Справа №22а-822/07 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 23 інстанції - Садовий І.В.
03 жовтня 2007 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Проценко О.А. (доповідач)
суддів - Коршуна А.О., Стежко В.А.,
при секретарі - Серьогіній О.В.,
за участі представників:
позивача - Овчинникова М.Б., Боброва Д.Л.,
відповідача - Вовк Д.В., Козиряцького О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі, м.Запоріжжя
на постановугосподарського суду Запорізької області від 16.04.07р. в адміністративній справі №18/398-АП - 23/230/07-АП
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м.Запоріжжя
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі
про скасування податкового повідомлення-рішення №0000041313/0 від 05.03.05р., -
У жовтні 2005 року Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» звернулось до суду із адміністративним позовом доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення №0000041313/0 від 05.03.05р. в частині визначення податкових зобов'язань у сумі 188 436,61 грн. В обґрунтування позову зазначене наступне:
- віднесення до валових витрат підприємства вартості фактичних втрат електроенергії понад нормативними є правомірним на підставі пп.5.2.1. п.5.2., п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР, оскільки включення до валових витрат підприємства витрат на придбання електричної енергії прямо передбачено законом, а установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що визначені у вказаному Законі, не допускається; електрична енергія за своїми фізичними властивостями та особливостями виробництва та постачання не може знаходитися на складах або у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, отже обов'язок щодо ведення обліку витрат електроенергії, встановлений п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР, відсутній; отже, позивачем правильно включена до податкового кредиту сума ПДВ, сплаченого у частині понаднормативних втрат електроенергії, у розмірі 118 384, 09 грн.;
- суми ПДВ у розмірі 24 грн., сплачені у зв'язку із придбанням картини, правомірно віднесені до податкового кредиту, оскільки картина є виробничим об'єктом;
- відсутність коду платника податків на печатці, відбитки якої проставлене на податкових накладних не роблять такі податкові накладні недійсними, у зв'язку з чим висновок податкового органу про правомірність виключення з наведених підстав із складу податкового кредиту 7 216, 32 грн. є помилковим.
16.04.07 р. позивач уточнив позовні вимоги, просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000041313/0 від 05.03.05 р. в частині визначення податкових зобов'язань у сумі 188 400, 61 грн. (за виключенням 24 грн. податкового кредиту, збільшеного у зв'язку із придбанням картини).
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на таке:
- єдиною ознакою для валових витрат, є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, тобто діяльності яка направлена на отримання доходу, в спірному випадку суми, сплачені за електроенергію, яка була втрачена, не можуть включатись до складу валових витрат, оскільки продаж такої енергії не може принести дохід; обов'язковим для позивача є ведення податкового обліку прирості-убутку балансової вартості покупних товарів, передбаченого п.5.9. ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР, на думку апелянта електроенергія у певних випадках знаходиться у незавершеному виробництві, а витрати електроенергії яка була втрачена понад норматив не може включатись до податкового кредиту;
- суми ПДВ, сплачені за картину, не відносяться до основних фондів, крім того, її вартість не перевищує 1000 грн., що вимагає ппп.8.2.1. п.8.2. ст.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР;
- податкова накладна повинна містити печатку платника податків згідно вимог податкового законодавства, а саме п.18 «Порядку заповнення податкової накладної», затв. наказом ДПА України від 30.05.97 р. №165, згідно якого усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця; п.18 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.98 р. №857/98, яким установлено, що податкова накладна має бути підписана особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), а також скріплена печаткою такого платника податку - продавця. А згідно п.3.3.7. «Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів», затв. наказом МВС України від 11.01.99р. №17, на печатках і штампах повинен зазначатись ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи. Оскільки окремі податкові накладні не містять коду платника податку, такі накладні є недійсними, отже платник податку не має право на податковий кредит, визначений з врахуванням сум ПДВ, розрахованих у таких накладних.
