Справа №359/4417/24
Провадження № 2/359/2149/2024
10 червня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Семенюти О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,
за участю відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що 14 лютого 1998 року вона уклала шлюб з ОСОБА_1 . Від шлюбу сторони не мають дітей. Позивач посилається на те, що вона не бажає жити однією сім'єю з відповідачем, збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача. Тому позивач просить суд розірвати шлюб.
ОСОБА_2 не з'явилась у судове засідання та в резолютивній частині позову просила розглянути справу у її відсутність.
У судовому засіданні ОСОБА_1 визнає позов та не заперечує проти розірвання шлюбу.
Заслухавши відповідача та дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах цивільної справи, суд встановив такі обставини.
14 лютого 1998 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_1 шлюб, зареєстрований у Княжицькій сільській раді Броварського району Київської області, про що був складений відповідний актовий запис за №3. Після реєстрації шлюбу позивачу було присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ». Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 14 лютого 1998 року (а.с.3).
Спірні правовідносини регулюються главою 3 «Загальні положення» та главою 11 «Припинення шлюбу» розділу ІІ «Шлюб. Права та обов'язки» СК України.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам хоча б одного з них.
Встановлено, що ОСОБА_2 не бажає жити однією сім'єю з відповідачем та не бажає вживати заходи, спрямовані на примирення. Ці обставини свідчать про те, що збереження шлюбу буде суперечити її інтересам, примушування її до шлюбу не допускається. ОСОБА_1 також не заперечує проти розірвання шлюбу.
З огляду на це суд висновує, що шлюб, укладений між ОСОБА_2 та відповідачем, належить розірвати.
Відповідно до ч.1 ст.141 та п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, пов'язане з розподілом між сторонами судових витрат. Зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що ОСОБА_2 сплатила судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією (а.с.2а). Пред'явлений нею позов задоволений в повному обсязі.
З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.ст.263-265, ч.1 ст.268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, укладений 14 лютого 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у Княжицькій сільській раді Броварського району Київської області, про що був складений відповідний актовий запис за №3, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня оголошення судового рішення.
Суддя О.Ю. Семенюта