Справа 362/3879/24
Провадження 3/362/1909/24
10.06.2024 року м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
за ст. 122-4 КУпАП
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 680424 від 22.05.2024, 22.05.2024 о 16:47 год. у м. Василькові Обухівського району Київської області по вул. Володимирська, 4, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Audi A6, д.н.з. НОМЕР_1 , у порушення правил п. 2.10а ПДР України, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце ДТП.
У судовому засідання ОСОБА_1 вину у скоєному категорично заперечив і пояснив, що того дня дійсно на його автомобіль здійснив наїзд інший автомобіль, який рухався заднім ходом. На місце пригоди вийшов власник автомобіля та запропонував врегулювати ситуацію добровільно, відшкодувавши завдану шкоду. Поїхали разом на СТО, вартість ремонту не влаштовувала водія автомобіля, який здійснив наїзд на його автомобіль. Тоді інший учасник ДТП зазначив, що повернеться на місце події, щоб викликати працівників поліції для фіксації події. Він, ОСОБА_1 , також повернувся на місце події. По прибуттю поліцейські звинуватили його у залишенні місця ДТП, на його пояснення не зважали, оформили цей протокол.
ОСОБА_2 , водій автомобіля 33023, д.н.з. НОМЕР_2 , який здійснив наїзд, надав суду аналогічні пояснення. Підтвердив, що після ДТП, яке сталося з його вини, запропонував врегулювати ситуацію добровільно та відшкодувати завдану шкоду. Тому вони поїхали на СТО. Потім він повернувся на місце події і викликав поліцейських.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників, які були присутні при розгляді справи, суд встановив таке.
За правилами ст. 7 КУпAП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з aдміністративним прaвопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про aдміністративні прaвопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Диспозиція статті 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Так, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до пункту 2.10а ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Однак, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення уповноваженою на те особою не розкрито об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
ОСОБА_1 як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і суду пояснював, що не мав наміру залишати місце пригоди з метою уникнення адміністративної відповідальності, однак зробив це з ініціативи іншого водія (винуватця ДТП) для врегулювання ситуації та оцінки збитків.
Наведене повністю узгоджується з поясненнями іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 , які він надавав суду.
Таким чином, на думку суду, у матеріалах справи відсутні докази наявності суб'єктивної сторони у формі вини в діях ОСОБА_3 , оскільки його дії свідчать про відсутність наміру залишити місце пригоди з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (пункт 34 Рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, пункт 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року та інші), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на викладене, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до висновку про недоведеність у даному випадку вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 cт. 247 КУпAП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 283-285, 294 КУпАП, суд
постановив:
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП на підставі п. 1 cт. 247 КУпAП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя В.М. Дорошенко