вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.05.2024м. ДніпроСправа № 904/6645/23
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ТАРАСІВСЬКА ІСКРА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Астерра"
про стягнення грошових коштів за договором
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судових засідань Морозі А.О.
Представники:
Позивача - Перепелиця І.І
Відповідача - не прибув
Позивач просить стягнути з Відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 6 307 936,80 грн. сплачених за Договором купівлі-продажу № 12АС/ТК-21 від 03.09.2021, 2 075 777,38 грн. - індексу інфляції, 390 919,26 грн. - 3 % річних.
Відповідач у жодне судове засідання не забезпечив прибуття повноваженого представника, про розгляд справи повідомлений належно.
Враховуючи, що Відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 2 ч.6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, Відповідачі є обізнаними про вирішення спору, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.
Всупереч пропозицій суду, викладених в ухвалі від 10.01.2024, Відповідач відзив на позовну заву не надав, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.
05.03.2024 від Позивача надійшли додаткові пояснення в яких зазначено, що відповідно до п. 4.2. Договору поставка товару здійснюється Продавцем на умовах - EXW (Франко-склад Продавця; за адресою: Україна, 75140, Херсонська обл., Олешківський р-н, село Тарасівка, вулиця Садова, будинок 99), згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року. Згідно ІНКОТЕРМС-2010, термін EXW EX Works (… named place) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також митне очищення товару для експорту. Цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, і покупець повинен нести всі витрати та ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. Оскільки сторони узгодили місцезнаходження Позивача за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в якості місця передачі, термін визначає момент переходу ризиків щодо товару. Втім під мінімальними обов'язками Відповідача в такому випадку мається на увазі поставка товару за вказаною адресою Позивача. Отже, Відповідач порушив зобов'язання за цим Договором, що стало підставою для звернення Позивача до суду.
15.05.2024 від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів відправлення Відповідачеві претензії.
Від Позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк продовжувався. З першого дня повномасштабного вторгнення Росії на територію України, з 24.02.2022 Олешківська міська територіальна громада Херсонської області по теперішній час перебуває у жорстокі окупації з боку країни агресора. Інформація про бойові дії на території Херсонської області є загальновідомою, відомості містяться в наказі Мінреінтеграції, яке регулярно оновлює Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). У зв'язку з тим, що село Тарасівка потрапило під окупацію, а це юридична адреса Позивача, господарські документи частково знищено, в томі числі і КЕПи підприємства. Що у подальшому виникли труднощі зібрати банківські платіжні доручення, які підтверджували би сплату авансу за Договором купівлі-продажу №12АС/ТК-21. Лише після відновлення електронного підпису керівництво Позивача звернулося до банку для надання виписки з рахунку за платежами від 15.09.2021 на суму 1 250 000,00 грн. та від 22.09.2021 на суму 4 053 345,97 грн. У зв'язку з викладеним, Позивач просить долучити до матеріалів справи № 904/6645/23 платіжні інструкції №1271 від 22.09.2021, № 1257 від 15.09.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з ч. 2, 4, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Беручи до уваги, що Позивачем пропущено строк на подання доказів та не заявлено про поновлення пропущеного строку, суд вважає, що надані Позивачем докази (платіжні інструкції № 1271 від 22.09.2021, № 1257 від 15.09.2021), є такими, що не приймаються до розгляду судом.
У судовому засіданні досліджено надані Позивачем докази, оглянуто оригінали документів.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача господарський суд
03.09.2021 сторони уклали Договір купівлі-продажу № 12АС/ТК-21 (далі Договір), за п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець (Відповідача) продає товар на умовах надання Покупцю (Позивача) товарного кредиту з відстрочкою платежу (надалі - товар або Майно), а покупець приймає товар та зобов'язується сплачувати платежі на умовах цього Договору.
