Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
10 червня 2024 року Справа №200/3215/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
визнати дії відповідача Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької обл. неправомірними в зв'язку з неправильним перерахунком пенсії;
зобов'язати відповідача Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати пенсію з 26.01.2017 з коефіцієнтом страхового стажу 0,53437 тобто з 1,35 і коефіцієнтом заробітку згідно розпорядження 164234 від 05.09.2011.
Ухвалою від 27.05.2024 позовна заява залишалася без руху та позивачу встановлювався десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
У вищевказаній ухвалі, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд прийняв до уваги висновки, викладені у постанові Верховного суду від 25.09.2023 у справі № 200/10870/20-а, де касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №200/10870/20-а скасовано в частині відмови у задоволенні позовних про зобов'язання Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 26 січня 2017 року та в частині визначення коефіцієнту заробітку.
Позовні вимоги в частині зобов'язання Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 26 січня 2017 року по 23 травня 2020 року залишено без розгляду.
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі №200/10870/20-а залишено без змін.
Обґрунтовуючи рішення в частині застосування процесуального строку звернення до суду у даній справі Верховним Судом зазначено: «У схожій ситуації Верховний Суд у постанові від 03.08.2022 у справі № 753/18666/17 дійшов висновку, що статус непрацюючої особи набувається за умови як зняття такої особи з обліку податкових органів, так і зупинення або припинення ним права на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до статей 31, 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Суд погоджується з таким правовим висновком і, застосовуючи його в контексті обставин цієї справи, звертає увагу на те, що право ОСОБА_2 на зайняття адвокатською діяльністю зупинено з 26.01.2017, з цього моменту вона набула статус непрацюючої особи та мала право на перерахунок пенсії.
Проте, позивачу було відомо про порушення її прав (не проведення перерахунку пенсії як непрацюючій на підставі відомостей про зупинення адвокатської діяльності) ще у 2017 році, однак з позовом до суду про захист порушених прав вона не зверталася до 23 листопада 2020 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду:
« для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.»
Враховуючи ці висновки Верховного Суду, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 було відомо про неналежний (на її думку) перерахунок пенсії, що підтверджується неодноразовим поданням нею заяв та звернень до територіальних органів Пенсійного фонду з січня 2017 року. Однак до суду вона не зверталася. На підставі заяви від 07.07.2020 та повідомлення про зняття з обліку платника єдиного внеску з 24.02.2020 їй проведено з 25.02.2020 перерахунок пенсії. Через вісім місяців після цього вона звернулася до суду.
Суд апеляційної інстанції, з посиланням на зазначену вище постанову Верховного Суду, констатував, що підстави для здійснення перерахунку пенсії з врахуванням всіх підвищень з січня 2017 року відсутні. Отже, позивачем пропущено строк звернення до суду із вимогою про зобов'язання відповідача-2 перерахувати їй пенсію з 26.01.2017.
Однак пенсія є щомісячним платежем, тому спір підлягає розгляду щодо періоду, який відповідає строку звернення до суду, тобто тривалістю шість місяців до дня звернення до суду.
Процесуальним наслідком пропуску строку звернення до суду, у разі якщо суд дійде висновку про відсутність поважних причин для його поновлення, є залишення позовної заяви без розгляду, а не відмова у задоволенні позову. Тому в цій частині судові рішення слід скасувати та ухвалити нове - про залишення позову без розгляду в частині вимог перерахувати пенсію з 26.01.2017 по 23.05.2020….».
З огляду на встановлені обставини в даній позовні заяві, а саме тривалий перебіг часу між фактичним моментом, коли позивач дізнався про порушення своїх прав та поданням даної позовної заяви до суду, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, що унеможливлює вирішення питання про поновлення останнього.
Позивачу запропоновано усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо заявлених позовних вимог, вказавши інші підстави для його поновлення та надати докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення з позовом.
10 червня 2024 року до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду.
В цій заяві позивач не зазначила будь яких поважних підстав, що завадили позивачу своєчасно звернутись до суду із даним позовом. Заява містить посилання на ч. 4 ст. 122 КАС України, яка встановлює строки звернення до адміністративного суду, ст.105 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про порядок оскарження дій страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду, ст. 264 Цивільного кодексу України.
При цьому позивачкою не наведені поважні обставини пропуску строку звернення до суду у розумінні КАС України.
Щодо інших посилань позивача, суд зазначає наступне.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Також Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
При цьому Європейський суд з прав людини розмежував поняття формалізм та надмірний формалізм. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Отже, надмірний формалізм та надмірна гнучкість повинні перебувати у певному балансі під час розгляду та вирішення судом справ. Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин.
Запроваджений в КАС України інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин, саме тому його застосування не може свідчити про надмірний формалізм.
Крім того, правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права. Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
У деяких рішеннях ЄСПЛ наголошується, що тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин; при цьому, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії», п. 109 ).
Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційне чи касаційне оскарження, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
Підсумовуючи викладене, на думку суду, у поданій заяві про поновлення пропущеного процесуального строку від 10.06.2024, позивачем не наведені поважні обставини пропуску строку звернення до суду в розумінні КАС України, викладені нормативні посилання на норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є підставами для поновлення строку звернення до суду.
Так поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Позивачем на підтвердження зазначених обставин належних та відповідних доказів не надано.
У Рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
З урахуванням усього викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строку на звернення до суду. Одночасно суд наголошує, що позивач не позбавлений права на звернення до суду за оскарженням порушеного права, але таке звернення має бути в межах процесуальних строків встановлених законом.
Таким чином, суд констатує, що недоліки позовної заяви позивачем не усунуто.
Згідно з частинами першою, другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини п'ятої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Отже, позовну заяву належить повернути.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України, суд
У задоволенні заяви позивача від 10.06.2024 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Буряк