списком №2, працівник, робоче місце якої підлягає атестації, не може вплинути на своєчасність проведення такої атестації.
Додав, що на час звернення за призначенням пенсії виповнилось 55 років, страховий стаж становить більше 35 років, за списком № 2 стаж складає понад 20 років, тобто більше 12 років 6 місяців, спірні періоді підтверджені належним чином, вважає, що набув права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати пенсійний орган зарахувати страховий стаж для призначення пенсії за Списком №2 та призначити пенсію.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі (суддя Харченко С.В.).
В справі зареєстровано 25 травня 2022 року відзив від відповідача.
ГУ ПФУ у Київській області зазначає, що п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV для призначення пенсії за віком за Списком №2 необхідно мати страховий стаж не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах за вказаним Списком №2. Покликаючись на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №22-1, п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637, постанову правління Пенсійного Фонду України від 10.11.2006 №18-1, вказує, що якщо підприємство ліквідоване без визначення його правонаступника пільговий стаж підтверджується у Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 р. № 18-1, відповідно мають бути надані довідки та у довідці мають бути зазначені: періоди роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списку до якого включається даний період роботи, первинні документи за час виконання робіт, на підставі яких видана довідка. Таких документів позивач не надав. За записами трудової книжки не можливо визначити періоди зайнятості позивача повний робочий день у важких та шкідливих умовах праці. Інформація про атестацію робочих місць відсутня.
Враховуючи п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах №383, за наданими позивачем документами, станом на 31.12.2021 року, страховий стаж становить 33 роки 4 місяці 13 днів, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи, пільговий стаж роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умова праці за списком №2 становить 3 роки 4 місяці 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсій зі зниженням пенсійного віку. До пільгового стажу за доданими документами зараховано всі періоди роботи, що підтверджені Комісією. Розпорядженням від 31.12.2021 № 104650008665 винесено рішення у відмові в призначенні пенсії позивачеві у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Права на спірну пенсію позивач досягне після 60 років з 13.03.2025.
Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 22.02.2024 справу розподілено судді Войтович І.І.
26.02.2024, ухвалою суду прийнято до провадження дану адміністративну справу № 320/3432/22 та справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 виданого Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області 09.03.2000, проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
29.02.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою та доданими до неї документами про підтвердження стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Відповідно додавши трудову книжку, копії документів про проведення атестації робочих місць, документи про переведення на іншу роботу, накази по підприємству.
Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при ГУ ПФУ у Київській області зазначено про те, що стаж роботи ОСОБА_1 за Списком №2 з 04.08.1989 по 21.08.1992, з 25.12.2003 по 25.04.2004 становить всього 3 роки 4 місяці 20 днів.
Зокрема, з посиланням на Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, п.4.2. Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад, і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зазначенго, що за документами ОСОБА_1 працював в Управлінні будівництва Рівненської АЕС (з 06.12.1993 орендне підприємство Рівненської АЕС, з 01.12.1995 - УБ ВАТ «КУЗНЕЦОВСЬКАТОМБУД», з 14.08.1996 - ЗАТ УБ Рівненська АЕС) на посадах: з 04.08.1989 по 31.05.1991 - майстра будівельної дільниці, з 01.06.1991 по 11.03.1998 - виконроба; з 12.03.1998 по 31.08.1998 -майстра будівельної дільниці; з 01.09.1998 по 25.04.2004 - виконроба; з 26.04.2004 по 05.06.2006 - начальника дільниці. Державна реєстрація ЗАТ УБ Рівненськая АЕС припинена. Розділом XXVII «Будівництво» Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, передбачені майстри будівельних та монтажних робіт, виконавці робіт (поз. 276). В трудовій книжці ОСОБА_1 записи про проведення атестації робочих місць та підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення відсутні. Згідно наказу від 31.03.1993 № 132 «Про проведення атестації місць за умовами праці» в Управлінні будівництва Рівненської АЕС створена атестаційна комісія. Підсумковий наказ щодо результатів атестації робочих місць до Комісії не надано. Згідно з Переліком робочих місць, виробництв, професійне працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списками №1 та №2 (згідно атестації робочих місць), затвердженим наказом від 25.12.2003 №310, робочі місця майстра будівельних і монтажних робіт, виконавця робіт атестовані за Списком №2. Інформація щодо атестації робочого місця начальника дільниці відсутня.
