Справа № 740/1672/24
Провадження № 2-а/740/37/24
10 червня 2024 року м. Ніжин
Ніжинський міськр айонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участю секретаря судового засідання Дьоміної Н. А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського ВРПП Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області Книра Ігоря Миколайовича, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
установив:
У березні 2024 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 555758 від 23.02.2024, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400,00 грн; поновити строк на оскарження вказаної постанови.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що під час винесення постанови поліцейський не перевірив наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, зокрема, об'єктивної сторони. Постанова суду від 26.01.2024, на яку посилається відповідач під час винесення оскаржуваної постанови, є такою, що не набрала законної сили, оскільки позивачем подано апеляційну скаргу на вказану постанову, у зв'язку з чим вона не тягне юридичних наслідків.
За твердженням позивача, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки під час керування транспортним засобом він не був таким, який позбавлений права керування транспортними засобами. Крім того, 29.04.2024 до суду надійшла заява позивача про приєднання до матеріалів справи копії постанови Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 січня 2024 року, в якій міститься відмітка про набрання законної сили 09.04.2024.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 березня 2024 року поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом, відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позов представник відповідача ГУ НП в Чернігівській області - Олена Телень просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки позовна заява є необґрунтованою фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Пояснила, що позивач був належним чином ознайомлений з матеріалами справи та доказами, останній поставив підпис та отримав примірник постанови, чим фактично погодився з постановою про адміністративне правопорушення. На доданому до відзиву відеозаписі зафіксовано факт керування позивачем транспортним засобом 23.02.2024. При розгляді та оформленні адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 поліцейським дотримані всі вимоги законодавства. Просила судове засідання провести без участі представника ГУ НП в Чернігівській області.
У відзиві на позов поліцейський Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області - ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що при розгляді та оформленні адміністративних матеріалів відносно позивача ним були дотримані всі вимоги чинного законодавства. Пояснив, що 23.02.2024 о 13 год. 21 хв., перебуваючи на добовому чергуванні в ГРПП № 1, при патрулюванні м. Ніжин, вул. Гімназійна, поблизу буд. 17 А, було зупинено автомобіль Audi A6, р. н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На вимогу надати документи на право керування транспортним засобом та інші відповідні документи виявилося, що у водія ОСОБА_1 немає при собі посвідчення водія відповідної категорії. При перевірці інформації стосовно ОСОБА_1 по базі ІПНП «Цунамі» установлено, що відповідно до постанови Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26.01.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. п. 2.1 (а) ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Зауважив, що на момент притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП апеляційної скарги на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26.01.2024 подано не було.
Згідно із ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, керуючись законом і своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що згідно з оскаржуваною постановою серії ББА № 555758 від 23.02.2024, 23.02.2024 о 13 год. 21 хв. у АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_1 здійснив рух на автомобілі Audi A6, р. н. НОМЕР_1 , при цьому 26.01.2024 рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області був позбавлений права керування транспортним засобом строком на 1 рік, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) ПДР України та ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», таким чином, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
За змістом ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Як слідує зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктом 2.1 (А) ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі , зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частина 4 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які стосуються правил дорожнього руху, зокрема, за ч. 1 і 2 ст. 121-3 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно зі ст. 72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 73 КАСУ установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАСУ).
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАСУ обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Статтею 106 КАСУ встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази.
Установлено, що постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 січня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн з позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік. У вказаній постанові роз'яснено, що вона може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
За правилами ч. 4 ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
У силу наведених правових норм, станом на час прийняття оскаржуваної постанови серії ББА № 555758 від 23.02.2024, постанова Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26.01.2024 підлягала виконанню як така, що набрала законної сили, оскільки не була оскаржена у визначений КУпАП строк. Апеляційна скарга на вказану постанову суду від 26.01.2024 протягом десяти днів з дня винесення цієї постанови не подавалась.
Наявні в справі докази свідчать, що апеляційна скарга на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26.01.2024 подана 07.03.2024, тобто після прийняття оскаржуваної постанови від 23.02.2024 про накладення адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП визначальним є встановлений факт позбавлення права керування транспортним засобом судовим рішенням, яке на час прийняття постанови серії ББА № 555758 від 23.02.2024 не було оскаржено (незалежно від причин такого не оскарження).
Отже, приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення серії ББА № 555758 від 23.02.2024, поліцейський діяв на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством України.
Подальше оскарження постанови Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26.01.2024 у справі № 740/6401/23 не впливає на факт правомірності постанови серії ББА № 555758 від 23.02.2024, не є підставою для її скасування, тим більше підтверджує факт керування позивачем транспортним засобом в той час, коли його було позбавлено права керування транспортним засобом на один рік.
Оцінивши наявні в справі докази, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята в межах повноважень інспектора поліції, в порядку та у спосіб, визначений КУпАП, із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин справи, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Крім цього, слід зазначити таке.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 КАСУ відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно з положеннями ст. 46 КАСУ сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 48 КАСУ якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом,суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 року № 742/2298/17. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАСУ при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідачем у справах з приводу оскарження постанов інспектора патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності, які розглядаються судом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, є саме орган Національної поліції - суб'єкт владних повноважень, а не підрозділ Національної поліції або ж особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Правову позицію з цього питання висловлено Верховним Судом у постанові від 26 грудня 2019 року в справі № 724/716/16-а (провадження № К/9901/12750/18).
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову до відповідача ГУ НП в Чернігівській області у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог, та відмову в задоволенні позову до поліцейського, який не є належним відповідачем за вказаними вимогами.
У такому разі понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 5, 77, 139, 244, 245, 286 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського ВРПП Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області Книра Ігоря Миколайовича, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І. М. Шевченко