справа № 361/2298/21
провадження № 2/361/377/23
23.02.2023
Іменем України
23 лютого 2023 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретарів: Лебідя В.Ю., Панек А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області про відшкодування моральної шкоди,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути на його користь із виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі - виконком Броварської м/ради) моральну шкоду в розмірі 72000 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що 16 квітня 2020 року він звернувся до виконкому Броварської м/ради із запитом про отримання публічної інформації, а саме щодо надання йому інформації про наявність на території населеного пункту вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель і споруд. Однак виконком Броварської м/ради всупереч вимог законодавства відповіді на запит йому не надав. 26 серпня 2020 року рішенням Київського окружного адміністративного суду було визнано протиправною бездіяльність виконкому Броварської м/ради у ненаданні публічної інформації за його (позивача) запитом від 16 квітня 2020 року та зобов'язано відповідача надати йому (позивачу) повну інформацію, що запитувалася згідно із запитом від 16 квітня 2020 року про надання публічної інформації.
Таким чином, виконком Броварської м/ради йому завдано моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, приниженні честі та гідності. Внаслідок протиправних дій у нього порушився стан душевної рівноваги та постійної психоемоційної напруги. Порушення його прав з боку суб'єкта владних повноважень викликало негативні емоції, погане самопочуття та настрій. Моральні страждання посилювалися тим, що він є особою з інвалідністю ІІ групи та учасником бойових дій. Розраховуючи розмір завданої моральної шкоди, посилався на те, що виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у січні 2021 року для працездатних осіб - 6000 грн., враховуючи, що виконком Броварської м/ради повинен був надати йому відповідь на його запит у квітні 2020 року, станом на березень 2021 року минуло 12 місяців, тому розмір моральної шкоди складає 72000 грн. (12 місяців х 6000 грн.), які просить стягнути з відповідача.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій зазначав, що позов він підтримує, просив суд його задовольнити та розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача виконкому Броварської м/ради Приходько Д.О. у суді позов не визнав, проти його задоволення заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов, у якому, посилаючись на те, що позов є необґрунтованим і безпідставним, позивачем не доведено факту наявності будь-яких обставин, які б свідчили про перенесені душевні та/або фізичні страждання та їх природу, приниження честі та гідності. Позивачем ОСОБА_1 всупереч вимогам законодавства не надано доказів настання внаслідок протиправних дій відповідача по наданню неповної відповіді на його запит про отримання публічної інформації, негативних наслідків немайнового характеру, які б свідчили про його душевні страждання та моральну шкоду.
Крім того, вказував на те, що відповідно до інформації отриманої на веб-порталі “Судова влада України” вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до різних судів України, подавши численну кількість позовних заяв про стягнення моральної шкоди із органів місцевого самоврядування, у яких обґрунтовує стягнення моральної шкоди саме за погіршення стану свого здоров'я, тому є незрозумілою його позиція щодо наявності підстав стягнення моральної шкоди за погіршення стану його здоров'я на підставі дій саме виконкому Броварської м/ради, просив суд у задоволенні позову відмовити.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Із матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до виконкому Броварської м/ради із запитом на отримання публічної інформації щодо надання інформації про місце розташування земельних ділянок у межах міста Бровари, які можуть бути використані під забудову житлового будинку, господарських будівель і споруд з місцями (орієнтирами) їх розташування.
Листом № 2-17/1566 від 27 квітня 2020 року відповідач виконком Броварської м/ради, надаючи відповідь на запит ОСОБА_1 , вказав, що в межах м. Бровари рахується 55,8776 га земель запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). Інформація щодо розміру земель запасу з розподілом за цільовим призначенням у межах м. Бровари у виконкомі Броварської м/ради відсутня.
