07 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/1137/24
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Житомирській області із позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкову заборгованість у сумі 41 682,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - відповідач) є платником податків та має податкову заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у сумі 41 682,80 грн. У зв'язку із її несплатою у добровільному порядку, просить стягнути з відповідача вказану податкову заборгованість.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Вказана ухвала 01.02.2024 направлена на адресу відповідача: АДРЕСА_1 , однак конверт з вкладеннями повернувся до суду із відміткою поштового відділення у довідці про причини повернення/досилання Ф.20 - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд, з метою перевірки місця реєстрації ОСОБА_1 , надіслав запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, у відповідь на який отримав відомості про місце реєстрації відповідача. Адреса відповідача, зазначена у позові, підтверджена відповіддю №628531 від 05.06.2024 на поданий судом запит.
Крім того, слід відмітити, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
З огляду на що, відповідач вважається особою, який належним чином повідомлений про прийняту ухвалу та про необхідність надання до суду відзиву на позов, однак процесуальним правом на подання до суду відзиву на позов не скористався.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.
Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України № 2755- IV від 02.12.2010 (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 6.1. ст. 6 ПК України - податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктами 8.1. та 8.2. ст. 8 вказаного Кодексу передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених Кодексом.
Відповідно до пп. 9.1.2. п.9.1. ст. 9 ПК України - податок на доходи фізичних осіб відноситься до загальнодержавних податків.
Приписами п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.п. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Главою 1 розділу XIV ПК України передбачені правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
Відповідно до п.291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п.291.3. ст.291 ПК України).
Статтею 295 ПК України визначений порядок нарахування та строки сплати єдиного податку.
Як свідчать матеріали справи, у відповідача є податкова заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб та податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
У відповідача наявна податкова заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 41 682,80 грн.
13.08.2023 відповідачем до контролюючого органу подано податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи на період воєнного, надзвичайного стану в Україні, в якій задекларовано обсяг доходу за податковий (звітний місяць), що оподатковується за ставкою 2 відсотки доходу у розмірі 2 300 618,00 грн. Самостійно визначена сума податкових зобов'язань за податковий (звітний) місяць - 46 012,36 грн, з яких 41 682,80 грн відповідачем не сплачено у строки, визначені ПК України, а тому таке зобов'язання набуло статусу податкового боргу та вважається узгодженим.
Абзацом першим п.59.1 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області відповідно до положень ст.59 ПК України на адресу відповідача, яка вказана у ідентифікаційних даних, що містяться в матеріалах справи надсилалася податкова вимога форми "Ф" від 19.01.2021 №0010581-1306-0630 на суму 41 682,80 грн.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Позивачем на підтвердження суми заборгованості додано до позовної заяви зведений розрахунок сум податкового боргу, згідно з яким відповідачка має заборгованість у розмірі 41 682,80 грн.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Вказана позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.06.2023 у справі №160/13436/22.
У той час, слід відмітити, що межах розгляду даної справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Разом з тим, такий принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
У ході судового розгляду даної справи слід відмітити, що відповідачка не подала до суду жодних заперечень на позовну заяву, як наслідок не ставить під сумнів правомірність нарахування податкового боргу, який заявлений контролюючим органом до стягнення.
Також, в матеріалах справ відсутні докази оскарження відповідачем правомірності нарахування податкового боргу в окремому судовому процесі, чи пред'явлення зустрічного позову в межах цієї справи.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням вищевказаного правового регулювання спірних правовідносин та встановлених обставин у справі суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу та стягнення такої заборгованості в сумі 41 682,80 грн з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Враховуючи положення ч.2 ст.139 КАС України та відсутність судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир,10003. ЄДРПОУ ВП: 44096781) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості, задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкову заборгованість у сумі 41 682 (сорок одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 07 червня 2024 р.