"10" червня 2024 р. Справа № 363/2581/24
про відмову у видачі судового наказу
10 червня 2024 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши матеріали заяви Димерського комбінату комунальних підприємств про видачу судового наказу зі стягнення боргу за комунальні послуги солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , -
До Вишгородського районного суду Київської області звернувся Димерський комбінат комунальних підприємств з заявою про видачу судового наказу зі стягнення боргу за комунальні послуги з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.
Розглянувши матеріали поданої заяви про видачу судового наказу, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Зі змісту заяви про видачу судового наказу судом встановлено, що вимога Димерського комбінату комунальних підприємств стосується солідарного стягнення заборгованості за оплату комунальних послуг. При цьому боржником, тобто особою, яка зобов'язана задовольнити майнову вимогу Димерського комбінату комунальних підприємств як кредитора, вказуються дві особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У зв'язку з цим суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
У ч. 3 ст. 19 ЦПК України розкривається суть наказного провадження як такого, що призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
У п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2011 року зазначається, що наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до п. 9 цієї ж Постанови - наявність спору про, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.
Стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг є однією з вимог, за результатами розгляду якої судом може бути видано судовий наказ, якщо з поданої заяви та додатків до неї підтверджується наявність у заявника відповідної матеріально-правової вимоги та її безспірність.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Як слідує з положень вказаного нормативно-правового акту, житлово-комунальні послуги надаються виконавцем такої послуги на підставі укладення зі споживачем послуги відповідного договору.
У свою чергу відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» саме на споживача покладається обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Вказані положення узгоджуються та підтверджуються приписами ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», з яких слідує, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Таким чином, сукупний аналіз вищенаведених положень законодавства дає можливість зробити висновок, що обов'язок своєчасної оплати за житлово-комунальні послуги покладається саме на споживача такої послуги, тобто або на власника (співвласника) нерухомого майна, що обслуговується, або на іншу особу, яка користується об'єктом нерухомості, житлово-комунальними послугами і з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
30.05.2024 року на виконання вимог ст. 165 ЦПК України судом було зроблено запит до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області з метою визначення зареєстрованого у встановленому законодавством порядку місця проживання боржників.
З відповіді Димерської селищної ради № 2070/03-18 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
В усіх документах, що стосуються нарахування, оплати та розрахунку заборгованості за надані комунальні послуги зазначається саме ОСОБА_1 .
Однак до заяви про видачу судового наказу не додано жодного підтверджуючого документа, зокрема, витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого б вбачалося наявність у ОСОБА_2 права власності чи іншого речового права на нерухоме майно у виді будинку АДРЕСА_1 У зв'язку з цим суд позбавлений можливості встановити наявність правових підстав для нарахування ОСОБА_2 заборгованості за надані комунальні послуги.
Таким чином, з поданої суду заяви та додатків до неї вбачається лише часткове підтвердження матеріально-правової вимоги Димерського комбінату комунальних підприємств до ОСОБА_1 як індивідуального споживача житлово-комунальних послуг, що надаються за адресою, за якою розташований будинок. У той же час матеріали поданої заяви не містять жодного документа, з якого можна було б встановити наявність певних юридичних фактів (зокрема, наявність права власності, фактичне використання наданих комунальних послуг тощо), які були б підставою для виникнення в ОСОБА_2 обов'язку оплати комунальних послуг перед Димерським комбінатом комунальних підприємств.
Таким чином, наявність матеріально-правової вимоги Димерського комбінату комунальних підприємств до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, а тим більше безспірність такої вимоги з поданої заяви та додатків до неї встановити та підтвердити неможливо.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2011 року - ЦПК не передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що заявником була заявлена вимога щодо солідарного стягнення заборгованості з двох боржників, борговий обов'язок одного з яких підтверджено, а іншого - не встановлено і не підтверджено на підставі поданих документів, то суд доходить до висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу з цієї підстави.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 160-167, 260 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Димерського комбінату комунальних підприємств про видачу судового наказу зі стягнення боргу за комунальні послуги з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Роз'яснити заявникові його право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Рукас