Вважаючи бездіяльність відповідача виконкому Броварської м/ради щодо ненадання йому запитуваної інформації протиправною, позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до виконкому Броварської м/ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просив суд визнати протиправною бездіяльність виконкому Броварської м/ради щодо ненадання йому публічної інформації за запитом від 16 квітня 2020 року; зобов'язати виконком Броварської м/ради надати йому повну інформацію, що запитувалася згідно із запитом від 16 квітня 2020 року про надання публічної інформації; визнати порушення відповідачем щодо нього ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
26 серпня 2020 року рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/4130/20 вказаний адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність виконкому Броварської м/ради щодо ненадання публічної інформації за запитом від 16 квітня 2020 року; зобов'язано виконком Броварської м/ради надати ОСОБА_1 повну інформацію, що запитувалася згідно із запитом від 16 квітня 2020 року про надання публічної інформації. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що порушенням виконкомом Броварської м/ради його права на отримання інформації відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації” йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у негативних переживаннях, душевних стражданнях, приниженні його честі та гідності, факт такого порушення підтверджується зазначеним судовим рішенням від 26 серпня 2020 року.
За змістом ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до норм ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність і повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці обставини встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” роз'яснив, що під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У п. 5 зазначеної вище постанови Пленум Верховного Суду України вказав на те, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 сформулював загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, зокрема, суд вказав, що адекватне відшкодування моральної шкоди, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазначала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого.
Із рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, ухваленого у справі № 320/4130/20, вбачається, що на звернення від 16 квітня 2020 року позивача ОСОБА_1 відповідачем виконкомом Броварської м/ради 27 квітня 2020 року листом за вих. № 2-17/1566 надано запитувану ним інформацію, однак не в повному обсязі.
Разом з тим, 06 жовтня 2020 року позивачу ОСОБА_1 на виконання цього рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 320/4130/20 надано відповідь, у додатку до якої значаться графічні матеріали на 5-ти аркушах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 180/1560/16-а зазначила про те, що ненадання органом місцевого самоврядування у повному обсязі відповіді на інформаційні звернення само по собі не є підставою для стягнення моральної шкоди.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви, крім вказаного рішення адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 320/4130/20, не додано жодного доказу на підтвердження заявлених вимог та заподіяння йому відповідачем виконкомом Броварської м/ради моральної шкоди.
Цим рішенням суду в адміністративній справі встановлено протиправність бездіяльності відповідача у зв'язку з ненаданням у повному обсязі публічної інформації на запит позивача. Проте дане судове рішення не вказує на те, що ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що бездіяльність відповідача, як суб'єкта владних повноважень хоча і могла викликати у позивача негативні емоції, проте, оцінюючи мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, психологічні наслідки та відсутність доказів на підтвердження стану здоров'я позивача, відсутність доказів на підтвердження зв'язку запитуваної ним інформації із його особистими правами, суд дійшов висновку, що такі негативні емоції не досягли рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду в розумінні вимог законодавства.
Сам лише факт порушення прав позивача не є безумовною та достатньою підставою для стягнення на його користь моральної шкоди.
Позивачем ОСОБА_1 всупереч зазначених вимог закону не надано суду доказів настання внаслідок протиправних дій відповідача по наданню неповної відповіді на його запит про отримання публічної інформації, негативних наслідків немайнового характеру, які свідчили б про його душевні страждання та моральну шкоду.
При цьому, визнання судом протиправною бездіяльності відповідача стосується лише виключно меж застосування законодавства про надання публічної інформації, у той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Суд звертає увагу, що у подальшому право позивача ОСОБА_1 на отримання ним публічної інформації відновлено за рішенням адміністративного суду шляхом зобов'язання відповідача виконкому Броварської м/ради надати запитувану інформацію.
Крім того, із отриманої судом інформації на веб-порталі “Судова влада України”, яка є загальнодоступною, видно, що позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до різних судів України, подаючи численну кількість позовних заяв про стягнення моральної шкоди з органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Дії позивача, зокрема щодо подання позовних заяв аналогічного змісту до різних судів України про відшкодування моральної шкоди, очевидно вказують, що метою таких звернень є не захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів, а штучне створення передумов для стягнення моральної шкоди як спосіб отримання матеріальних благ, що є несумісним із завданням цивільного судочинства, принципом добросовісності учасника справи, використання ним своїх процесуальних прав та здійснення процесуальних обов'язків.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивачем суду не надано, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про відшкодування завданої йому моральної шкоди задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.