Постановою господарського суду Запорізької області від 16.04.07р. позов задоволено повністю. При розгляді справи суд дійшов висновків, що позивач правомірно збільшив валові витрати, оскільки обмеження, щодо включення певних витрат до валових, передбачені пп.5.3.-5.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР, не включають випадки щодо витрат платника податків, пов'язаних із понаднормативними витратами електроенергії, а установлення додаткових обмежень зазначений Закон не допускає, крім того, такі втрати пов'язані із веденням господарської діяльності позивача, отже є правомірним включення позивачем сум податку на додану вартість, сплаченого за електроенергію що була понаднормативно втрачена, до складу податкового кредиту; позивач не порушив п.5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР, оскільки за специфічних властивостей такого товару як електроенергія, остання не може знаходитися не складах або в незавершеному виробництві та залишках готової продукції.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що втрачена електроенергія не була використана у власній господарській діяльності позивача, отже й не підлягає до включенню до податкового кредиту. На думку апелянта використаною у господарській діяльності може бути лише електроенергія, яка фактично спожита споживачами, а також технологічні витрати електроенергії на передачу електричними мережами.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує, посилаючись на правомірність включення сум податку до складу податкового кредиту, головну ознаку господарської діяльності - спрямованість діяльності підприємства на одержання доходу, а не фактичну його наявність, зауважує, що ознакою валових витрат є мета, з якою придбаваються товари, а не факт їх використання; на «Положення про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію», затв. Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.04.02 р. N 398, яким передбачено врахування понаднормативних втрат при формуванні тарифів на електроенергію, у зв'язку з чим стверджує про зв'язок між такими втратами та господарською діяльністю підприємства; вважає підтвердженим податковий кредит, до складу якого включені суми податку, зазначені у податкових накладних з відбитками печатки без коду платника податків, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, не містить вимогу щодо наявності коду такого платника податків на печатках, що проставляються на податкових накладних.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
На підставі Акту «Про результати позапланової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (код за ЄДРПОУ 00130926) за період з 01.10.03 р. по 30.09.04 р.» від 03.03.05 р. №6/13-31-3-00130926, відповідачем винесеноподаткове повідомлення-рішення №0000041313/0 від 05.03.05 р., яким ВАТ «Запоріжжяобленерго» визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 214 456,10 грн., з них основного платежу 142 970,73 грн., штрафних санкцій 71 485, 37 грн.
Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення у порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання, передбаченого п.5.2.2. п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.00 р. №2181-III. За результатами оскарження рішення залишено без змін.
ВАТ «Запоріжжяобленерго» оскаржило у судовому порядку податкове повідомлення-рішення №0000041313/0 від 05.03.05 р., з врахуванням уточнення позовних вимог, у частині визначення відповідачем до сплати податку на додану вартість у розмірі 188 400, 61 грн., в тому числі 125600, 41 грн. - основного платежу, 62800,20 штрафних (фінансових) санкцій.
Як зазначено в Акті перевірки, відповідачем встановлені наступні порушення з боку позивача:
- пп.7.4.1., 7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, а саме включення до складу податкового кредиту управлінням ВАТ «Запоріжжяобленерго» у квітні 2004 року суми ПДВ понаднормативних втрат електроенергії у розмірі 118384,89 грн., які не відносяться до складу валових витрат; при перевірці правильності визначення валового доходу у 2 кварталі 2004 року встановлено, що підприємство не включало до розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, по графі 4 таблиці 1, додатку К 1/1 «запаси використані не у господарської діяльності» та р.1.02 Декларацій, вартість понаднормативно втраченої електроенергії у сумі 591929,45 грн., таким чином, в порушення п.5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР ВАТ «Запоріжжяобленерго» у 2 кварталі занижено валовий доход на суму 591929,45 грн.
- пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, а саме включення до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних, на яких відсутні печатки з кодом платника на загальну суму 7216,32 грн.
У відповідності до п.п.7.4.1., п.7.4.4. п.7.4. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається, зокрема, із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що посилання податкового органу на порушення позивачем норм п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки особливі технологічні характеристики електроенергії як товару виключають наявність залишків на початок і на кінець звітного періоду, тоді як вказана правова норма регулює саме порядок податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості залишків, у тому числі покупних товарів, на початок і кінець звітною кварталу, що підтверджується наступним.
Відповідно до п. 5.9. ст. 5 вищевказаного Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
За приписами п.п.4, 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246, запаси це - активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Для цілей бухгалтерського обліку запаси, відповідно до п.6 вищевказаного Положення, включають сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу; малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.
Згідно з актом перевірки відповідач відніс електричну енергію до товарної продукції, призначеної для купівлі-продажу, обумовленої технологічною специфікою електроенергетичної галузі.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику»від 20.10.99 р. № 246, енергія це - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
Згідно із п.1.2. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96 р. №28, електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.
Отже, законодавець надав чітке визначення терміну електрична енергія як в правовому аспекті, так і в економічному.
Таким чином, в розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246, електрична енергія не може виступати запасом, оскільки відсутні основні складові таких запасів - утримання та складування.
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-XIV, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
За вимогами ст. 3 вказаного Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та
неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996-XIVпідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові
документи. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1 вказаного Закону).
Таким чином, первинними бухгалтерським документами для придбання електричної енергії є угода купівлі-продажу.
Доводи апелянта про невірне застосування судом пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР щодо включення до податкового кредиту сум податку у зв'язку із придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, та висновок апелянта про невикористання електроенергії у господарській діяльності позивача, - є неприйнятними.
Так, відповідно до п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Незаперечним є довід про те, що метою здійснення підприємницької, господарської діяльності є отримання доходу. Однак, в даному випадку, у пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, мова йде про загальну господарську діяльність платника податків, направлену на отримання доходу, а не його окремі операції, які в обов'язковому порядку повинні мати наслідком отримання доходу.
Крім того, наявність понаднормативних втрат під час здійснення основного виду діяльності позивача - поставки електроенергії, відповідачем не заперечується, однак, оскільки таких втрат об'єктивно виключити не можливо, і вони мають місце лише під час реалізації господарської діяльності ВАТ «Запоріжжяобленерго», яка й направлена на отримання доходу, довід апелянта про відсутність у позивача права на включення вартості понаднормативно втраченої електроенергії до валових витрат у зв'язку з тим, що неможливо використати втрачений товар у господарській діяльності, є неправильним.
Відповідно до п.5.11. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ВАТ «Запоріжжяобленерго» відносило до складу валових витрат вартість купленої електроенергії за документами первинного бухгалтерською обліку, які підтверджують факт купівлі електроенергії в ДП «Енергоринок», такі витрати здійснені у межах господарської діяльності ВАТ «Запоріжжяобленерго», отже правомірним є включення сум податку на додану вартість у розмірі 118384,89 грн. до складу податкового кредиту позивача.
Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про правомірність включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, на яких відсутні печатки з кодом платника на загальну суму 7216,32 грн.
Так, в акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, відповідно до якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно із пп.7.2.1. п.7.2. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Системний аналіз Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР та, зокрема, норм ст.7 показав, що зазначеним Законом не передбачено як обов'язковий реквізит наявність відтиску печатки продавця на податковій накладній. Пунктом 18 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.98 р. №857/98, встановлено, що податкова накладна має бути підписана особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), а також скріплена печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (робіт, послуг) і не скріплюється його печаткою. Таке саме правило міститься у п.18 «Порядку заповнення податкової накладної», затв. наказом ДПА України від 30.05.97 р. №165, а саме - усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.
Пунктом 3.3.7. «Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів», затв. наказом МВС України від 11.01.99 р. №17, зазначено, що на печатках і штампах повинен зазначатись ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.
Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, відповідно до п.2, та податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, відповідно до п.6.2. «Порядку заповнення податкової накладної», затв. наказом ДПА України від 30.05.97 р. №165.
Однак, відповідно до п.5 «Порядку заповнення податкової накладної», затв. наказом ДПА України від 30.05.97 р. №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Таким чином, податкова накладна вважається недійсною лише у випадку заповнення її продавцем, який не є платником податку на додану вартість.
Виходячи з вищевикладеного, та враховуючи те, що Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР не передбачає як обов'язковий реквізит наявність відбитку печатки на податковій накладній, а відповідно до п.5 «Порядку заповнення податкової накладної», затв. наказом ДПА України від 30.05.97 р. №165, податкова накладна вважається недійсною лише у випадку заповнення її продавцем, який не є платником податку на додану вартість, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що віднесення ВАТ «Запоріжжяобленерго» до податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними, які засвідчені печатками, що не мають ідентифікаційних кодів, не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів вважає, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 16.04.07 р. в адміністративній справі №18/398-АП - 23/230/07-АП залишити без задоволення.
Постановугосподарського суду Запорізької області від 16.04.07 р. в адміністративній справі №18/398-АП - 23/230/07-АП залишити без змін.
Ухвала набирає чинності відповідно до ст.254 КАС України та підлягає оскарженню згідно із ст.212 КАС України протягом місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.А.Проценко
Судді: А.О. Коршун
В.А. Стежко
Ухвалу складено у повному обсязі 02.11.07р.