вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/182/24
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ” (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2)
до Акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “КИЇВОБЛГАЗ” (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка Т., буд. 178)
про стягнення 461695,71 грн. за договором № 07/300920-12-РГК-GIS від 30.09.2020 р., у тому числі - 415200,00 грн. основного боргу, 36407,06 грн. пені, 3410,93 грн. 3% річних, 6677,72 грн. інфляційних втрат,
секретар судового засідання: Невечера С.А.
Представники сторін:
від позивача: Волощук П.Ю. (довіреність № 19Др-5-0124 від 12.01.2024 р..; посвідчення адвоката № 000081 від 12.07.2017 р.);
від відповідача: Широкопояс О.В. (ордер на надання правової допомоги серії СА № 1080742 від 21.03.2024 р.; посвідчення адвоката № 1420 від 01.08.2022 р.).
Товариство з обмеженою відповідальністю “РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ” звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “КИЇВОБЛГАЗ” про стягнення 461695,71 грн. за договором № 07/300920-12-РГК-GIS від 30.09.2020 р., у тому числі - 415200,00 грн. основного боргу, 36407,06 грн. пені, 3410,93 грн. 3% річних, 6677,72 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 07/300920-12-РГК-GIS від 30.09.2020 р. в частині здійснення розрахунків за право користування програмним продуктом та послуги з консультування у встановлений договором строк за період з жовтня по листопад 2023 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 415200,00 грн. основного боргу, 36407,06 грн. пені, 3410,93 грн. 3% річних, 6677,72 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2024 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
15.02.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 14.02.2024 р. (вх. № 1596/24 від 15.02.2024 р.), за змістом якого останній вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зокрема, відповідач зазначає, що надані позивачем до позовної заяви акти приймання-передачі наданих послуг за спірний період відповідачем не підписувалися, оскільки визначені договором послуги фактично не були надані. З огляду на те, що позивачем не надано безумовних доказів, які б підтверджували факт надання послуг за договором, то у відповідача, на переконання останнього, не виник обов'язок зі сплати таких послуг, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій за порушення зобов'язань, передбачених умовами договору. Поряд з цим, на думку відповідача, п. 5.2 договору суперечить вимогам цивільного законодавства, оскільки згаданим пунктом встановлено лише відповідальність відповідача за порушення зобов'язань за договором, у зв'язку з чим сторони несуть нерівнозначну за фінансовими наслідками відповідальність, чим порушуються засади добросовісності, розумності та справедливості.
15.02.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява-заперечення проти розгляду справи № 911/182/24 у порядку спрощеного позовного провадження б/н від 14.02.2024 р. (вх. № 1598/24 від 15.02.2024 р.), згідно з якою відповідач просить суд постановити ухвалу про розгляд справи № 911/182/24 за правилами загального позовного провадження; призначити дату, час та місце проведення судового засідання, про що повідомити учасників справи; у випадку відмови у задоволенні вимоги про розгляд справи за правилами загального позовного провадження розглядати вказану справу із викликом сторін.
16.02.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 16.02.2024 р. (вх. № 1650/24 від 16.02.2024 р.), відповідно до якої останній заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві. Так, позивач зазначає, що в силу п. 3.3 договору послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті відповідачем. Окрім того, у випадку відсутності необхідності у продовженні отримання послуг за договором, відповідач міг повідомити позивача про розірвання договору в силу приписів п. 8.2 останнього. Щодо тверджень відповідача про невідповідність договору вимогам цивільного законодавства позивач вказує, що вони є необґрунтованими, оскільки відповідач погодився з умовами договору та підписав останній. При цьому, за період існування між сторонами договірних відносин у відповідача не було жодних сумнівів щодо відповідності умов договору вимогам закону.