29.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою та доданими до неї документами про призначення пенсії за віком за Списком №2.
Рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 31.12.2021 №104650008665 відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
В даному рішенні казано, що вік заявника становить 56 років, за п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV необхідний страховий стаж становить 28 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах за Списком №2.
Страховий стаж особи - становить 33 роки 4 місяці 13 днів. Пільговий стаж особи за Списком № 2-3 роки 4 місяці 20 днів.
За доданими документами до пільгового стажу зараховано всі періоди, що підтверджені Комісією.
Відповідно, позивач вказує, що відповідачем не зараховані до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 21.08.1991 по 12.03.1998, з 12.03.1998 по 01.09.1998, з 01.09.1998 по 25.12.2003, з 26.04.2004 по 05.07.2006, з 06.07.2006 по 23.06.2008, з 01.07.2008 по 20.12.2011, з 21.12.2011 по 17.05.2013, з 23.05.2013 по 29.12.2021.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не зарахування до стажу пільгового спірного періоду, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 1, ч. 3 ст. 3 КАС України).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови і порядок призначення, перерахунку плати пенсій встановлюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV(надалі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
За ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до ст.114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за Списком №2 за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і - при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, - менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п. 20 Порядку 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, ус.танов, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Аналіз на ведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові документи, зазначені у пунктах 3 та 20 Порядку № 637.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 вбачається записи щодо спірних місць роботи за Списком №2, зокрема:
з 04.08.1989 року по 01.06.1991 року - майстер будівельної дільниці ЗАТ УБ Рівненської АЕС (запис 2, наказ №181 від 16.08.1989);
з 01.06.1991 року по 12.03.1998 року - виконроб будівельної дільниці ЗАТ УБ Рівненської АЕС (запис 2, наказ №91 від 01.06.1991);
з 12.03.1998 року по 01.09.1998 року - майстер будівельної дільниці ЗАТ УБ Рівненської АЕС (запис 7, наказ №15 від 12.03.98);
з 01.09.1998 року по 26.04.2004 року - виконроб будівельної дільниці ЗАТ УБ Рівненської АЕС (запис 8, штатний розклад від 01.09.1998);
з 26.04.2004 року по 05.07.2006 року- начальник будівельної дільниці ЗАТ УБ Рівненської АЕС (запис 9, наказ №118 від 20.04.2004);
з 06.07.2006 року по 23.06.2008 року - начальник будівельної дільниці №1 ЗАТ «Західенергобуд» (запис 11, наказ №331 від 05.07.2006);
з 01.07.2008 року по 20.12.2011 року - старший виконроб ТОВ «Будівельна компанія «Місто» (запис 12, наказ від 06.07.2008 № 161/10;
з 21.12.2011 року по 17.05.2013 року - старший виконроб ТОВ «Спецвисотмонтаж-Буд» (запис 15, наказ №119-к від 20.12.2011);
з 23.05.2013 року по 29.12.2021 року (дата звернення із заявою про призначення пенсії) -виконроб TOB « Бориспільміськбуд» (запис №18, наказ від 23.05.213 №30-к).
Відповідач не зараховує позивачу періоди роботи з 21.08.1991 по 12.03.1998, з 12.03.1998 по 01.09.1998, з 01.09.1998 по 25.12.2003, з 26.04.2004 по 05.07.2006, з 06.07.2006 по 23.06.2008, з 01.07.2008 по 20.12.2011, з 21.12.2011 по 17.05.2013, з 23.05.2013 по 29.12.2021 через відсутність, а саме не підтвердження проведення атестації робочих місць.
Суд зазначає, що відповідно до п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою КМ України № 442 від 01.08.1992 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
За п. 3 Порядку №442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації (п. 4 Поряду №442).
