07 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 904/4340/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г. О. - головуюча, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
суддя Бажанова Ю.А.
від 22.11.2023
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
колегія суддів: Коваль Л. А., Мороз В. Ф., Чередко А. Є.
від 21.03.2024
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"
про стягнення 890 980,66 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про стягнення 890 980,66 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі № 904/4340/23, позов про стягнення 890 980,66 грн задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 47 799,96 грн 3% річних, 202 943,42 грн інфляційних втрат, 511 359,20 грн пені, 13 349,14 грн судового збору, про що видано наказ. В решті позову відмовлено.
20 травня 2024 року Позивач із використанням підсистеми "Електронний Суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі № 904/4340/23.
У прохальній частині касаційної скарги Скаржник просить:
- прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження у справі № 904/4340/23;
- скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 у справі № 904/4340/23 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 128 878,08 грн, та ухвалити нове рішення у цій частині, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі;
- судові витрати покласти на Відповідача.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року у сумі 2 684,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 890 980,66 грн, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2023 рік (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000,00грн).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного зазначила, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Скаржник у тексті касаційної скарги зазначає про наявність підстав для перегляду в касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з огляду на наступне.
Скаржник вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України для суб'єктів ринку природного газу.
Водночас Суд зауважує, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Згідно з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний вимір ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
Аргументи та доводи, викладені Скаржником у касаційній скарзі, не відповідають вказаним вище критеріям, адже вони абстрактні і декларативні і не містять жодних доказів кількісного та якісного виміру щодо наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Окрім цього, Скаржник зазначає, що справа № 904/4340/23 має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки суб'єкти ринку природного газу (в тому числі й Скаржник) перебувають в однаково рівних умовах, з огляду на необхідність однакового правозастосування норм Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" всіма учасниками правовідносин, а також з огляду на запровадження в державі воєнного стану та перебування як Оператора газотранспортної системи України, так і замовника послуг транспортування природного газу в обставинах, які стосуються обох сторін договору.
Водночас Суд дійшов висновку, що Скаржник у касаційній скарзі не навів вагомих аргументів, які б свідчили про те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове для Скаржника значення. Предметом позову у цій справі є стягнення 890 980,66 грн, однак Скаржник не обґрунтовує, які саме негативні наслідки він зазнає (може зазнати) у разі не стягнення з Відповідача цієї грошової суми в повному обсязі, а також їх невідворотність.
Тому вказані твердження щодо необхідності відкриття касаційного провадження на підставі підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України Судом відхиляються, як необґрунтовані.
З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Скаржника на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі № 904/4340/23 на підставі пункту 1 частини другої статті 293 ГПК України
Керуючись статтями 234, 287, 290, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі № 904/4340/23.
2. Надіслати копії ухвали учасникам справи.
3. Надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
І. Кондратова