Справа № 686/10365/24
Провадження № 3/686/3785/24
04 червня 2024 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Хараджа Н.В., з участю секретаря судового засідання Тарковської А.С., захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Слободянюка П.В., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши об'єднану справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Хмельницького, громадянку України, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , студентку Хмельницького-торгівельно-економічного фахового коледжу,
за ч. 1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановила:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 122317 05.04.2024 року о 17 год. 15 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 умисно висловлювала образи та намагалася душити свою матір ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в присутності малолітнього брата ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 чим вчинила психологічне та фізичне насильство. Своїми діями ОСОБА_2 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Окрім цього, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 122316 05.04.2024 року о 17 год. 15 хв.в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 умисно висловлювала образи та намагалася душити свою матір ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає разом з нею, чим вчинила психологічне та фізичне насильство. Своїми діями ОСОБА_2 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Вказані матеріали постановою суду об'єднанні в одне провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вину не визнала та пояснила, що дійсно між нею та матір'ю того дня була певна словесна суперечка, ініціатором якої, на її думку, була її матір, але будь-якого умислу ображати матір, в тому числі за участі її брата, або завдавати ним психічного чи фізичного насильства в неї не було. Матір вона не душила. Матір до неї також висловлювалась образливо, на що вона можливо відповідала. Будь-яких наслідків, а саме завдання шкоди психічному чи фізичному здоров'ю мамі та брату, не завдала, тож просила закрити справу за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, оскільки на теперішній час вони примирились, одна до одної претензій не мають.
Захисник підтримав позицію своєї підзахисної, та просив провадження по адміністративних справах про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративних правопорушень, та недоведеність вини останньої в інкримінованих їй правопорушеннях.
Потерпіла у судове засідання не з'явилась, однак на адресу суду надіслала заяву, у якій просила подальший розгляд справи проводити за її відсутності, згідно ст. 63 Конституції України відмовляється давати показання, крім того відмовилась від допиту свідків та додаткових доказів. Рішення по даній справі залишила на розсуд суду.
Суд вислухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Так, згідно протоколів про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 інкримінується вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру по відношенню до своєї матері - ОСОБА_1 та брата ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягало в тому, що вона умисно висловлювала образи та намагалася душити матір в присутності малолітнього брата ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено письмові пояснення ОСОБА_1 від 05.04.2024 року, форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 05.04.2024 року, копію термінового заборонного припису стосовно кривдника від 05.04.2024 року, відеозапис з нагрудних камер працівників поліції. При цьому викладене формулювання звинувачення у протоколах про адміністративне правопорушення серії ГП № 122317 та ГП № 122316 від 05.04.2024 року, а саме «що вона умисно висловлювала образи та намагалася душити матір в присутності малолітнього брата ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 » об'єктивно не підтверджується дослідженими в судовому засідання доказами, зокрема в письмових поясненнях потерпілої, долучених до матеріалів справи, за якими донька ОСОБА_2 , висловлювалася нецензурною лайкою в бік її матері та неповнолітнього сина, погрожувала фізичною розправою, й розкидала речі, що не відповідає фабулі інкримінованих правопорушень. Також відсутні відповідні докази й на долученому до матеріалів справи відео і в інших письмових документах. Окрім цього матеріали справи не містять жодного доказу завдання шкоди психічному та фізичному здоров'ю потерпілим.
Отже достеменних доказів на підтвердження інкримінованих правопорушень ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення матеріали справи не містять, сторонами не надано та судом не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що, оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia»,рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява №926/08, рішення від20.09.2016 року), суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Малофєєва проти Росії»(«Malofeyevav.Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Згідно правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому, суд зауважує, що під поняттям "домашнє насильство" розуміється певний спосіб поведінки, якою одна особа намагається утвердити або підтримати контроль над іншою особою, що відноситься до певної вразливої групи і знаходиться у вразливій ситуації. При цьому «домашнє насильство» - це не будь-яке насильство, що трапляється між членами сім'ї.
Відповідно до норм ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінюючи фактичні дані, які наявні в матеріалах справи, суд не вбачає в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, а саме вчинення домашнього насильства, оскільки описані в протоколі події не є домашнім насильством та не охоплюються диспозицією ст.173-2 КУпАП, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 вчинила саме домашнє насильство щодо потерпілих, матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.283-285 КУпАП, суддя,-
постановила:
Провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , за ч. 1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілою, її представником, прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа