Справа № 361/2139/24
Провадження № 1-кп/361/828/24
10.06.2024
10 червня 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Бровари кримінальне провадження №12024116130000033 від 10.01.2024 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Горлівка Донецької області, громадянин України, українець, не зареєстрований, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, офіційно не працюючий, не одружений, на утриманні малолітніх дітей не маючий, не інвалід, не депутат, раніше судимий:
-вироком Шевченківського ройонного суду міста Києва від 21.09.2022 року, за ч. З ст. 185 КК України, до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 81 КК України, 20.10.2023 року звільнений від відбування покарання з умовно- достроковим з невідбутим строком 11 місяців 1 1 днів.
-вироком Деснянського районного суду м. Києва від 26.02.2024 року за ст.185 ч.4, 71 КК України до покарання у виді 5-ти (п'яти) років1 (одного) місяця позбавлення волі.
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
16 січня 2024 року приблизно о 01 год. 50 хв. ОСОБА_4 проходив по АДРЕСА_2 , де на вищезазначеній вулиці розташований будинок АДРЕСА_3 . який на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перебуває у власності ОСОБА_5 .
Проходячи повз подвір'я, у ОСОБА_4 виник умисел на незаконне проникненняна територію, яка огороджена парканом, власником якої являє ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій умисел направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, ОСОБА_4 , 16 січня 2024 року приблизно о 01 год. 50 хв., діючи умисно, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, будучи впевненим, що за ним ніхто не спостерігає, переліз через паркан та потрапив на територію подвір'я будинку АДРЕСА_2 , тим самим незаконно проник до іншого володіння особи, всупереч волі законного володільця.
Своїми умисними діями, ОСОБА_4 пору шив Конституційне право ОСОБА_5 , всупереч волі законного володільця, чим грубо пору шив ст. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному проникненні до іншого володіння особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, так як це зазначено вище та надав суду показання, що 16 січня 2024 року приблизно о 01 год. 50 хв. він, проходив по АДРЕСА_2 , де у нього виник умисел на незаконне проникнення на територію, яка огороджена парканом.
Реалізуючи свій умисел направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, він того ж дня, та у той же час, діючи умисно, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, будучи впевненим, що за ним ніхто не спостерігає, переліз через паркан та потрапив на територію подвір'я будинку АДРЕСА_2 , всупереч волі законного володільця.
З'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.
Отже, вина обвинуваченого ОСОБА_4 вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, доведена в повному обсязі і обвинуваченим не оспорюється.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до переконання, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч. 1 ст. 162 КК України, тобто, незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Частиною 6 ст. 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Матеріали кримінального провадження містять дані на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та всі обставини, які ставляться йому у провину, осуд своєї поведінки та бажання нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, в ході судового розгляду не встановлено.
Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він не працевлаштований, раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання.
Відповідно до статті 1 КК України кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.
Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Враховуючи ступінь вини, обставини, що пом'якшують покарання, щире каяття обвинуваченого, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 , покарання в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 162 КК України, з урахуванням вимог ст. 70 КК України, оскільки ОСОБА_4 вироком Деснянського районного суду м. Києва засуджено до за ст.185 ч.4, 71 КК України до покарання у виді 5-ти (п'яти) років1 (одного) місяця позбавлення волі. Вказаний вирок набрав законної сили.
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 369-371, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання вигляді 1 року обмеження волі.
На підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК України, ОСОБА_4 , шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за цим вироком у вигляді одного року обмеження волі, більш суворим покаранням за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 26.02.2024 року за ст.185 ч.4, 71 КК України, у виді 5 (п'яти) років 1 (один) місяць позбавлення волі, і призначити остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (один) місяць позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту набрання цим вироком законної сили, зарахувавши частково відбуте покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 26.02.2024 року, а саме з 22.01.2024 до набрання вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 10.06.2024 законної сили.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Броварський міськрайонний суд Київської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
Суддя ОСОБА_1