20.02.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на правову допомогу б/н від 20.02.2024 р. (вх. № 1769/24 від 20.02.2024 р.), за змістом якої останній повідомив суд про понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 46169,57 грн. Поряд з цим, позивач зазначив про намір протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, які підлягають стягненню з АТ «КИЇВОБЛГАЗ».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.02.2024 р. було постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 911/182/24 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.03.2024 р.
28.02.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 27.02.2024 р. про призначення експертизи (вх. № 1661 від 28.02.2024 р.), відповідно до якого останній просив суд призначити у даній справі експертизу електронних комунікацій.
28.02.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 27.02.2024 р. (вх. № 2076/24 від 28.02.2024 р.) про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги.
28.02.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 27.02.2024 р. (вх. № 2078/24 від 28.02.2024 р.), відповідно до яких останній заперечує проти доводів позивача, викладених у відповіді на відзив. Так, відповідач зазначає, що в силу вимог п. 3.2 договору в позивача існує обов'язок щодо надання відповідного екземпляру акту приймання-передачі відповідачу у встановленому порядку у паперовій формі, скріпленого як підписом, так і печаткою позивача. Поряд з цим, відповідач заперечує факт належного отримання актів приймання-передачі права користування програмними продуктами у жовтні-листопаді 2023 р., і відповідно вважає, що надані до суду протоколи руху документа/звіту та пов'язані з ним повідомлення/квитанції не можуть братися судом до уваги, оскільки, на переконання відповідача, з них неможливо встановити, в якій підсистемі вони сформовані, та які саме документи було сформовано під ім'ям файлів 7883СDCC1-3ED4-4397-96AF-B5D50C08F0BC.XML та 18CFA597-92F3-4670-8433-86BE17679DDD.XML. Відповідач також стверджує, що надані позивачем паперові копії електронних актів не є належними доказами надання права користування програмним забезпеченням, а квитанції про відправку електронних актів не є належними доказами підписання та погодження відповідних актів у порядку, передбаченому договором. При цьому, позивач будь-яких інших доказів, які б підтвердили фактичне надання права користування програмним забезпеченням не надав, що, на думку відповідача, підтверджує відсутність надання доступу до програмного продукту RGC GIS - геоінформаційна система та надання консультативних послуг.
Поряд з цим, відповідач просив суд поновити строк для подання заперечень на відповідь на відзив, оскільки представник відповідача ознайомився зі змістом відповіді на відзив лише 26.02.2024 р.
15.03.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 15.03.2024 р. (вх. № 2789/24 від 15.03.2024 р.), згідно з якими останній просив суд приєднати до матеріалів справи копію акту надання послуг № РЕЯ73001507 від 31.08.2023 р.; копію протоколу руху документа/звіта та пов'язаних з ними повідомлень/квитанцій, що сформований 21.12.2023 р., та поновити строк для подання вказаних доказів. Поряд з цим, позивач зазначив, що сторони договору визначили порядок формування, обміну та підписання актів наданих послуг у формі електронних документів. При цьому, пункт 3.2 договору, на який посилається відповідач, не визначає обміну актами наданих послуг у паперовій формі. Позивач стверджує, що відповідач не змінював форму документообігу та не направляв позивачу про це відповідне письмове повідомлення, у зв'язку з чим позиція відповідача про необхідність обміну актами у письмовій формі є безпідставною. Окрім цього, відповідач кожного місяця на постійній основі був забезпечений доступом до програмного продукту RGC GIS - геоінформаційна система, яка призначена для збору, зберігання, аналізу та графічної візуалізації просторових (географічних) даних і пов'язаної з ними інформації про необхідні об'єкти, право користування яким йому було надано за договором, та, відповідно, здійснював оплату наданих послуг. Жодних зауважень до наданих послуг відповідач не висловлював, зокрема, щодо послуг наданих в жовтні-листопаді 2023 р., доки позивач не звернувся до суду з даним позовом. Зокрема, ні у відзиві на позовну заяву, ні у запереченнях на відповідь на відзив, АТ «КИЇВОБЛГАЗ» жодним доказом не спростовує факт отримання ним актів за договором, а також не надає жодних доказів на підтвердження власних тверджень. Окрім актів приймання-передачі договір не передбачає підтвердження позивачем будь-якими іншими документами факту надання відповідачу права строкового платного користування програмними продуктами для того, щоб послуги вважались наданими, а у позивача виникло право на отримання від відповідача оплати. Тому, на переконання позивача, за умовами п.п. 3.2-3.5 договору, з моменту отримання АТ «КИЇВОБЛГАЗ» актів приймання-передачі наданих послуг та відсутності висловлення мотивованої відмови відповідачем від їх підписання, у АТ «КИЇВОБЛГАЗ» виник обов'язок оплатити надані належним чином послуги за договором. Нездійснення відповідачем оплати наданих належним чином послуг свідчить про порушення останнім умов договору та прострочення виконання господарського зобов'язання.
19.03.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення б/н від 19.03.2024 р. (вх. № 2920/24 від 19.03.2024 р.) на клопотання про призначення експертизи, за змістом яких останній просив суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи електронних комунікацій у даній справі.
21.03.2024 р. до Господарського суду Київської області від відповідача у даній справі надійшла зустрічна позовна заява б/н від 21.03.2024 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ” про визнання недійсним пункту договору № 07/300920-12-РГК-GIS від 30.09.2020 р. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на переконання позивача за зустрічним позовом, пункт 5.2 договору № 07/300920-12-РГК-GIS від 30.09.2020 р. не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме - ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим має бути визнаним судом недійсним.
У судовому засіданні 21.03.2024 р. представник позивача підтримував позовні вимоги та заперечував проти клопотання відповідача про призначення експертизи; представник відповідача заперечувала проти позову та підтримувала клопотання про призначення експертизи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2024 р. було відкладено підготовче засідання на 02.05.2024 р.
Поряд з цим, ухвалою Господарського суду Київської області від 26.03.2024 р. було повернуто Акціонерному товариству “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “КИЇВОБЛГАЗ” зустрічну позовну заяву б/н від 21.03.2024 р. (вх. № 2421 від 21.03.2024 р.) з мотивів, викладених в даній ухвалі.
26.04.2024 р. через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 26.04.2024 р. (вх. № 4547/24 від 26.04.2024 р.) про приєднання до матеріалів справи судової практики у подібних спорах.
Розглянувши у судовому засіданні 02.05.2024 р. клопотання відповідача б/н від 27.02.2024 р. (вх. № 1661 від 28.02.2024 р.) про призначення експертизи електронних комунікацій, суд без виходу до нарадчої кімнати протокольною ухвалою відмовив в його задоволенні з підстав, викладених в ухвалі суду від 02.05.2024 р.
Поряд з цим, у судовому засіданні 02.05.2024 р. присутні представники учасників процесу заявили про подання всіх наявних у сторін доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2024 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.05.2024 р.
У судовому засіданні 30.05.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд задовольнити їх; представник відповідача заперечувала проти позову та просила суд відмовити в його задоволенні.
У судовому засіданні 30.05.2024 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
30.09.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ” (далі - ТОВ “РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ”, сторона-1, відповідач) та Акціонерним товариством “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “КИЇВОБЛГАЗ” (далі - АТ “КИЇВОБЛГАЗ”, сторона-2, відповідач) було укладено договір № 07/300920-12-РГК-GIS, відповідно до п. 1.1 якого сторона-1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає стороні-2 право строкового платного користування програмними продуктами (RGC GIS - геоінформаційна система, яка призначена для збору, зберігання, аналізу та графічної візуалізації просторових (географічних) даних і пов'язаної з ними інформації про необхідні об'єкти), в тому числі - оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню, а сторона-2 зобов'язується сплатити за надані права та послуги (консультування з питань використання програмних продуктів) обумовлену цим договором суму.
