Справа № 361/8754/23
Провадження № 2/361/1613/24
08.05.2024
(ЗАОЧНЕ)
08 травня 2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючої судді Радзівіл А.Г.
за участю секретаря Коваль О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Профіт Капітал” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2023 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Профіт Капітал” звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 324739,04 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 110003,43 грн.; заборгованості за відсотками - 80679,79 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 84721,62 грн.; заборгованість за 3% річних за користування кредитом - 10139,14 грн.; заборгованість за інфляційними втратами - 39195,05 грн.; та суму сплаченого судового збору в розмірі 4871,09 грн., а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 14.08.2017 року між Публічним акціонерним товариством ?Ідея Банк? та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z06.179.74039.
Відповідно до п.1.1 Договору кредиту № Z06.179.74039 від 14.08.2017 року, банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 110489,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і комісіями згідно умов договору кредиту та додатками до даного договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно п.п. 1.4 договору кредиту за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 21,99%. річних від залишкової суми кредиту.
Також, відповідно до п.п. 1.11 договору кредиту за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до графіку платежів.
Банк на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 110489,00 грн. строком на 14.08.2020 року, а позичальник відповідно зобов'язався повернути його разом іншими платежами (відповідно до графіку платежів) згідно з умовами цього договору.
Згідно з Законом України ?Про споживче кредитування?, реальна процентна ставка складає 102,60%. (п. 5.7 Договору кредиту).
Банк свої зобов'язання за договором кредиту виконав у повному обсязі надавши позичальнику кредитні кошти в розмірі 110489,00 грн. в строки визначені умовами договору.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує.
У зв'язку з неповерненням заборгованості за договором кредиту та відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № Z06.179.74039 від 14.08.2017 року станом на 03.12.2020 р. (дата відступлення) заборгованість ОСОБА_1 становить 275404,84 грн, яка складається з:
- заборгованості за основним боргом - 110003,43 грн.;
- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 80679,79 грн.;
- заборгованість на нарахованими та несплаченими комісіями - 84721,62 грн.
03.12.2020 року між акціонерне товариство ?Ідея Банк? та товариство з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Профіт Капітал? укладено договір факторингу № 12/90.
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу АТ ?Ідея Банк? відступає ТОВ ?ФК ?Профіт Капітал?, а ТОВ ?ФК ?Профіт Капітал? приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ ?Ідея Банк? за плату та на умовах визначених договором факторингу.
Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ ?Ідея Банк?, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.
Пунктом 5.1 договору факторингу права вимоги, строк платежів по яким настав, а також ті, що виникнуть у майбутньому вважаються такими, що перейшли від АТ ?Ідея Банк? до ТОВ ?ФК ?Профіт Капітал? в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання ТОВ ?ФК ?Профіт і Капітал? зобов'язань передбачених договором факторингу, щодо розрахунків (п. 4.1.).
Так, ТОВ ?ФК ?Профіт Капітал? зобов'язання за договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму на користь АТ ?Ідея Банк?.
За таких обставин, до ТОВ ?ФК ?Профіт Капітал? починаючи з 03.12.2020 року відповідно до договору факторингу №12/90 перейшло право за договором № Z06.179.74039 від 14.08.2017 року, що укладено між АТ ?Ідея Банк? та ОСОБА_1 .
У зв'язку із не виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за договором кредиту № Z06.179.74039 від 14.08.2017 року, що станом на 03.12.2020 року, відповідно до довідки-розрахунку заборгованості складають 275404,84 грн., що складається з:
- заборгованості за основним боргом - 110003,43 грн.;
- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 80679,79 грн.;
- заборгованість на нарахованими та несплаченими комісіями - 84721,62 грн.
Позивач, вправі здійснити нарахування 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, що складають:
-заборгованість за 3% річних за користування кредитом - 10139,14 грн.;
-заборгованість за інфляційними втратами - 39195,05 грн.;
Отже, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 23.02.2022 року, включаючи тіло кредиту, проценти, 3% річних та інфляційні втрати становить - 324739,04 грн.
19 жовтня 2023 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судовий розгляд на 16 січня 2024 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, в прохальній частині позову просив проводити розгляд справи у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив або заперечення на позовну заяву не подала.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 14.08.2017 року між Публічним акціонерним товариством ?Ідея Банк? та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z06.179.74039.
Відповідно до п.1.1 Договору кредиту № Z06.179.74039 від 14.08.2017 року, банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 110489,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і комісіями згідно умов договору кредиту та додатками до даного договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно п.п. 1.4 договору кредиту за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 21,99%. річних від залишкової суми кредиту.
Також, відповідно до п.п. 1.11 договору кредиту за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до графіку платежів.
Банк на виконання умов договору кредиту надав позичальнику грошові кошти у сумі 110489,00 грн. строком на 14.08.2020 року, а позичальник відповідно зобов'язався повернути його разом іншими платежами (відповідно до графіку платежів) згідно з умовами цього договору.
Згідно з Законом України ?Про споживче кредитування?, реальна процентна ставка складає 102,60%. (п. 5.7 Договору кредиту).
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує.
У зв'язку з неповерненням заборгованості за договором кредиту та відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № Z06.179.74039 від 14.08.2017 року станом на 03.12.2020 р. (дата відступлення) заборгованість ОСОБА_1 становить 275404,84 грн, яка складається з:
- заборгованості за основним боргом - 110003,43 грн.;
- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 80679,79 грн.;
- заборгованість на нарахованими та несплаченими комісіями - 84721,62 грн.
03.12.2020 року між акціонерне товариство ?Ідея Банк? та товариство з обмеженою відповідальністю ?Фінансова компанія ?Профіт Капітал? укладено договір факторингу № 12/90.
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу АТ ?Ідея Банк? відступає ТОВ ?ФК ?Профіт Капітал?, а ТОВ ?ФК ?Профіт Капітал? приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ ?Ідея Банк? за плату та на умовах визначених договором факторингу.
Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ ?Ідея Банк?, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.
Пунктом 5.1 договору факторингу права вимоги, строк платежів по яким настав, а також ті, що виникнуть у майбутньому вважаються такими, що перейшли від АТ ?Ідея Банк? до ТОВ ?ФК ?Профіт Капітал? в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання ТОВ ?ФК ?Профіт і Капітал? зобов'язань передбачених договором факторингу, щодо розрахунків (п. 4.1.).
Так, ТОВ ?ФК ?Профіт Капітал? зобов'язання за договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував суму на користь АТ ?Ідея Банк?.
За таких обставин, до ТОВ ?ФК ?Профіт Капітал? починаючи з 03.12.2020 року відповідно до договору факторингу №12/90 перейшло право за договором № Z06.179.74039 від 14.08.2017 року, що укладено між АТ ?Ідея Банк? та ОСОБА_1 .
У зв'язку із не виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за договором кредиту № Z06.179.74039 від 14.08.2017 року, що станом на 03.12.2020 року, відповідно до довідки-розрахунку заборгованості складають 275404,84 грн., що складається з:
- заборгованості за основним боргом - 110003,43 грн.;
- заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 80679,79 грн.;
- заборгованість на нарахованими та несплаченими комісіями - 84721,62 грн.
Позивач, вправі здійснити нарахування 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, що складають:
-заборгованість за 3% річних за користування кредитом - 10139,14 грн.;
-заборгованість за інфляційними втратами - 39195,05 грн.;
Отже, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 23.02.2022 року, включаючи тіло кредиту, проценти, 3% річних та інфляційні втрати становить - 324739,04 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обстав справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів, 3) показаннями свідків.
Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд неможе збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов”язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
Згідно із ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 цього Кодексу, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).
У постанові об'єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 зазначено, що відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, щодо неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Верховний суд (в рамках цієї справи) наголошує, що положення статей 3, 509, 625 ЦК України, передбачають нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, таким чином помилковим є твердження, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.
Наведену правову позицію також викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13.
Між тим, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 (ЄДРСРУ № 82887781), з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Серед іншого правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Згідно з вимогами статті 625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Таким чином платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, зважаючи на вищенаведені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втратита 3% річних, оскільки останній не виконує взяті на себе зобов'язання по поверненню отриманих в кредит коштів, тим самим прострочив грошове зобов'язання.
За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням всього вищевказаного, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 324739,04 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 110003,43 грн.; заборгованості за відсотками - 80679,79 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 84721,62 грн.; заборгованість за 3% річних за користування кредитом - 10139,14 грн.; заборгованість за інфляційними втратами - 39195,05 грн.
Із матеріалів справи також вбачається, що 28 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Профіт Капітал” та адвокатським об'єднанням ?Правовий діалог? укладений договір № 28093021-1 про надання правової допомоги. Згідно договору позивачем сплачено 7000 грн. витрат на правову допомогу, що додатковою угодою №6 від 12.06.2023 року до договору про надання правової допомоги № 28093021-1 від 28.09.2021 року, актом №16 від 12.06.2023 року прийому-передачі реєстру боржників за договором про надання правової допомоги № 28093021-1 від 28.09.2021 року, актом №1 від 11.09.2023 року прийому-передачі наданої правової допомоги, наказом (розпорядження) №ПД000000002 про прийняття на роботу від 13.08.2021 року, платіжною інструкцією в національній валюті від 14 вересня 2023 року №265.
Відповідно ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті впорядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, враховуючи надані докази та вищезазначені вимоги, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4871 грн. 09 коп.
Керуючись ст. ст. 76-84, 259, 263, 265, 268, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Профіт Капітал” заборгованості в розмірі 324739,04 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 110003,43 грн.; заборгованості за відсотками - 80679,79 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 84721,62 грн.; заборгованість за 3% річних за користування кредитом - 10139,14 грн.; заборгованість за інфляційними втратами - 39195,05 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Профіт Капітал” витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Фінансова компанія ”Профіт Капітал” судовий збір в розмірі 4871,09 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Радзівіл А.Г.