07 червня 2024 року № 640/25728/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (далі-відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, оформлене листом № 2600-0213-8-108715 від 05.07.2021 р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи на посадах архіваріуса Дніпровського районного суду м. Києва з 26.02.1985 року по 25.08.1987 року, секретаря суду Дніпровського районного суду м. Києва з 25.08.1987 року по 01.04.1988 року, секретаря суду Ватутінського районного суду м. Києва з 01.04.1988 року по 11,11.1988 року, секретаря судових засідань Ватутінського районного суду м. Києва з 11.11.1988 року по 21.10.1992 рік, друкарки Старокиївської районної прокуратури м. Києва з 26.10.1992 року по 28.09.2001 року, друкарки Печорської прокуратури з 02.10.2001 року по 25.10.2004 рік. До стажу необхідного для призначення пенсії за вислугу років, згідно з ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII, призначити та виплачувати пенсію за вислугу років, згідно з ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VI1, у розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.06.2021 р.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови відповідача у переведенні позивача на пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», з огляду на наявність необхідного стажу.
Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Колесніковій І.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 адміністративну справу №640/25728/21 прийнято до провадження та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, до суду направив відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову стверджує про відсутність позивача правових підстав для переведення позивача на пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру».
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач працює в органах прокуратури починаючи з 1992 року на різних посадах, а з 02.02.2021 отримує пенсію по інвалідності.
01.06.2021 позивач звернулась з заявою до Головного управління пенсійного фонду у місті Києві щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», додавши до заяви всі необхідні документи.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду у місті Києві, яке оформлене листом №2600-0213-8-108715 від 05.07.2021 заявнику було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років на підставі ч.8 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Позивач не погоджується з відмовою в частині того, що згідно з наданими документами стаж роботи, що дає заявнику право на пенсію згідно Закону України «Про прокуратуру» становить 22 роки 06 місяців 14 днів, стаж роботи на прокурорських посадах 15 років: з 29.05.2006 року по 01.06.2021 року, що недостатньо для нарахування пенсії.
Вважаючи, рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначено Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Абзацом 22 ст. 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Пенсійне забезпечення прокурорів та працівників прокуратури визначено в Законі України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 (далі - Закон №1697).
Своєю чергою, підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років визначено ст. 86 Закону №1697-VII, що дає право на пенсію за вислугу років.
Зокрема, відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 вказаної норми прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:
по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно частини 5 статті 86 вказаного Закону, працівникам, які не мають вислуги років, передбаченої частиною першою цієї статті, за наявності необхідного стажу роботи на посадах прокурорів, а також страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після досягнення чоловіками 57 років, а жінками віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою цієї статті. Передбачене цією частиною зниження віку для жінок застосовується також до завершення періоду підвищення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. До досягнення віку, встановленого цією частиною, право на пенсію за віком мають чоловіки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 31 грудня 1957 року;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1958 року по 31 грудня 1958 року;
56 років - які народилися з 1 січня 1959 року по 31 грудня 1959 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1960 року по 31 грудня 1960 року.
Відповідно до вимог частин 6-8 ст.86 «Про прокуратуру», до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;
слідчими, суддями;
на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;
у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;
на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України;
на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;
військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;
відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
До пенсії за вислугу років, призначеної згідно з цією статтею, встановлюються надбавки на утримання непрацездатних членів сім'ї та на догляд за одиноким пенсіонером у розмірах і за умов, передбачених чинним законодавством.
Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.
Згідно ч. 13 ст. 86 Закону № 1697 пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.
Як вже зазначалось, позивач 21.06.2021 позивач звернулась з заявою до Головного управління пенсійного фонду у місті Києві щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», додавши до заяви всі необхідні документи.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду у місті Києві, яке оформлене листом №2600-0213-8-108715 від 05.07.2021 заявнику було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років на підставі ч.8 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», з огляду на те, що згідно з наданими документами стаж роботи, що дає заявнику право на пенсію згідно Закону України «Про прокуратуру» становить 22 роки 06 місяців 14 днів, стаж роботи на прокурорських посадах 15 років: з 29.05.2006 року по 01.06.2021 року, що недостатньо для нарахування пенсії.
Отже, спірним питання у цій справі є наявність у позивача вислуги років 25 років, яка б давала позивачу можливість реалізувати своє право на призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Позивач наголошує, що до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» необхідно зарахувати період періоди роботи на посадах архіваріуса Дніпровського районного суду м. Києва з 26.02.1985 року по 25.08.1987 року, секретаря суду Дніпровського районного суду м. Києва з 25.08.1987 року по 01.04.1988 року, секретаря суду Ватутінського районного суду м. Києва з 01.04.1988 року по 11,11.1988 року, секретаря судових засідань Ватутінського районного суду м. Києва з 11.11.1988 року по 21.10.1992 рік, друкарки Старокиївської районної прокуратури м. Києва з 26.10.1992 року по 28.09.2001 року, друкарки Печорської прокуратури з 02.10.2001 року по 25.10.2004 рік.
Постановою Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3724-XII встановлено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на працівників державних органів Республіки Крим, органів місцевого та регіонального самоврядування, які прирівнюються до відповідних категорій посад службовців, якщо інше не передбачено законодавством України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну службу» посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Згідно ст. 17 Закону України «Про державну службу» громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».
Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Згідно статті 24 Закону України «Про державну службу» прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про державну службу» основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.
Суд зазначає, що посади і органи, час роботи, в яких зараховується до стажу державної служби, визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) в тому числі: на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
Згідно пункту 4 Порядку № 283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов'язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.
Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Суд не заперечує, що спірні періоди роботи можуть бути зараховані до стажу державної служби, натомість зарахування роботи на посадах державної служби до вислуги років для призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» має свої особливості. Зокрема, необхідною умовою для призначення пенсії за вислуги років є наявність на день звернення необхідного стажу роботи, що зараховується до вислуги років у розмірі 25 років, з якого обов'язкова наявність стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років, до якого, зокрема, зараховується час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.
При цьому норма ч. 6 ст. 86 Закону № 1697 дає підстави для висновку, що умовою зарахування до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, часу роботи на посадах державних службовців, є як наявність кваліфікаційних вимог у вигляді вищої юридичної освіти для такої посади, так і фактична наявність у особи, що займає таку посаду, вищої юридичної освіти. Тобто, час роботи на посадах державних службовців, які займають особи без вищої юридичної освіти, не може бути зарахованим до вказаної вислуги років.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 464/7474/16-а.
Також, у постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 (справа № 344/11838/14-а) викладена правова позиція, відповідно до якої до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, не може зараховуватися трудова діяльність на посаді державного службовця, кваліфікаційні умови якої (посади) не вимагали від особи, яка її обіймала, вищої юридичної освіти, а особа, яка фактично її обіймала, такої освіти не мала; чи коли через якийсь час на підставі нормативного регулювання такі умови до згаданої посади були запроваджені, а особа, яка продовжувала її обіймати, здобула вищу юридичну освіту; або містить такі умови, але особа, яка обіймала посаду державного службовця, не мала відповідної освіти чи мала спеціальну, гуманітарну чи іншу вищу освіту, але не юридичну, тощо.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі про відмову у відкритті касаційного провадження від 17.04.2024 у справі № 480/3434/23.
Суд звертає увагу на безпідставність доводів позивача про те, що вимоги до осіб, які займають посади державних службовців, щодо наявності в них вищої освіти, в тому числі юридичної освіти, яка на час роботи позивача не поширювалась. Позивач помилково ототожнює зарахування періоду роботи до державної служби та періоду роботи до вислуги років для відповідно до Закону України «Про прокуратуру», та в той же час наводить помилкові норми законодавства. Суд наголошує, що зарахування державної служби до стажу роботи не є тотожним поняттю та статусу прокурора відповідно до закону України «Про прокуратуру».
Між тим, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо наявності у позивача вищої юридичної особи у період роботи з 26.02.1985 року по 25.08.1987 року, секретаря суду Дніпровського районного суду м. Києва з 25.08.1987 року по 01.04.1988 року, секретаря суду Ватутінського районного суду м. Києва з 01.04.1988 року по 11,11.1988 року, секретаря судових засідань Ватутінського районного суду м. Києва з 11.11.1988 року по 21.10.1992 рік, друкарки Старокиївської районної прокуратури м. Києва з 26.10.1992 року по 28.09.2001 року, друкарки Печорської прокуратури з 02.10.2001 року по 25.10.2004 рік.
Таким чином, рішення відповідача, оформлене листом № 2600-0213-8-108715 від 05.07.2021 відповідає вимогам чинного законодавства, що свідчить про відсутність правових підстав для його скасування.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.
Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.