ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.05.2024Справа № 910/72/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Л. Гузара,44, ідентифікаційний код 42795490)
до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, ідентифікаційний код 20077720)
про стягнення 1 362 234 468,50грн.
Суддя Мандичев Д.В.
секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники сторін:
від позивача -Панченко Ю.В,
від відповідача - Пушкар І.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення заборгованості за Договором транспортування природного газу №012020/1912000543 у розмірі 1 362 234 468,50грн., з яких 74 481 124,87грн.-3% річних, 1 150 334 215,86грн.-пеня, 137 419 127,77грн.-інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16.02.2024.
30.01.2024 до Господарського суду міста Києва надйшов відзив відповідача. Також, до поданого відзиву відповідачем долучено клопотання про зменшення розміру пені.
13.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача на клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
13.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача на відзив відповідача
16.02.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності представника.
У підготовче засідання 16.02.2024 з'явився позивач та відповідач.
У підготовчому засіданні, що відбулось 16.02.2024, судом оголошено перерву до 13.03.2024.
13.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив позивача
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/72/24 та призначено справу до розгляду по суті на 19.04.2024.
У судовому засіданні 19.04.2024 оголошено перерву на 29.05.2024.
Під час судового засідання 29.05.2024 представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, а також наголосив на клопотанні про зменшення розміру пені.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.12.2019 між ТОВ «Оператор ГТС України» (Оператор) та НАК «Нафгогаз України» (Замовник) укладено договір транспортування природного газу № 012020/1912000543 (надалі - Договір), що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497 (в редакції чинній станом на 01.05.2019).
У подальшому між сторонами укладені до Договору від 30.12.2019 № 0120202/1912000543 додаткові угоди: від 24.01.2020 № 1, від 17.04.2020 № 2, від 22.07.2020 № 3, від 29.10.2020 № 4, від 01.12.2020 № 5, від 22.11.2021 № 6, від 23.03.2023 № 7, якими відповідні пункти та розділи Договору викладено в новій редакції.
Згідно з п. 2.1 Договору Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (далі - Послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої Послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Відповідно до п. 2.2 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що обсяг послуги, що надається за цим Договором, визначається підписанням додатка № 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатка № 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (на добу наперед та/або потужності протягом доби).
Відповідно до п. 2.7 Договору додаток № 1 є невід'ємною частиною цього Договору у випадку, коли Замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед та/або протягом доби.
Згідно з п. 6.1. Договору Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.
Вартість послуг договірної потужності визначається виходячи з обсягу замовленої потужності Замовника згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності па період однієї газової доби (пункт 8.1 Договору).
У пункті 8.2. Договору визначено, що вартість договірної потужності Замовника, крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, та замовника послуг транспортування, який виконує функції постачальника «останньої надії», у рамках виконання цих функцій, на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця.
Послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100 % попередньої оплати (крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, або оператора газорозподільної системи) у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п'ять банківських (в редакції Договору згідно додаткової угоди №6 від 22.11.2021) днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей.
Замовник сплачує Оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність.
У платіжних дорученнях Замовник повинен обов'язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі якщо у платіжних дорученнях Замовника не зазначено номер Договору, дату його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Оператор зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла в попередніх періодах.
За змістом п. 11.1 Договору в редакції додаткової угоди №2 від 17.04.2020 послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг добового небалансу, оформляються Оператором і Замовником актами наданих послуг.
Пунктом 11.2 Договору визначено, що Оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора (Позивача).
Відповідно до п. 11.3 Договору Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора.
Також, 29.06.2021 сторонами підписано Додаток 1 Розподіл потужності до Договору від 30.12.2019 № 0120202/1912000543, відповідно до якого визначається обсяг гарантованої потужності (квартальна/річна) у куб. м. на добу на період з 01.01.2020 по 31.12.2024.
Надалі, 06.09.2022 сторонами Додаток 1 Розподіл потужності викладено в новій редакції та визначено нові обсяги гарантованої потужності у куб.м. на добу на період з 01.10.2022 по 31.12.2024.
Водночас, відповідач не в повному обсязі оплатив вартість замовленої потужності, внаслідок чого за останнім утворилася заборгованість перед позивачем за замовлену потужність: за липень 2022 року в сумі 238 716 219,24 грн; за серпень 2022 року в сумі 404 983 568,35 грн; за вересень 2022 року в сумі 391 919 582,27 грн; за жовтень 2022 року в сумі 495 124 567,62 грн; за листопад 2022 року в сумі 479 152 807,38 грн; за грудень 2022 року в сумі 495 124 567,62 грн; за січень 2023 року в сумі 495 124 567,62 грн; за лютий 2023 року в сумі 447 209 286,88 грн; за березень 2023 року в сумі 495 124 567,62 грн; за квітень 2023 року в сумі 479 152 807,38 грн; за травень 2023 року в сумі 495 124 567,62 грн; за червень 2023 року в сумі 479 152 807,38 грн; за липень 2023 року в сумі 495 124 567,62 грн, тобто всього на суму 5 891 034 484,60 грн.
