05 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 902/856/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 (судді: Равлюк І. Ю. - головуючий, Грязнов В. В., Розізнана І. В.)
за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ" у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС"
до Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод"
про стягнення 1 662 014,18 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень
1.1. У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АСТЕКС" (далі - ТОВ "Компанія "Астекс") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" (далі - ДП "Юрковецький спиртовий завод") про стягнення 1 662 014,18 грн, з яких 1 180 977, 84 грн - основний борг, 414 060,34 грн - інфляційні збитки та 66 976,00 грн - 3% річних у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу від 09.07.2021 № 09/07/21-М щодо повної оплати за отриманий товар.
1.2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.09.2023 позов задоволено повністю, стягнути з Д "Юрковецький спиртовий завод" на користь ТОВ "Компанія "Астекс" 1 180 977, 84 грн - основного боргу, 414 060,34 грн - інфляційних збитків, 66 976,00 грн - 3% річних та 24 930,21 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору.
11.10.2023 Господарський суд Вінницької області видав наказ про виконання рішення суду.
1.3. Згідно з ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.11.2023, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024, задоволено заяву ТОВ "Компанія "Астекс" про заміну боржника у судовому наказі його правонаступником, здійснено замінену боржника - ДП "Юрковецькйй спиртовий завод" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Таймкол" (далі - ТОВ "Таймкол") у судовому наказі від 11.10.2023 у справі № 902/856/23, виданого на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 06.09.2023.
1.4. У січні 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга ТОВ "Таймкол" як особи, яка не брала участь у справі в суді першої інстанції, але суд вирішив питання про її права, інтереси та обов'язки, в якій заявник просив скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 06.09.2023 у справі № 902/856/23 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
1.5. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 закрито апеляційне провадження у справі № 902/856/23 за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ТОВ "Таймкол" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.09.2023.
Суд виходив з того, що у даній справі відсутній суб'єкт апеляційного оскарження у розумінні частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Таймкол" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.09.2023 відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 вказаного Кодексу, встановивши, що у цьому випадку оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника не вирішувалося.
2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на них
2.1. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "Таймкол" подало касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив частину й статті 52 Господарського процесуального кодексу України та не врахував позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 904/1464/18 згідно з якої у разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Заявник касаційної скарги зазначає, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
З посиланням на положення Закону України "Про виконавче провадження" скаржник зазначає, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов'язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.
Правонаступництво як інститут цивільного/господарського процесуального права нерозривно пов'язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.
Натомість суд апеляційної інстанції визнав лише обов'язок правонаступника в погашенні заборгованості та проігнорував право на захист, у тому числі, і на апеляційне оскарження рішення, з яким правонаступник відповідача не погоджується.
Так, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив пункт 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив питання про обов'язок ТОВ "Таймкол" погасити заборгованість ДП "Юрковецький спиртовий завод" перед ТОВ "Компанія "Астекс", про що набрала законної сили ухвала Господарського суду Вінницької області від 20.11.2023 року в справі № 902/856/23 про заміну сторони на правонаступника. Однак оскаржуваною ухвалою апеляційний суд позбавив ТОВ "Таймкол" права захисту своїх інтересів шляхом доступу до суду.
2.2. ТОВ "Компанія "Астекс" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін як законну та обґрунтовану, оскільки судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що ТОВ "Таймкол" не набуло права на оскарження судового рішення, так як питання про його права, інтереси та (або) обов'язки у рішенні суду першої інстанціях від 06.09.2023 не вирішувалися.
Товариство вказує на те, що на дату ухвалення судом першої інстанції рішення від 06.09.2023 сторонами у справі були ТОВ "Компанія "Астекс" та ДП "Юрковецький спиртовий завод" і на виконання вказаного судового рішення було видано наказ, за яким стягувачем є ТОВ "Компанія "Астекс", а боржником - ДП "Юрковецький спиртовий завод". На підставі ухвали Господарського суду Вінницької області від 20.11.2023, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024, замінено боржника - ДП "Юрковецькйй спиртовий завод" на його правонаступника- ТОВ "Таймкол" у судовому наказі від 11.10.2023 у справі № 902/856/23.
Отже, ТОВ "Компанія "Астекс" акцентує увагу на тому, що ТОВ "Таймкол" набуло статусу боржника на завершальній стадії судового провадження - виконавчого провадження, а тому на нього поширюються правові наслідки рішення Господарського суду Вінницької області від 06.09.2023, яке набрало законної сили.
