про відмову у відкритті провадження у справі
10 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/10622/24
категорія 109040000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною та скасування державної реєстрації,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною та скасування державної реєстрації.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 являється його співвласником. Пояснює, що будинок знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,1159 га. Між співвласниками будинку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено угоду про встановлення порядку користування земельною ділянкою, яка була завірена нотаріально 17.04.2019. Згідно даної угоди ОСОБА_2 отримала у користування земельну ділянку загальною площею 0,0626 га (0,0540 га у власність та 0,0086 га у користування), ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали земельну ділянку загальною площею 0,0533 га (0,0460 га у власність та 0,0073 у користування). Зовнішні межі земельної ділянки були встановлені за існуючими парканами.
На даний час ОСОБА_2 оформила право власності на свою частину земельної ділянки. В період з 2019 року по 2023 року паркан, що відмежовував земельну ділянку по АДРЕСА_2 від будинковолодіння по АДРЕСА_2 був демонтований власником будинку по АДРЕСА_2 ОСОБА_5 без її згоди. На місці демонтованого паркану, встановлений бетонний паркан, що зменшив площу земельної ділянки по АДРЕСА_1 . У зв'язку з цим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися в Богунського районного суд м. Житомира з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (справа №295/994/23). Під час розгляду вказаної справи позивачці стало відомо, що 27.03.2023 відповідачем проведено державну реєстрацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,0974 га та присвоєно кадастровий номер 1810136300:10:068:0084, що підтверджується витягом з ДЗК від 27.03.2023. Разом з тим, під час розгляду справи була проведена судова комісійна будівельно- технічна та земельно-технічна експертиза. З висновку експертизи № 652/03-2024 від 15.03.2024 позивачка дізналася, що земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:10:068:0084 накладається на її земельну ділянку, при цьому зменшуючи її площу на 4,7 кв.м.
Вважає, що такі обставини порушують її право на оформлення права власності на свою частини земельної ділянки в порядку приватизації тією площею, що визначена угодою про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Відповідно до положень ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вважаю, що у відкритті провадження за вказаними позовними вимогами, слід відмовити, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Предметом позову у даній справі є встановлення майнового права власності на земельну ділянку.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи без діяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних відносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Таким висновок виклав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.01.2023 № 500/3487/20.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.02.2015 у справі № 21-34а15, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 520/16647/16-а.
Оскаржуючи дії відповідача щодо державної реєстрації поділу спірної земельної ділянки, позивач фактично захищає свої майнові права на цю земельну ділянку, тобто спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Аналогічні висновки Суду викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 902/517/17 (провадження № 12-78гс18).
За таких обставин, оскільки позивач, звертаючись з цим позовом до адміністративного суду просить захистити своє майнове право власності на земельну ділянку, то такий спір носить приватноправовий характер та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Проаналізувавши вищевказані норми, суд наголошує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З вищевикладеного видно, що оскаржуючи дії відповідача щодо державної реєстрації спірної земельної ділянки, позивач фактично захищає свої майнові права на цю земельну ділянку, а тому вирішення даного спору має здійснюватися судом цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України, а не Житомирським окружним адміністративним судом за правилами КАС України.
Зважаючи на встановлені обставини, враховуючи положення п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України та викладені висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись , п.1 ч.1 ст170, ст.ст.241, 242 КАС України, суд,
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною та скасування державної реєстрації.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Єфіменко