У подальшому, відповідачем сплачено 26.09.2023 на користь позивача вартість замовленої договірної потужності в загальній сумі 3 000 145 880,10 грн, а саме: в сумі 238 716 219,24 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000039405 (за липень 2022 року); в сумі 404 983 568,35 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000039406 (за серпень 2022 року); в сумі 391 919 582,28 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000039411 (за вересень 2022 року); в сумі 495 124 567,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000039407 (за жовтень 2022 року); в сумі 479 152 807,38 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000039408 (за листопад 2022 року); в сумі 495 124 567,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000039409 (за грудень 2022 року); в сумі 495 124 567,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000039410 (за січень 2023 року); 31.10.2023 в сумі 447 209 286,88 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000040123 (за лютий 2023 року); 31.10.2023 в сумі 495 124 567,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000040124 (за березень 2023 року); 03.11.2023 в сумі 479 152 807,38 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 03/11/20230000040192_00000/394b6c5d-b002-4c02-8fb5-16bc847e2dc6 (за квітень 2023 року); 03.11.2023 в сумі 495 124 567,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 03/11/20230000040193_00000/d0dlf85 l-988d-4a57-92a6-b54745c6aede (за травень 2023 року); 07.11.2023 в сумі 479 152 807,38 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 07/1l/20230000040294_00000/8f44ec37-e2bl-4d46-b60d-eblc325687a0 (за червень 2023 року); 10.11.2023 в сумі 495 124 567,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10/1l/20230000040375_00000/84330clb-5817-4b32-9727-829deb3e0ela (за липень 2023 року).
Отже, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань зі здійснення оплати замовленої потужності позивачем нараховано пеню в розмірі 1 150 334 215,86 грн, три проценти річних у розмірі 74 481 124,87 грн та інфляційні втрати в розмірі 137 419 127,77 грн.
Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог, відповідач зауважив на тому, що пеня нарахована позивачем поза встановленим частиною 6 статті 232 ГК України строком. Також відповідач наголосив, що при нарахуванні позивачем інфляційних втрат не включено весь позовний період заборгованості, а відтак не враховані періоди дефляції. У зв'язку з наведеним, відповідачем надано контррозрахунок пені та інфляційних втрат. Одночасно, відповідачем подано заяву про зменшення розміру пені.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 13.5 Договору в разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Як наголошував відповідач, сторонами період нарахування пені відмінний від частини 6 статті 232 ГК України не встановлено. При цьому, оскільки договір укладений 30.12.2019, то Закон України від 30.03.2020 № 540-IX та п. 7 розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України не може поширюватись спірні правовідносини.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.
Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, і дія вказаного Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. N 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N 1236» продовжено на всій території України дію карантину до 30.06.2023 року.
Таким чином, судом вважається обґрунтованим нарахування позивачем пені за період більший, ніж шість місяців.
Одночасно судом ураховані зауваження відповідача з приводу не розповсюдження дії Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" на спірні правовідносини, що виникли договором, укладеним до введення в дію вказаного Закону.
Утім, за змістом даного Закону та пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України продовження встановленого статтею 232 ГК України строку на час дії карантину не залежить від дати укладення правочинів між учасниками господарських правовідносин та стосується безпосередньо періоду, в який виникло прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладено правову позицію, за якою методика розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).
Як слідує з наданого відповідачем контррозрахунку інфляційних втрат, останнім донараховані інфляційні втрати до вересня 2023 року, у той час як позовний період інфляційних втрат обмежується червнем 2023 року.
При цьому, відповідач просив урахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20 про те, що період прострочки відповідача щодо здійснення оплати товару у певні строки, передбачені договором, для розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням позовних вимог повинен співпадати.
Разом із цим, суд вважає не релевантними посилання відповідача на дану постанову Верховного Суду, оскільки в останній розрахунок інфляційних втрат не співпадав із періодами заборгованості, які суд першої інстанції визнав підтвердженими і на основі яких здійснив розрахунок 3% річних. Водночас, питання щодо можливості донарахування судом інфляційних втрат поза визначений позивачем період у даній постанові не розглядалося.
Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України однією із засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.
Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21.
Отже, за арифметичним перерахунком суду, позивачем правильно нараховані на суми боргу пеня в розмірі 1 150 334 215,86 грн, три проценти річних у розмірі 74 481 124,87 грн та інфляційні втрати в розмірі 137 419 127,77 грн.
Одночасно, відповідач просив зменшити розмір пені, пославшись на значний на її значний розмір та перебування відповідача в скрутному фінансовому становищі. Також відповідач наголосив, що спірні правовідносини виникли між сторонами в період дії воєнного стану та відповідача включено до переліку об'єктів, що мають стратегічне значення.
За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Суд зауважує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Приймаючи до уваги, що відповідач у повному обсязі погасив основну заборгованість, ураховуючи фінансовий стан обох сторін, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, суд дійшов висновку зменшити розмір пені на 50 %, тобто до 575 167 107,93 грн.
Як зауважено в постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Л. Гузара,44, ідентифікаційний код 42795490) 74 481 124 (сімдесят чотири мільйони чотириста вісімдесят одну тисячу сто двадцять чотири) грн.87 коп трьох процентів річних, 137 419 127 (сто тридцять сім мільйонів чотириста дев'ятнадцять тисяч сто двадцять сім) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 575 167 107 (п'ятсот сімдесят п'ять мільйонів сто шістдесят сім тисяч сто сім) грн. 93 коп. пені, 939 400 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста) грн.00коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10.06.2024
Суддя Д.В. Мандичев