Відповідно до п. 2.2 договору сторона-2 виступає кінцевим споживачем та використовує програмні продукти у своїй господарській діяльності. Відтворення програмних продуктів обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що право користування програмними продуктами включає в себе, зокрема: застосування програмних продуктів відповідно до їх технічних характеристик та можливостей обладнання сторони-2 для здійснення виробничих завдань та функцій (п. 2.3.1 договору); право перекладу, адаптації чи переробки, іншої зміни програмних продуктів для потреб сторони-2 із залишенням права інтелектуальної власності та права власності на програмні продукти та їх похідні версії за стороною-1 (п. 2.3.2 договору); включення програмних продуктів як складових частин до системи програмного забезпечення сторони-2 (п. 2.3.3 договору); надання інформації та документів, створених в результаті виконання програмних продуктів чи за їх допомогою, іншим особам у разі потреби в цьому сторони-2, а також у всіх випадках, передбачених чинним законодавством (п. 2.3.4 договору); ознайомлення з технологіями програмних продуктів виключно осіб, які здійснюють їх безпосереднє застосування у господарській діяльності сторони-2, а також службових осіб правоохоронних та контролюючих органів, які мають передбачені законом підстави для доступу до інформації (п. 2.3.5 договору).
Згідно з п. 3.1 договору у 2023 р. сторона-2 щомісячно сплачує стороні-1 за право користування програмними продуктами, зазначеними в п. 1.2 договору, кошти в сумі 153000,00 грн. без ПДВ; за надані послуги, які зазначені в п. 1.3 договору, кошти в сумі 24000,00 грн., у тому числі - ПДВ 4000,00 грн. Строк проведення розрахунків складає 90 календарних днів після завершення звітного місяця.
Відповідно до п. 3.2 договору за підсумками звітного місяця сторона-1 складає акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця, наступного за звітним, надає стороні-2.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що сторона-2 протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк стороні-1 підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті стороною-2.
Порядок формування, обміну та підписання електронних документів визначається сторонами в додатку № 1 до цього договору (п. 3.5 договору).
У відповідності з п. 4.1 договору сторона-1 зобов'язана, зокрема, щомісячно надавати стороні-2 акт приймання-передачі в порядку, передбаченому п. 3.2 договору, та підписувати акти приймання-передачі у разі дотримання стороною-2 умов здійснення права користування, а у відповідності з п. 4.2 договору сторона-1 має право, зокрема, своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим договором.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що сторона-2 зобов'язана, зокрема, своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим договором.
Згідно з умовами п. 4.4 договору сторона-2 має право, зокрема, користуватись програмними продуктами в межах, визначених договором, та відмовитись від права на використання з дотриманням вказівок сторони-1 щодо повернення програмних продуктів чи їх знищення.
Відповідно до п. 8.1 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє з 01.10.2020 р. по 31.12.2024 р. включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання. Цей договір може бути розірваний будь-якою стороною шляхом письмового попередження іншої сторони за один місяць до розірвання (п. 8.2 договору).
Сторони передбачили, що додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (п. 9.5 договору).
01.06.2022 р. ТОВ “РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ” та АТ “КИЇВОБЛГАЗ” було підписано додаткову угоду № ДУ-1/07/300920-12-РГК-GIS до договору № 07/300920-12-РГК-GIS від 30.09.2020 р., відповідно до якої сторони виклали п. 3.1 договору в наступній редакції, а саме - у 2023 р. сторона-2 щомісячно сплачує стороні-1 за право користування програмними продуктами, зазначеними в п. 1.2 договору, кошти в сумі 153000,00 грн. без ПДВ; за надані послуги, які зазначені в п. 1.3 договору, кошти в сумі 24000,00 грн., у тому числі - ПДВ 4000,00 грн. Строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.