За змістом п. 8 та 9 Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпечення працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Згідно з п. 10 Порядку №442, результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами 1 та 2 ст. 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України від 14.10.1992 № 2694-ХІІ «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
У висновку, роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Таким чином, сукупність наведених вище правових норм, дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.
Враховуючи положення згаданого вище судом п. «б» ст. 13 Закону №1788-ХІІ, конституційні та конвенційні права особи на пенсійне забезпечення та обов'язки роботодавця щодо проведення належної атестації робочих місць, враховуючи, що така підлягає проведенню у зв'язку із наявними шкідливими умовами праці для працівника, суд вважає та зазначає, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року (далі Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92р та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92р.
Вимоги щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих списків.
Пунктом 4.2 Порядку №383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
За наявними та наданими до пенсійного органу Наказами № 132 від 31.03.1993 року, № 94 від 22.03.1996 року та № 310 від 25.12.2003 року «Про атестацію робочих місць», якими зокрема №132 та №310 покладено на Атестаційну комісію затвердити перелік робочих місць, виробництва, професій та посад з несприятливими умовами праці, погодити його із профспілковим комітетом та подати на затвердження (до 01.06.1993; до 25.02.2004); №94 відповідно до затвердженого переліку наказано робітникам, зайнятим на роботах в шкідливих умовах праці дільниць №3, №7, ЖКВ, УМ, КБМК згідно Закону України ст. 9 видавати за фактичні дні роботи талони на безкоштовне спецхарчування в розмірі 157т.крб, роботу в шкідливих мовах праці фіксувати в окремих табелях на основі щоденного обліку робочого часу з 01.03.1996.
Відповідно, затверджено Перелік робочих місць, виробництва, професій і посад що підлягають атестації за шкідливими умовами праці для отримання права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2.
На підставі проведеної атестації, на робочому місці майстра виконавця робіт, начальника будівельної дільниці встановлено особливо шкідливі умови праці за Списком № 2.
Суд зазначає, що відповідно до постанови ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 у період по 31.12.1991 діяв Список № 2 та за розділом XXIX право пільгового пенсійного забезпечення, мали зокрема майстри будівельних робіт, виконроби.
З 01.01.1991 по 10.03.1994 діяв Список № 2 затверджений постановою КМУ СРСР від 26.01.1991 № 10 за розділом ХХVII код 2290000б-23419 право пільгового пенсійного забезпечення, мали зокрема майстри будівельних та монтажних робіт.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162 затверджено Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема Список №2 в розділі XXVII, за яким за кодом 2290000б-23419 віднесено - майстри будівельних і монтажних робіт та за кодом 2290100б-23419 в розділі керівники та спеціалісти - майстри будівельних і монтажних робіт.
Відповідно до Переліку професій за Наказом №94 від 22.03.1996 віднесено до Списку № 2 за п. 13 професія- виконроб.
Відповідно до Переліку робочих місць, виробництва, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 та №2 (згідно атестації робочих місць) Додаток №1 до Наказу №310 від 25.12.2003 майстер будівельних і монтажних робіт код 23419 та виконавець робіт код 22900006-2444 відноситься за розділом 27 до Списку №2.
За діючою постановою КМУ від 17 листопада 1997 р. № 1290 до Списку № 2 віднесено у розділі XI посаду - майстер будівельних робіт.
Суд враховує, що відповідач не заперечує віднесення виконувану роботу та посаду позивача до Списку №2.
Враховуючи правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 по справі № 352/547/16-a, від 23.10.2018 по справі №348/1079/17, від 05.03.2019 по справі №679/774/16-а слідує, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Суд констатує, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 19 лютого 2020 р. по справі № 520/15025/16-а.
Суд зазначає, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які ведуть облік трудового стажу своїх працівників і відповідно зберігають всю інформацію щодо проходження їх трудової служби на підприємстві, установі чи організації, здійснюють відповідні записи до трудової книжки, в разі необхідності видають необхідні довідки, відповідно до положень Порядку № 637.
