майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"04" червня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/210/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Бура Д.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Крюковська Є.В. (витяг з ЄДР)
від відповідача: Кирилюк В.Л. (ордер серії АМ №1082029)
від третьої особи: Дяченко А.М. (наказ №14-к від 13.04.2020)
за участю прокурора Цеміна Н.Ю. (посвідчення №071195 від 01.03.2023)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом В.о. керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації
до Фізичної особи - підприємця Довганюк Ірини Валентинівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Басейнового управління водних ресурсів річки Припять
про припинення використання та повернення водного об'єкту .
Зміст позовних вимог та заперечень.
Керівник Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гришковецької селищної ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Довганюк Ірини Валентинівни, у якому просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди державі в особі Житомирської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації водного об'єкту - ставу площею 46,95 га, який розташований на р.Коднянка, за межами с.Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1820886500:08:000:0002 площею 39.4144 га, зобов'язавши ФОП Довганюк І.В. повернути державі в особі Житомирської обласної державної адміністрації став площею 46,95 га, який розташований на р.Коднянка, за межами с.Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1820886500:08:000:0002 площею 39.4144 га.
Позовні вимоги грунтуються на тому, що у продовж 2014-2024 років відповідач використовує водні ресурси держави, а саме водний об'єкт - став, для цілей здійснення рибного господарства, не маючи для цього жодних правових підстав.
У поясненнях від 15.03.24 Житомирська обласна державна адміністрація, зазначила, що об'єкт знаходиться в постійному користуванні Бердичівського управління осушувальних систем на підставі Розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації №247 від 05.05.08 та має Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 18.05.10 з цільовим призначенням - для експлуатації водогосподарських підприємств, тому належним позивачем у справі є Житомирська районна державна адміністрація як суб'єкт владних повноважень, який виконує функції власника спірного майна (а.с.156).
У відзиві на позовну заяву фізична особа - підприємець Довганюк Ірина Валентинівна позов не визнала з тих підстав, що відповідно до п.2.8 Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах , яка затверджена наказом Державного комітету рибного господарства України №4 від 15.01.08, користувач, якому видано Режим, має одноосібне право на спеціальне використання водних живих ресурсів у цьому рибогосподарському водному об'єкті. Відповідач отримав 16.12.2014 року Режим рибогосподарської експлуатації ставу площею 46,95 га, який розташований на р.Коднянка в адміністративних межах Старосолотвинської ради Бердичівського району зі строком дії до 31.12.23. Крім того, 15.02.18 відповідач отримав Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктів №06/18. Таким чином, відповідач отримав усі дозвільні документи для провадження відповідної діяльності з розведення та вилову біоресурсів у вказаному ставі. Статтею 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" передбачено право на використання водних біоресурсів шляхом промислового рибальства без укладення договорів оренди водного об'єкта та земельної ділянки. Зазначає, що земельна ділянка і став, який знаходиться на ній перебуває в постійному користуванні Басейнового управління водних ресурсів річки Припять, який є належним позивачем. (а.с.162).
У відповіді на відзив Бердичівська окружна прокуратура зазначила, що при затвердженні Режиму і видачі Дозволу відповідні органи не досліджують питання та не надають права користуватися водними об'єктами і землями водного фонду . Згідно ст.59 Земельного кодексу, із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки водосховища для рибогосподарських потреб. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачем . Тому правомірним використанням вказаним водним об'єктом є договір оренди, який не був укладений. Уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах є Житомирська обласна державна адміністрація, яка є розпорядником спірного майна, оскільки є титульним володільцем відповідного майна (а.с.197).
Рух справи.
22.02.2024 до суду надійшла вказана позовна заява.
Ухвалою від 23.02.2024 суд відкрив провадження у справі №906/210/24 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження .
15.03.24 до суду надійшли пояснення від Житомирської обласної державної адміністрації (а.с.156).
18.03.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника фізичної особи - підприємця Довганюк Ірини Валентинівни (а.с.162).
21.03.2024 до суду надійшла відповідь на відзив від Бердичівської окружної прокуратури (а.с.197).
Ухвалою від 08.04.24 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Басейне управління водних ресурсів річки Припять.
У судовому засіданні 14.05.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні 28.05.2024 оголошено перерву до 04.06.2024.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві.
Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що Житомирська обласна державна адміністрація не є належним позивачем у справі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. На запитання суду повідомив, що відповідач не використовує вказаний об'єкт у підприємницькій діяльності з 2022 року, відповідач там не знаходиться, рибу не виловлює.
Представник третьої особи у судовому засіданні зазначив, що об'єкт водного фонду за актом передачі нікому не передавався, доступ до об'єкту вільний , претензій немає.
Встановлені судом обставини.
На території Житомирської області в адміністративних межах Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області знаходиться водний об'єкт (став) площею 46,95 га, який розташований на р. Коднянка, за межами с. Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області та впадає в річку Тетерів, вказаний водний об'єкт знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1820886500:08:000:0002 площею 39.4144 га.
На замовлення ФОП Довганюк І.А., Державне підприємство "Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" у 2014 році розроблено режим рибогосподарської експлуатації вказаного ставу.
У подальшому, Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Житомирській області та Державним агентством рибного господарства України суб'єкту господарювання - ФОП Довганюк І.А. погоджено Режим рибогосподарської експлуатації ставу площею 46,95 га, розташованого на р. Коднянка в адміністративних межах Старосолотвинської сільської ради Бердичіввського району (далі - Режим)(а.с.28).
Термін дії Режиму встановлено з 16.12.2014 до 31.12.2023.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" Режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об'єкта (його частини).
3 липня 2017 року між Бердичівським міжрайонним управлінням водного господарства та ФОП Довганюк І.А. укладено договір №5 про надання послуг оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об'єкту с. Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2020 по справі №906/1128/19, з яким погодився Північно-західний апеляційний господарський суд 24.03.2021 визнано недійсним договір №5 від 3 липня 2017 року про надання послуг оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об'єкту с. Старий Солотвин, з тих підстав, що згідно умов оспорюваного правочину ФОП Довганюк І.А. фактично отримав на платній основі право користування земельною ділянкою з об'єктом водного фонду для вирощування риби з метою її подальшої реалізації, здійснюючи господарську діяльність, а управлінням водного господарства отримувало плату за користування цією земельною ділянкою із водною акваторією, тобто, фактично правова природа оспорюваного правочину є відмінною від правової природи договору про надання послуг, врегульованого положеннями статті 901 Цивільного кодексу України. Господарський суд в своєму рішенні прийшов до висновку, що укладений договір №5 від 3 липня 2017 року про надання послуг щодо оптимізації гідрологічного, гідрохімічного стану водного об'єкту с.Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області є удаваним правочином, який вчинено сторонами, зокрема, для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме: договору оренди ставку, що знаходиться на земельній ділянці водного фонду.
15.02.2018 ФОП Довганюк І.А. отримала Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктів №06/18, за яким відповідач має право на вилов та облік водних біоресурсів.
Прокурор зазначає, що на підставі Режиму та Дозволу, без наявності будь-яких правовстановлюючих документів, ФОП Довганюк І.А., починаючи з кінця 2014 року по теперішній час здійснює використання даного водного об'єкту у своїй господарській діяльності з метою риборозведення та добування (вилову) біоресурсів, що підтверджується актами про виконання робіт із вселення біоресурсів, звітами про обсяги вилову водних біоресурсів за період 2019-2022 роки.
Оскільки ФОП Довганюк І.А. не має жодних правовстановлюючих документів ані на водний об'єкт (водне плесо), ані на земельні ділянки, на яких він розміщений прокурор звернувся з даним позовом до суду.
Висновки суду та норми права.
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 39,4144 га, кадастровий номер 1820886500:08:000:0002 віднесена до категорії земель водного фонду з цільовим призначенням та видом використання - землі водогосподарських підприємств, суб'єктом речового права земельної ділянки зазначено Бердичівське управління осушувальних систем.
Бердичівське управління осушувальних систем 18.05.2010 року отримало Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 39,4144 га, кадастровий номер 1820886500:08:000:0002 (а.с.124).
За наказом Державного комітету України по водному господарству №315 від 10.12.04 Бердичівське управління осушувальних систем перейменовано на Бердичівське міжрайонне управління водного господарства.
Бердичівське міжрайонне управління водного господарства в подальшому було реорганізовано, правонаступником його майна, прав та обов'язків є Басейнове управління водних ресурсів річки Прип'ять.
Таким чином, розпорядником земельної ділянки площею 39,4144 га, кадастровий номер 1820886500:08:000:0002 , є Бердичівська районна державна адміністрація, а належним землекористувачем - Басейнове управління водних ресурсів річки Прип'ять.
Відповідно до ст.59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Згідно ст.1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості.
Відповідно до ст.122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства; обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Ведення водного господарства є одним із видів цільового призначення земель водного фонду (ст. 19 Земельного кодексу України; Класифікація видів цільового призначення земель, затверджено Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548). Іншим видом цільового призначення в цій категорії (водного фонду) є "рибогосподарські потреби".
Таким чином, повноваження райдержадміністрації визначаються та обмежуються саме видами дозволеного використання в межах відповідної категорії за цільовим призначенням.
Відтак, районній державній адміністрації надані повноваження для розпорядження землями, зокрема для "ведення водного господарства", що не охоплює інший вид цільового призначення - "рибогосподарські потреби" (риборозведення).
Відповідні висновки зробив у своєму рішенні Вищий господарський суд України у постанові від 15.08.2017 у справі № 924/257/16.
Відповідно до статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Згідно з статтею 5 Водного кодексу України, до водних об'єктів загальнодержавного значення належать:
1) внутрішні морські води та територіальне море;
2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;
3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;
4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
До водних об'єктів місцевого значення належать:
1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення;
2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Статтею 6 цього кодексу передбачено, що води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ст. 51 цього ж кодексу, у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.
Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Рада міністрів Автономної Республіки Крим і обласні Ради.
Окремі повноваження щодо надання водних об'єктів (їх частин) місцевого значення в користування Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.
Орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.
Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.
Користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Статтею 85 цього ж кодексу встановлено порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 цього ж кодексу, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частиною 1 ст. 58 цього ж кодексу встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.
Частинами 4,5 ст. 59 цього ж кодексу, передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Статтею 93 цього ж кодексу, передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України.
Згідно з ст. 124 цього ж кодексу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Частинами 3, 4 ст. 122 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
Поняття “водне господарство” закріплено у Концепції розвитку водного господарства України, схваленої постановою ВРУ від 14.01.2000 року № 1390-XIV, а саме: водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.
Статтею 25 Закону України “Про тваринний світ” (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що добування риби та водних безхребетних вважається рибальством, а не водним господарством.
Отже, поняття водне господарство та рибне господарство не є тотожними, а тому надання земельної ділянки водного фонду, розташованої за межами населеного пункту, для рибогосподарських потреб, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України відноситься до повноважень обласної державної адміністрації.
Слід наголосити, що ведення водного господарства - лише один з видів цільового призначення земель водного фонду, а тому передача земельних ділянок водного фонду для ведення водного господарства обмежується підрозділами 10.01-10.05 Класифікації. У свою чергу, виділення та передача земельної ділянки для рибогосподарських потреб (підрозділ 10.07) не є веденням водного господарства.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов'язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.
Отже, поняття водне господарство та рибне господарство не є тотожними.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц зазначила, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. (п. 37). Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном. (п. 38). Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. (п. 39). Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. (п. 40). Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України). (п. 42). Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. (п. 43). Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння. (п. 44).
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Прокурором не надано доказів використання Фізичною особою - підприємцем Довганюк Іриною Валентинівною як на момент подачі позову так і на момент ухвалення цього рішення водним об'єктом - ставом площею 46,95 га, який розташований на р.Коднянка, за межами с.Старий Солотвин Бердичівського району Житомирської області та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1820886500:08:000:0002 площею 39.4144 га.; Режим рибогосподарської експлуатації ставу не є таким доказом, оскільки, поперше, його термін дії закінчено, подруге наявність Режиму не свідчить про використання а є лише умовою для ведення певного виду діяльності. Належний користувач ставу (третя особа) заявив про відсутність будь-яких перешкод доступу до ставу як з боку відповідача, так і з боку будь-кого. Відсутність факту володіння відповідачем майном унеможливлює задоволення віндикаційного позову. Відсутність доказів користування майном унеможливлює задоволення негаторного позову.
З огляду на викладене вище позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 129, 236,237,238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити в задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10.06.24
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
- позивачу та прокурору до ЕК
2 - відповідачу рек. з повідом.
- Житомирська обласна прокуратура на ел. адресу: prokzt@zhit.gp.gov.ua
- третій особі до ЕК