23.12.2022 р. ТОВ “РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ” та АТ “КИЇВОБЛГАЗ” було підписано додаткову угоду № ДУ-2/07/300920-12-РГК-GIS до договору № 07/300920-12-РГК-GIS від 30.09.2020 р., відповідно до якої сторони виклали п. 3.1 договору в наступній редакції, а саме - у 2023 р. сторона-2 щомісячно сплачує стороні-1 за право користування програмними продуктами, зазначеними в п. 1.2 договору, кошти в сумі 153000,00 грн., крім того ПДВ 20% в сумі 30600,00 грн.; за надані послуги, які зазначені в п. 1.3 договору, кошти в сумі 24000,00 грн., у тому числі - ПДВ 4000,00 грн. Строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.
Поряд з цим, сторонами також було підписано додаток № 1 до договору № 07/300920-12-РГК-GIS від 30.09.2020 р., в якому сторони узгодили порядок формування, обміну та підписання електронних документів, зокрема, сторони домовилися, що при виконанні умов договору будуть здійснювати документообіг в формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням системи "М.Е.Doc" (пункт 2.2 додатку).
Відповідно до п. 2.3 додатку, кожна сторона зобов'язана слідкувати за надходженням Е-документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням ЕП та повернення іншій стороні. Сторона-1 здійснює надсилання Е-документа (та вважається стороною-відправником), а сторона-2 здійснює отримання Е-документа (та вважається стороною-одержувачем).
Пунктами 2.6 та 2.7 додатку передбачено, що Е-документи (акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг)) вважаються прийнятими і набирають чинності у випадку, якщо сторона-2 протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання не відхилила та не надіслала стороні-1 мотивованої відмови таких Е-документів. Мотивована відмова надається стороною-2 через механізм відхилення Е-документа з обов'язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини такого відхилення. У разі, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів або іншого, передбаченого договором строку, сторона-1 не отримала від сторони-2 підписаних ЕП Е-документів (актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг)), які були підписані ЕП стороною-1 та надіслані стороні-2, та якщо сторона-2 протягом 3 (трьох) робочих днів не надіслала стороні-1 мотивованої відмови від підписання таких Е-документів, такі Е-документи (акти приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг)) вважаються підписаними обома сторонами і набирають чинності.
Згідно з п. 2.10 додатку сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені та підписані сторонами з використанням ЕП (електронного підпису), мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.
У відповідності з п. 7 додатку, підписуючи даний додаток, сторони підтверджують, що зареєстровані в системі електронного документообігу «М.Е.Doc» та згодні з відправкою/отриманням їх розрахункових документів (рахунків на оплату та актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг)) в електронному вигляді з електронним підписом засобами системи електронного документообігу в системі «М.Е.Doc».
Пунктом 8 додатку передбачено, що сторони мають право змінити форму документообігу, в цьому випадку сторона-ініціатор направляє відповідне письмове повідомлення іншій стороні.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу у жовтні та листопаді 2023 р. права та послуги, передбачені умовами договору, на загальну суму 415200,00 грн., що підтверджується актами надання послуг № РЕЯ73001930 від 31.10.2023 р. на суму 207600,00 грн. та № РЕЯ73002156 від 30.11.2023 р. на суму 207600,00 грн.
Вказані акти наданих послуг підписані електронним підписом представника ТОВ "РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ" та містять відмітку про доставку документа контрагенту - АТ "КИЇВОБЛГАЗ", що підтверджується протоколами руху документа/звіту та пов'язаними з ним повідомленнями/квитанціями з системи електронного документообігу "M.E.Doc".
Позивач зазначає, що відповідач вказані акти надання послуг не підписав, мотивовану відмову від їх підписання чи заперечення на них не надав, у зв'язку з чим згідно з положеннями п. 3.3 договору та п. 2.7 додатку № 1 до договору акти вважаються підписаними, а послуги - наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті відповідачем.