3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
3.1. Переглянувши оскаржену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає.
3.2. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, наведеною нормою визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Незалучена до участі у справі особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
У вирішенні цього питання суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення у справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому тощо.
Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г.
Отже, у розумінні статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку положень цих норм, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо зазначено про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, який подав апеляційну скаргу, та про які конкретно.
У разі встановлення господарським судом відповідних обставини суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже, немає і суб'єкта апеляційного оскарження.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3 сформульовано висновок про те, що у разі, якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов'язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов'язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
3.3. Як вже зазначалося, на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 06.09.2023 стягнуто з ДП "Юрковецький спиртовий завод" на користь ТОВ "Компанія "Астекс" грошові кошти у зв'язку із неналежним виконанням умов договору, а 11.10.2023 Господарський суд Вінницької області видав наказ про виконання рішення суду.
3.4. У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У пункті 15 рішення ЄСПЛ у справі "Моргуненко проти України" від 06.09.2007 (заява № 43382/02) вказується таке: "Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження (див. "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Itali) (no. 1) [GC], no. 36813/97, п. 197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. "Естіма Джордж проти Португалії" (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21.04.1998, Report of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35, та, з нових джерел, "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovakia), N 2132/02, пп. 24-27, 13.06.2006)".
Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Така стадія розпочинається з набрання судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом.
Відповідно до статті 3 вказаного Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Отже, рішення Господарського суду Вінницької області від 06.09.2023 підлягає виконанню і, відповідно, позивач - ТОВ "Компанія "Астекс" набуло статусу стягувача, а відповідач - ДП "Юрковецькйй спиртовий завод" набув статусу боржника.
3.5. Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Після переходу в процесі приватизації права власності на єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну такого державного або комунального підприємства як сторони виконавчого провадження покупцем відповідного єдиного майнового комплексу.
Відповідно до статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.06.2023 у справі № 925/1775/21.
3.6. Згідно з ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.11.2023, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024, задоволено заяву ТОВ "Компанія "Астекс" про заміну боржника у судовому наказі його правонаступником, замінено боржника - ДП "Юрковецькйй спиртовий завод" на його правонаступника -ТОВ "Таймкол" у судовому наказі від 11.10.2023 у справі № 902/856/23, виданого на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 06.09.2023.
Отже, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ "Таймкол" набуло статусу боржника на завершальній стадії судового провадження - виконавчого провадження, а тому на вказане товариство, як правонаступника ДП "Юрковецький спиртовий завод", поширюються правові наслідки рішення Господарською суду Вінницької області від 06.09.2023 у справі № 902/856/23, яке набрало законної сили.
3.7. У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду наголошується на тому, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (постанова від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, оскільки в процесі його правозастосування гарантія остаточності та обов'язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися (постанова від 21.02.2020 у справі № 813/2646/18).
Право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
3.8. Суд апеляційної інстанції з посиланням на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 26.05.2020 у справі № 910/9016/16, від 21.07.2020 у справі № 914/1971/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21 вказав на те, що рішення є таким, яке прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Таймкол" не набуло права на оскарження судового рішення, оскільки питання про його права, інтереси та (або) обов'язки у рішенні суду першої інстанції від 06.09.2023 не вирішувалися, ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах судового рішення не містить жодних висновків щодо прав та обов'язків ТОВ "Таймкол" і вказане товариство не є безпосереднім учасником відповідних правовідносин та не є стороною договору.
Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, у цій справі відсутній суб'єкт апеляційного оскарження у розумінні частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Таймкол" на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.09.2023 відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
3.9. Ураховуючи наведене, зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини стосовно того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права та обов'язки ТОВ "Таймкол" не вирішувалося, а заявник набуло статусу боржника на завершальній стадії судового провадження - виконавчого провадження, отже, на ТОВ "Таймкол", як правонаступника ДП "Юрковецький спиртовий завод", поширюються правові наслідки рішення Господарською суду Вінницької області від 06.09.2023 у справі № 902/856/23, яке набуло законної сили, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі зводяться до незгоди із оскаржуваним судовим рішенням.
За таких обставин, підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції з наведених у касаційній скарзі доводів не вбачається.
4. Висновки Верховного Суду
4.1. Ураховуючи те, що доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при постановленні оскарженої ухвали про закриття апеляційного провадження не знайшли підтвердження, підстав для її скасування та задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
4.2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
4.3. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5. Розподіл судових витрат
5.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ" залишити без задоволення.
Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 902/856/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак