Провадження № 4-с/537/11/2024
Справа № 1615/3990/2012
07.06.2024 суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Дядечко І.І. перевіривши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця,
установив:
ОСОБА_1 діючий через свого представника адвоката Браташа Ю.П., звернувся до суду зі скаргою, відповідно до якої просить суд визнати протиправними дії заступника начальника Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шамало Ю.В. щодо неврахування при здійсненні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 125760 від 31.05.2024 у виконавчому провадженні № 36005807 квитанцій від 27.12.2021 та від 25.12.2022, а також інших платежів здійснених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , як аліментів на утримання малолітньої дитини; зобов'язати заступника начальника Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шамало Ю.В. провести перерахунок заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів у межах виконавчого провадження № 36005807 та врахувати при здійсненні розрахунку сплачені кошти згідно квитанцій від 27.12.2021 та від 25.12.2022, а також інші платежі здійснені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , як аліменти на утримання малолітньої дитини; стягнути з Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, суддя приходить до наступних висновків.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Питання здійснення судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано розділом VII ЦПК України.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст.448 ЦПК України скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Розділ VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави, а не її повернення. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20, провадження № 61-15520св20; від 17 лютого 2021 року у справі №569/13160/20, провадження № 61-15478св20, від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви.
Крім того, справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Судом встановлено, що скарга подана в порядку ст. 447-450 ЦПК України, тому до форми та змісту якої застосовуються вимоги ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3, 6 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Як вбачається зі скарги в ній відсутнє підтвердження про те, що заявником не подано іншої скарги з тим самим предметом та з тих самих підстав, як це передбачено п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
При цьому, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Разом з тим, до скарги долучено копії документів, які не засвідчені належним чином в порядку, встановленому чинним законодавством.
Частиною 3 ст. 177 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про витребування доказів.
Згідно ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Як вбачається зі змісту скарги, ОСОБА_1 просить зобов'язати заступника начальника Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шамало Ю.В. провести перерахунок заборгованості по сплаті аліментів у межах ВП № 36005807 та врахувати при здійсненні розрахунку сплачені кошти згідно квитанцій від 27.12.2021 та від 25.12.2022, однак вказані квитанції в матеріалах справи відсутні, про неможливість надання скаржник не зазначає, клопотання про їх витребовування, у зв'язку неможливістю самостійного отримання не подає.
Окрім того, скаржник просить врахувати при здійсненні розрахунку інші платежі здійснені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , однак коли та які саме були здійснені платежі у скарзі не зазначає, як і не зазначає чи порушувалось питання перед начальника Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шамало Ю.В. щодо необхідності врахування вказаних платежів у розрахунку заборгованості по сплаті аліментів у межах ВП № 36005807, документи які підтверджують здійсненні вказаних платежів до скарги не додає, як і не надає докази звернення до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про зарахування даних платежів в рахунок сплати аліментів.
Згідно ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 123 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18 зазначено, що виходячи з результату системного аналізу статей 123, 124, 126 ЦПК України із положеннями пункту "а" частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20) та від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004 (провадження № 61-16384св19).
Зі змісту поданої скарги та додатків до неї вбачається, що 31.10.2023 представнику ОСОБА_1 - адвокату Браташу Ю.П. у відповідь на скаргу було направлено лист від 31.10.2023 №188780 за підписом начальника Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лілії Дусмурадової в якій остання зазначила, що квитанції від 27.12.2021 та 25.12.2022 державним виконавцем не враховані в довідці-розрахунку заборгованості через відсутність у квитанціях призначення платежу «аліменти», а також через висловлені заперечення стягувача про зарахування їх як сплату аліментів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що днем коли ОСОБА_1 повинен був дізнатися про порушення його прав є день отримання листа від 31.10.2023 за №188780 за підписом начальником Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лілії Дусмурадової.
Однак, скарга не містить даних про те, коли саме скаржник отримав вищезазначений лист, що унеможливлює з'ясування судом дотримання скаржником строків звернення до суду.
Разом з тим, як вбачається з заяви представника скаржника про надання розрахунку, поданої 27.05.2024 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, останній в заяві посилався на розрахунок зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №36005807, здійснений державним виконавцем станом на 01.10.2023 та вказував на те, що державним виконавцем при здійсненні даного розрахунку безпідставно не було враховано перерахування боржником на користь стягувача аліменти. Зважаючи на те, що розрахунок зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №36005807 станом на 01.10.2023 було направлено представнику скаржника, як додаток до листа від 31.10.2023 за №188780, відомості про здійснення перерахування коштів ОСОБА_1 стягувачу після 31.10.2023 та нездійснення їх зарахування державним виконавцем в рахунок сплати аліментів скарга не містить та відповідних доказів до матеріалів скарги не додано, суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 дізнався про можливе порушення його прав до 27.05.2024.
У той же час, скарга на дії державного виконавця надійшла до суду 06.06.2024, тобто з порушенням десятиденного строку для подання скарги, встановленого ч. 1 ст. 449 ЦПК України.
Частино 2 статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У той же час, у своїй скарзі ОСОБА_1 не наводить жодних поважних причин пропуску строку для подання скарги та не заявляє клопотання про поновлення пропущеного строку.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказані недоліки перешкоджають прийняттю скарги до судового розгляду, суддя застосовуючи положення статті 10 ЦПК України, вважає за необхідне залишити скаргу без руху надавши строк для усунення зазначених недоліків.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст. 10, 175, 177, 185, 447 -450 ЦПК України, суддя
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця - залишити без руху, надавши скаржнику строк у десять днів для усунення зазначених недоліків з дня вручення даної ухвали.
Повідомити скаржника, що вразі неусунення недоліків скарги у строк, встановлений судом, скарга буде вважатися неподаною і буде повернута скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.І. Дядечко