Вартість майна становить гривневий еквівалент 844 800,00 Євро, що розраховується за курсом продажу Євро, встановленому у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг", сформованим на 16:00 за Київським часом (надали - міжнародний курс) на дату, що передує даті укладання цього Договору збільшений на розмір зборів (податків), пов'язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичним особам (надалі - міжнародний курс Договору), та на дату укладання цього Договору становить 27 002 511,36 грн., у тому числі ПДВ 4 500 418,56 грн. (надалі - Вартість Майна).Вартість майна у гривні підлягає перерахунку за міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання Акту приймання-передачі майна, збільшеним на розмір зборів (податків), пов'язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - міжбанківський курс Акту приймання-передачі), відповідно до умов п. 2.1.1. Договору (п. 2.1. Договору).
Авансовий платіж Покупця в рахунок оплати майна складає 20,00 % від вартості майна та складає 168 960,00 Євро та підлягає сплаті в термін до 30.09.2021 року включно. Сума авансового платежу у гривнях обчислюється виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті фактичної оплати, збільшеного на розмір зборів (податків), пов'язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - міжбанківський курс фактичної оплати) (підп. 3.1.1. Договору).
Право власності на товар переходить до Покупця в момент одержання ним товару та підписання акту приймання-передачі товару (п. 4.1. Договору).
Поставка товару Покупцю здійснюється Продавцем на умовах - EXW (Франко-склад Продавця; за адресою: Україна, 75140, Херсонська обл., Олешківський р-н, село Тарасівка, вул. Садова, будинок 99), згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року. Товар передається Продавцем приймається Покупцем впродовж 60 календарних днів з моменту сплати Покупцем Продавцю Авансового платежу (п. 4.2. Договору).
Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє по 20 листопада 2022 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим Договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов даного Договору (п.13.1 Договору).
На виконання умов Договору, Позивач сплатив авансовий внесок у розмірі 6 307 936,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1273 від 22.09.2021 на суму 2 353,66 грн., № 1257 від 15.09.2021 на суму 1 250 000,00 грн., № 1289 від 28.09.2021 на суму 2 237,17 грн., № 1296 від 29.09.2021 на суму 1 000 000,00 грн., № 1271 від 22.09.2021 на суму 4 053 345,97 грн.
За даними Позивача, Відповідач, у визначений Договором строк, товар не поставив, у зв'язку з чим Позивач направив Відповідачеві листа № 55 від 15.06.2022, в якому просив повернути сплачений авансовий платіж у розмірі 6 307 936,80 грн.
Відповідач листом від 16.06.2022 повідомив Позивачеві про готовність поставити товар, при умові 100 % оплати.
Позивач направив Відповідачеві листа № 4 від 03.04.2023, в якому просив частково поставити товар, вартістю згідно з комерційною пропозицією на момент підписання Договору.
24.11.2023 Позивач направив Відповідачеві претензію про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу, в якій просив, надати відповідь у 15 денний строк.
За даними Позивача, зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
На неповернутий авансовий платіж, Позивач з посилання на ст. 625 ЦК України за період з 29.11.2021 по 22.12.2023 нарахував 2 075 777,38 грн. - індексу інфляції, 390 919,26 грн. - 3 % річних.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є факт оплати Позивачем авансового платежу, не поставка товару Відповідачем, обґрунтованість стягуваних сум.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст. 662 ЦК України).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
Перевіривши надані докази, суд погоджується з позицією Позивача.
Так, 03.09.2021 сторони уклали Договір купівлі-продажу № 12АС/ТК-21, за п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець продає товар на умовах надання Покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу, а покупець приймає товар та зобов'язується сплачувати платежі на умовах цього Договору.
Авансовий платіж Покупця в рахунок оплати майна складає 20,00 % від вартості майна складає 168 960,00 Євро, та підлягає сплаті в термін до 30.09.2021 року включно. Сума авансового платежу у гривнях обчислюється виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті фактичної оплати, збільшеного на розмір зборів (податків), пов'язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - міжбанківський курс фактичної оплати) (підп. 3.1.1. Договору).
Позивач наполягає, що на виконання умов Договору, Позивач сплатив авансовий внесок у розмірі 6 307 936,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1273 від 22.09.2021 на суму 2 353,66 грн., № 1257 від 15.09.2021 на суму 1 250 000,00 грн., № 1289 від 28.09.2021 на суму 2 237,17 грн., № 1296 від 29.09.2021 на суму 1 000 000,00 грн., № 1271 від 22.09.2021 на суму 4 053 345,97 грн.