Враховуючи, що відповідач своїх зобов'язань за договором № 07/300920-12-РГК-GIS від 30.09.2020 р. в частині здійснення розрахунків за право користування програмним продуктом та послуги з консультування у встановлений договором строк за період з жовтня по листопад 2023 р. не виконав, не сплатив на користь позивача 415200,00 грн. заборгованості, останній і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст.і 420 Цивільного кодексу України, до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комп'ютерні програми, які за змістом статті 433 Цивільного кодексу України є об'єктами авторського права. Аналогічні положення викладені у статті 6 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Розпоряджання майновими правами на об'єкти авторського права або об'єкти суміжних прав може здійснюватися на підставі, зокрема, ліцензійного договору на використання об'єкта авторського права або об'єкта суміжних прав (п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України, п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
У відповідності з приписами ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов'язується вносити плату за використання об'єкта, якщо інше не встановлено договором.
Водночас, пунктом 2.1 договору встановлено, що право інтелектуальної власності на програмні продукти, а також право володіння, розпорядження чи власності на програмні продукти, їх примірники, копії тощо не передається.
Натомість укладений між сторонами у даній справі договір містить елементи договору про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Поряд з цим, що згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, зокрема, що надані позивачем до позовної заяви акти приймання-передачі наданих послуг за спірний період відповідачем не підписувалися, оскільки визначені договором послуги фактично не були надані. При цьому, в силу вимог п. 3.2 договору, на думку відповідача, у позивача існує обов'язок щодо надання відповідного екземпляру акту приймання-передачі відповідачу у паперовій формі у встановленому порядку, скріпленого як підписом, так і печаткою позивача.
Поряд з цим, відповідач заперечує факт належного отримання актів приймання-передачі права користування програмними продуктами у жовтні-листопаді 2023 р., оскільки вважає, що надані до суду протоколи руху документа/звіту та пов'язані з ним повідомлення/квитанції не можуть братися судом до уваги. При цьому, надані позивачем паперові копії електронних актів не є належними доказами надання права користування програмним забезпеченням, а квитанції про відправку електронних актів не є належними доказами підписання та погодження відповідних актів у порядку, передбаченому договором.
Не погоджуючись з доводами відповідача, позивач зазначив, що в силу п. 3.3 договору послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті відповідачем. При цьому, пункт 3.2 договору, на який посилається відповідач, не визначає обміну актами наданих послуг у паперовій формі. Між тим, відповідач не змінював форму документообігу та не направляв позивачу про це відповідне письмове повідомлення, у зв'язку з чим позиція останнього про необхідність обміну актами у письмовій формі є безпідставною. Окрім цього, жодних зауважень до наданих в жовтні-листопаді 2023 р. послуг відповідач не висловлював, доки позивач не звернувся до суду з даним позовом.
Слід зазначити, що умовами додатку № 1 до договору передбачено порядок формування, обміну та підписання актів наданих послуг у формі електронних документів.
Відповідно до згаданих вище п.п. 2.6, 2.7 додатку Е-документи (акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг)) вважаються прийнятими і набирають чинності у випадку, якщо сторона-2 протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання не відхилила та не надіслала стороні-1 мотивованої відмови таких Е-документів. Мотивована відмова надається стороною-2 через механізм відхилення Е-документа з обов'язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини такого відхилення. У разі, якщо протягом 3 (трьох) робочих днів або іншого, передбаченого договором строку, сторона-1 не отримала від сторони-2 підписаних ЕП Е-документів (актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг)), які були підписані ЕП стороною-1 та надіслані стороні-2, та якщо сторона-2 протягом 3 (трьох) робочих днів не надіслала стороні-1 мотивованої відмови від підписання таких Е-документів, такі Е-документи (акти приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг)) вважаються підписаними обома сторонами і набирають чинності.
При цьому, умовами п. 3.3 договору встановлено, що сторона-2 протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту підписує його та повертає один примірник акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк стороні-1 підписаного акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті стороною-2.
Суд відзначає, що обов'язком позивача за договором є виконання п. 3.2 договору, а саме - складання за підсумками звітного місяця акту приймання-передачі та надання його відповідачу до 7 числа місяця, наступного за звітним. Відтак, посилання відповідача на обов'язок позивача щодо надання актів приймання-передачі у паперовій формі, скріплених як підписом, так і печаткою позивача, відхиляються судом, оскільки як умовами договору (п. 3.5), так і умовами додатку № 1 (розділ 2) передбачено, що сторони здійснюють документообіг у формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій, з використанням системи «М.Е.Doc».
З урахуванням наведеного суд констатує, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт надання належним чином позивачем відповідачу в жовтні-листопаді 2023 р. права користування програмним продуктом та послуг з консультування, щодо яких, в силу п. 4.3 договору, у відповідача виник обов'язок зі сплати.
Водночас, доказів зміни форми документообігу в порядку п. 8 договору, як і доказів мотивованої відмови від підписання актів або відмови відповідача від права користування програмним продуктом матеріали справи не містять.
Поряд з цим, на думку відповідача, п. 5.2 договору суперечить вимогам цивільного законодавства, оскільки згаданим пунктом встановлено відповідальність лише для відповідача за порушення зобов'язань за договором, у зв'язку з чим сторони несуть нерівнозначну за фінансовими наслідками відповідальність, чим порушуються засади добросовісності, розумності та справедливості.
Судом критично оцінюються зазначені доводи відповідача, оскільки положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Станом на час розгляду даної справи, договір № 07/300920-12-РГК-GIS від 30.09.2020 р., укладений між позивачем та відповідачем, не визнаний недійсним повністю або частково, не був припинений або розірваний, а відтак є правомірним. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
Окрім того, згідно з приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, жодних доказів на доведення факту відсутності заборгованості за договором № 07/300920-12-РГК-GIS від 30.09.2020 р. суду не надав.
Отже, вимога позивача про стягнення з АТ “КИЇВОБЛГАЗ” 415200,00 грн. заборгованості є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 36407,06 грн. пені.
Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконаннящо неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 5.2 договору у разі порушення стороною-2 строків оплати, визначених розділом 3 цього договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що її розмір було визначено позивачем у сумі 36407,06 грн., нарахованій за актом наданих послуг за жовтень 2023 р. за період з 26.09.2023 р. по 18.01.2024 р. на суму заборгованості у розмірі 207600,00 грн., та за за актом наданих послуг за листопад 2023 р. за період з 26.10.2023 р. по 18.01.2024 р. на суму заборгованості у розмірі 207600,00 грн.
Перевіривши розрахунок пені, долучений до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ “РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ” в цій частині підлягають задоволенню.
Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3410,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6677,72 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 3410,93 грн., нарахованій за актом наданих послуг за жовтень 2023 р. за період з 26.09.2023 р. по 18.01.2024 р. на суму заборгованості у розмірі 207600,00 грн., та за за актом наданих послуг за листопад 2023 р. за період з 26.10.2023 р. по 18.01.2024 р. на суму заборгованості у розмірі 207600,00 грн.
З долученого до матеріалів справи розрахунку інфляційних втрат вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 6677,72 грн., нарахованій за актом наданих послуг за жовтень 2023 р. за період з жовтня по грудень 2023 р. на суму заборгованості у розмірі 207600,00 грн., та за за актом наданих послуг за листопад 2023 р. за період з листопада по грудень 2023 р. на суму заборгованості у розмірі 207600,00 грн.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ “РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ” в цій частині підлягають задоволенню.
З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ” у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Слід зазначити, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства “ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ “КИЇВОБЛГАЗ” (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка Т., буд. 178, код 20578072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ” (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, код 37401646) 415200 (чотириста п'ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 36407 (тридцять шість тисяч чотириста сім) грн. 06 коп. пені, 3410 (три тисячі чотириста десять) грн. 93 коп. 3% річних, 6677 (шість тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 72 коп. інфляційних втрат, 5540 (п'ять тисяч п'ятсот сорок) грн. 35 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 10.06.2024р.
Суддя В.М. Бабкіна