Відповідно, не можна вважати зазначені записи в трудовій книжці позивача недостатніми для встановлення обставин призначення на посаду, періоду роботи на призначеній посаді, саму посаду, професію, характер роботи та інші відомості, які надають можливість встановити чи спростувати належність особи до певного Списку.
Також суд зазначає, що витребування пенсійним органом від заявника пенсіонера додаткових документів, згідно з положенням Порядку № 637, а саме: уточнюючих довідок, в яких має бути зазначено періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи: розділ, підрозділ, пункт, найменування спискiв або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видані зазначені довідки, можливо лише у тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу (п. 20 Порядку № 637).
Суд вказує, що позивач не має нести відповідальності за дії чи бездіяльність органу та його посадової особи щодо порядку ведення трудової книжки, внесення до неї записів та виправлення, а також, суд ураховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі №754/14898/15-а.
Відповідно, суд вказує, що на час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 55 років, страховий стаж становив більше 33 років, в тому числі стаж за Списком № 2 понад 30 років (32 роки 4 місяці 19 днів), тобто більше 12 років 6 місяців, які вимагаються законодавством, у зв'язку з чим ОСОБА_1 набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію та за ст. 83 Закону №1788-XII пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, з відповідним дотриманням Пенсійним фондом норм діючого законодавства та положень постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також Порядку №637.
У даному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивач звернувся до відповідача - 29.12.2021 (зі спливом трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку).
Похідною відповідно до наслідків вирішення справи судом є позовна вимога про призначення спірної пенсії з 29.12.2021 (з дати звернення), що є законодавчо обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи, а не з 01.01.2022 як просить позивач.
Частина 1 статті 9 КАС України визначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Судом встановлено, що відповідачі не виконали покладений на них обов'язок щодо доказування за ч. 2 ст. 77 КАС України. Натомість, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині порушеного права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, а наведені ним доводи не спростовані відповідачами.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в трудовій книжці та наданих документах до суду та до відповідача позивачем підтверджено наявність пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 КАС України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Решта доводів сторін не впливають на висновки суду.
Суд враховує, що позивач у справі оскаржує бездіяльність відповідача щодо не зарахування до стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоду роботи за Списком №2 для призначення відповідної пенсії.
Згідно частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (частина третя статті 6 КАС України).
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
Та, суд зазначає, що в даній справі бездіяльність відповідача не встановлена, оскільки пенсійний орган вчиняв дії щодо перевірки достатності пільгового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 за поданою заявою та документами від 29.01.2021 та від 29.12.2021, у зв'язку з чим суд вважає, що за наслідками вирішення спору вбачаються саме протиправні дії відповідача щодо прийняття рішень про відмову у призначенні спірної пенсії від 09.12.2021 № 22603/03-16 та від 31.12.2021 №104650008665, які відповідно підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 КАС України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Решта доводів сторін не впливають на висновки суду.
Відтак, враховуючи встановлене судом та зазначене вище, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправним та скасування рішень відповідача відмову у призначенні спірної пенсії від 09.12.2021 № 22603/03-16 та від 31.12.2021 №104650008665, та задля забезпечення належного способу захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати спірні періоди роботи до пільгового стаж за списком №2 та призначити позивачу пенсію за віком за Списком №1 з 29.12.2021.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією №47 від 14.02.2022.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів сплачений судовий збір 900,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 77-80, 139, 143, 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області від 09.12.2021 № 22603/03-16 та від 31.12.2021 №104650008665 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 21.08.1991 по 12.03.1998, з 12.03.1998 по 01.09.1998, з 01.09.1998 по 25.12.2003, з 26.04.2004 по 05.07.2006, з 06.07.2006 по 23.06.2008, з 01.07.2008 по 20.12.2011, з 21.12.2011 по 17.05.2013, з 23.05.2013 по 29.12.2021 до пільгового стажу за Списком № 2 та призначити ОСОБА_1 з 29.12.2021 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
В решті вимог- відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 900,00 грн. (дев'ятсот гривень 40 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.