вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
10.06.2024м. ДніпроСправа № 904/2458/24
за позовом Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача:
Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021", м. Дніпро
про зобов'язання усунути перешкоди, припинення володіння приміщення
Суддя Бєлік В.Г.
Без участі (виклику) представників сторін
Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021" (далі - відповідач), у якій просить:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗЕВС-2021” (код ЄДРПОУ 44062349, адреса: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро вул. Троїцька, буд. 11, приміщення 8), усунути перешкоди Дніпровській міській раді (ЄДРПОУ 26510514, пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000) у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вулиця Інженерна, 1М, загальною площею 21,7 кв.м., привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: будівлі, загальною площею 21,7 кв.м.;
- припинити володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕВС-2021” (код ЄДРПОУ 44062349, адреса: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро вул. Троїцька, буд. 11, приміщення 8) нерухомим майном: будівлею, загальною площею 21,7 кв.м., яка розташована за адресою: м. Дніпро, вулиця Інженерна, 1М, проведену рішенням приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. номер 55425540 від 30.11.2020 (номер запису - 39449124) шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2100021512101.
- стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог прокуратура зазначила, що відповідачем незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації речових прав та зобов'язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 11.07.2024 о 11:30 год.
Разом із позовом прокуратурою подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “ЗЕВС-2021” та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі загальною площею 21,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2100021512101).
В обґрунтування поданої заяви прокуратура зазначила, що ТОВ “ЗЕВС-2021” маючи зареєстроване право власності на спірне самочинно збудоване нерухоме майно - будівлю не обмежене в розпорядженні таким майном, відсутність арешту нерухомого майна, розташованого за адресою: вулиця Інженерна, 1М, в м. Дніпрі, реєстрація права власності на яке оскаржується прокурором, може призвести до відчуження цього майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу свідчить про наявність підстав, визначених ст.ст. 136, 137 ГПК України для забезпечення позову прокурора.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали суд встановив таке.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями ч. 1 ст. 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до приписів ст. 139 ГК України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів (ч. 1).
Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів (ч. 2).
Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (ч. 5).
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
У рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 910/11739/19.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Як вбачається з позову та доданих до нього документів, предметом позову прокурора є, в тому числі, припинення речового права ТОВ “ЗЕВС-2021” та скасування державної реєстрації відповідача на об'єкт нерухомого майна - будівлі за адресою: м. Дніпро, вулиця Інженерна, 1М, із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідача про зобов'язання повернути земельну ділянку, привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення розміщеної на ній будівлі; припинення володіння нерухомим майном із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, розташований на спірній земельній ділянці.
З предмету спору вбачається, що такий позов може бути поданий лише до титульного власника будівлі. У разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим, що може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.08.2023 у справі №904/1329/23 за позовом прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих будівель.
Зокрема, навіть формальна зміна власника спірної самочинно збудованої будівлі, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим, що може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору, що не відповідатиме принципу процесуальної економії.
Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалах Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №9901/20/21 та від 25.07.2022 у справі № 640/4843/22, принцип процесуальної економії спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду судових справ та зменшення судових витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що “співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 911/231/22).
Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ у справі “Кюблер проти Німеччини”).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 12.09.2022 у справі № 911/231/22).
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 30.06.2022 у справі №911/3616/21(911/184/22).
Частиною 4 статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень” передбачено, що державній реєстрації підлягають заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що “під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами”.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Разом з тим, обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 09.06.2022 року в справі № 369/16176/20.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, правові висновки Верховного Суду, а також зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог наявності достатніх доказів того, що вчиняються дії, які перешкоджають розв'язанню спору по суті, наявні обґрунтовані доводи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, суд зазначає, що забезпечення позову застосовується лише як тимчасова міра, з метою збереження майна, до набрання рішенням у справі законної сили.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи з наявності достатніх правових підстав для вжиття господарським судом заходів щодо забезпечення позову керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗЕВС-2021” про зобов'язання усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на них будівель і споруд та припинення володіння нерухомим майном - будівлею загальною площею 21,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2100021512101), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна - шляхом заборони відповідачеві ТОВ “ЗЕВС-2021” та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав на об'єкт нерухомого майна - будівлі загальною площею 21,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2100021512101).
Керуючись ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Заяву керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області про забезпечення позову - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме:
Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “ЗЕВС-2021” (код ЄДРПОУ 44062349) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі загальною площею 21,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2100021512101).
3. Дана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/2458/24 є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 10.06.2024, та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Дана ухвала підлягає обов'язковому виконанню на всій території України з моменту її винесення.
5. Строк пред'явлення даної ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/2458/24 до виконання становить три роки, тобто до 11.06.2027.
7. Стягувачем у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/2458/24 є позивач - Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; код ЄДРПОУ 26510514).
8. Боржником у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/2458/24 є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕВС-2021"(49000, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 11, прим. 8; код ЄДРПОУ 44062349)
Ухвала набирає законної сили у відповідності до приписів ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачений ст.ст.254 - 258 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано - 10.06.2024.
Суддя В.Г. Бєлік