В призначеннях платежів зазначено про передплату згідно рахунку № 190322 від 13.09.2021 та авансовий платіж згідно Договору купівлі-продажу № 12АС/ТК від 03.09.2021.
В матеріалах справи відсутній рахунок № 190322 від 13.09.2021, однак суд бере до уваги, пояснення Позивача, щодо знищення частини документів, у зв'язку з перебуванням Товариства в окупації, про відсутність іншого договору, за яким би могли вноситися зазначені платежі та відсутність заперечень Відповідача з цього приводу, тобто Відповідач не надав заперечень на твердження Позивача, що вся спірна сума сплачена Позивачем на виконання Договору.
Суд також враховує, що після набрання чинності Законом від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" принцип "об'єктивної істини", який полягав в обов'язку суду з'ясовувати усі дійсні обставини, пов'язані зі спірними правовідносинами, починаючи 15.12.2017 виключений із ГПК України.
17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема, змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, в рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №923/875/19 від 31.03.2021.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що платіжні доручення № 1273 від 22.09.2021 на суму 2 353,66 грн., № 1257 від 15.09.2021 на суму 1 250 000,00 грн., № 1289 від 28.09.2021 на суму 2 237,17 грн., № 1296 від 29.09.2021 на суму 1 000 000,00 грн., № 1271 від 22.09.2021 на суму 4 053 345,97 грн. є належними та допустимими доказами перерахування Позивачем авансового платежу за Договором.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що поставка товару Покупцю здійснюється Продавцем на умовах - EXW (Франко-склад Продавця; за адресою: Україна, 75140, Херсонська обл., Олешківський р-н, село Тарасівка, вул. Садова, будинок 99), згідно правил Фнкотермс в редакції 2010 року. Товар передається Продавцем приймається Покупцем впродовж 60 календарних днів з моменту сплати Покупцем Продавцю Авансового платежу.
Таким чином, строк поставки товару настав 28.11.2021.
Відповідач не надав доказів наявності товару на складі Продавця та не прибуття Позивачем для приймання-передачі товару в обумовлений Договором строк.
Посилаючись на порушення Відповідачем договірних зобов'язань, Позивач направив Відповідачеві листа № 55 від 15.06.2022, в якому просив повернути сплачений авансовий платіж у розмірі 6 307 936,80 грн.
Відповідач листом від 16.06.2022 повідомив Позивачеві про готовність поставити товар, при умові 100 % оплати.
Позивач направив Відповідачеві листа № 4 від 03.04.2023, в якому просив поставити частину товару (1-го зернозбирального комбайну), за вартістю згідно з комерційною пропозицією на момент підписання Договору.
24.11.2023 Позивач направив Відповідачеві претензію про повернення грошових коштів за договором купівлі-продажу, в якій просив, надати відповідь у 15 денний строк.
За даними Позивача, зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.
Беручи до уваги переписку сторін та відсутність доказів не прибуття Позивачем для приймання-передачі товару в обумовлений Договором строк, суд доходить висновку про прострочення Відповідачем поставки товару.
Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Договір, платіжні доручення, листи), беручи до уваги відсутність заперечень Відповідача, відсутність доказів поставки товару, відсутність доказів повернення Відповідачем авансового платежу, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення основного боргу 6 307 936,80 грн.
Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки 3% річних та індексу інфляції проведено правильно.
Так, суд бере до уваги, що Позивач нараховує компенсацій втрати з 29.11.2021, оскільки у Відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути Позивачеві (Покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки (постанова Великої
Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що до стягнення з Відповідача належать: 6 307 936,80 грн. - основного боргу, 390 919,26 - 3 % річних, 2 075 777,38 - індексу інфляції, 105 295,60 - судового збору.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Астерра" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код 41096312) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "ТАРАСІВСЬКА ІСКРА" (75140, Херсонська обл., Олешківський р-н, с. Тарасівка, вул. Садова, буд. 99, код 00488958) 6 307 936,80 грн. - основного боргу, 390 919,26 - 3 % річних, 2 075 777,38 - індексу інфляції, 105 295,60 - судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Повне судове рішення складене 10.06.2024.
Суддя С.Г. Юзіков