Іменем України
Справа № 285/2350/24
провадження у справі № 2/0285/1012/24
05 червня 2024 року м. Звягель
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі : головуючої - судді Михайловської А.В.,
за участю секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,
сторони у справі : позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши заочно в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
26.04.2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила стягувати на її користь аліменти щомісячно з відповідача ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 4000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі 6000 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі заяви до суду і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що під час шлюбу з відповідачем у них народилися діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Останнім часом відповідач взагалі припинив надавати допомогу на утримання неповнолітніх дітей, їй одній тяжко утримувати дітей, забезпечувати дітей одягом та харчуванням, сплачувати комунальні послуги тощо. Крім цього, син постійно хворіє, є дитиною-інвалідом, на регулярній основі лікується в Нетішинському центрі комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Мрія», що потребує додаткових коштів на оренду квартири та на проживання за місцем лікування. Через захворювання дитини вона ніде не працює. Натомість відповідач фізично здоровий та працездатний, має неофіційні періодичні доходи, працює на ремонтно-будівельних роботах, від чого отримує великі заробітки, тому має можливість надавати допомогу на утримання дітей.
Оскільки добровільної згоди з приводу надання матеріального утримання на дітей між ними не досягнуто, змушена звернутися до суду з даним позовом.
30.04.2024 року провадження у справі відкрито, розгляд справи по суті постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні, призначено перше судове засідання, визначено сторонам строки вчинення процесуальних дій.
В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивачки надійшла письмова заява, в якій просила розглянути справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі.
Причини неявки відповідача суду невідомі.
Відзиву на позов чи інших заяв ( клопотань) до суду не надходило.
05.06.2024 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вона обгрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.
Як встановлено, батьками неповнолітніх дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сторони у справі /а.с.3,4./. Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі та проживають за однією адресою/ а.с.7/.
Як вбачається з наданої копії медичного висновку № 81/1-23 на дитину -інваліда до 18 років дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має захворювання та є інвалідом/а.с.12/.
Дитина Артем у зв'язку із своїм захворюванням отримує реабілітаційні послуги з комплексної реабілітації в Нетішинському центрі комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю “МРІЯ”/а.с.11/.
Позивачка посилається у позові на те, що діти потребую належного та достатнього матеріального утримання у рівних частинах як від матері так і від батька, однак утримується лише нею як матір'ю, оскільки батько самоусунувся від надання їм матеріальної допомоги, хоча має таку змогу, так як має неофіційний дохід від заробітків на ремонтно-будівельних роботах в доволі великому розмірі.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Це положення закріплене в українському законодавстві. Зміст глави 15 СК України вказує на обов'язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
В пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином жодних документів, які б підтверджували непрацездатність відповідача, суду надано не було. Отже будь-яких поважних причин, що унеможливлюють надання ним матеріальної допомоги своїм дітям судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як відповідач, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати свої дітей до досягнення ними повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить достатнє їх утримання.
Отже відповідач в змозі сплачувати аліменти на утримання своїх неповнолітніх дітей, проти чого заперечень до суду не надійшло.
Разом з цим, суд враховує ту обставину, що діти проживають з матір'ю, а тому весь тягар по їх щоденному утриманні та забезпеченні лежить саме на позивачці.
Тому суд, враховуючи, також розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, передбачений Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», актуальну і дійсну потребу дітей, дійшов висновку, що відповідач спроможний сплачувати аліменти в розмірі по 3500 грн щомісячно на кожну дитину, що буде відповідати як інтересам дітей, так і матеріальному становищу та стану здоров'я платника аліментів.
Саме такий розмір буде справедливим та відповідати рівності обов'язку батьків утримувати своїх дітей, зможе в повній мірі забезпечити належні умови утримання та проживання дітей.
Разом з цим, задовольняючи позов частково, суд керується тим, що позивачем відповідно до вимог ст.ст. 12,81,89 ЦПК України не доведено та не надано достатніх доказів того, що відповідач взмозі сплачувати аліменти саме в розмірі 4000 грн та 6000 грн щомісячно на кожну дитину. Також позивачкою не надано доказів на підтвердження тих обставин, що остання регулярно знімає житло та витрачає кошти на перебування дитини в реабілітаційному центрі. Оскільки відповідачкою не наведено розміру таких витрат, суд позбавлений можливості врахувати такі витрати при визначенні розміру аліментів.
Крім цього, суд роз'яснює, що вимога про додаткові витрати на дитину вирішується відповідно до вимог ст. 185 СК України, за якою той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами ( розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст. 79 , ч.1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання (пред'явлення) позовної заяви.
У відповідності до вимог п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі у межах суми платежу за один місяць.
Судовий збір згідно вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягнення з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 3500 (три тисячі п“ятсот) грн на кожну дитину, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26.04.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Найменування сторін:
позивач - ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 );
відповідач - до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ).
Дата складення повного судового рішення - 10.06.2024 року.
Суддя А.В.Михайловська