вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.05.2024м. ДніпроСправа № 904/100/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Складське господарство" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Рівненська обл., м. Вараш)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" (Дніпропетровська обл., м. Кам'янське)
про стягнення витрат по зберіганню продукції
Представники:
від позивача: Мельник А.М.;
від відповідача: Шевер Ю.М.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Складське господарство" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" про стягнення витрат по зберіганню продукції в розмірі 11180,88грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відмовилося від частини поставленого відповідачем товару, на підставі договору №53-122-01-21-10830 від 07.06.2021, оскільки товар був неналежної якості. Позивач зазначає, що відповідач не здійснив заміну товару та не забрав неякісний товар, тому позивач був вимушений нести витрати зі схоронності неякісного товару, які в силу закону підлягають відшкодуванню відповідачем.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву.
01.02.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла заява про заміну сторони правонаступником.
02.02.2024 до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові в повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач не є стороною договору №53-122-01-21-10830 від 07.06.2021 у зв'язку з чим, не може обґрунтовувати свої позовні вимоги договором, стороною якого він не є. Разом з цим зазначає, що якщо обов'язок із відшкодування у відповідача і міг виникнути, то лише з 11.09.2023, оскільки постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 було встановлено, що поставлений відповідачем товар був неякісний. Також зазначає, між сторонами відсутній укладений договір зберігання у зв'язку з чим, відсутня узгоджена плата за зберігання.
19.02.2024 до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що поставка неякісної продукції відбулася 10.09.2021 згідно з накладною №379 від 25.08.2021 та за результатами вхідного контролю була забракована, що підтверджується актом на забраковану продукцію від 19.10.2021 №161-02.09.-470-А-ЕРП, а не в момент прийняття Північно-західним апеляційним судом постанови від 11.09.2023 у справі №918/378/23. Додатково зазначає, що продукція не відповідала умовам договору, зокрема додатку 2 «Технічній специфікації» до договору поставки №53-122-01-21-10830 від 07.06.2021 в момент постачання та складання акту на забраковану продукцію, а Північно-західний апеляційний суд своєю постановою від 11.09.2023 по справі №918/378/23 лише підтвердив цей факт.
28.02.2024 до канцелярії суду засобами поштового зв'язку від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
В своїх запереченнях на пояснення позивача зазначає, що на думку відповідача саме постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 було встановлено невідповідність товару, а тому і витрати по зберіганню повинні рахуватися саме з цієї дати. Додатково зазначає, що відсутність між сторонами укладеного договору зберігання виключає можливість виникнення зобов'язань у відповідача по оплаті витрат по зберіганню.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2024 вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/100/24 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02.04.2024. Зобов'язано позивача надати обґрунтований розрахунок понесених витрат по зберіганню забракованої продукції у спірний період із обґрунтуванням формули визначення собівартості 1кв.м. за одну добу зберігання, а також письмові пояснення в яких приміщеннях зберігається забракований товар.
01.04.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до змісту заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" 12127,29грн витрат по зберіганню продукції.
Також, 01.04.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 11.03.2024, до якої додано акт обстеження умов зберігання майна ТОВ "Компанія "Діом" від 28.03.2024, обґрунтування до визначення суми відшкодування витрат пов'язаних зі зберіганням забракованої продукції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 задоволено заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про заміну сторони правонаступником у справі №904/100/24. Вирішено замінити позивача - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Складське господарство" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", його правонаступником - Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Складське господарство" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у справі №904/100/24.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2024 прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Складське господарство" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про збільшення розміру позовних вимог. Відкладено підготовче засідання на 07.05.2024. Зобов'язано відповідача надати письмові пояснення з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Станом на 07.05.2024 відповідач не надав письмові пояснення з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 28.05.2024.
Станом на 28.05.2024 відповідач не надав письмові пояснення з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.
У судовому засіданні 28.05.2024 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Так, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі №918/378/23 встановлено наступне.
07.06.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - замовник) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки за №53-122-01-21-10830 (надалі - договір), відповідно до умов якого, відповідач взяв на себе обов'язок поставити замовнику продукцію, яка передбачена специфікацією (додаток 1 до договору) на суму 180840,00грн. Договір укладено за результатами проведення закупівлі UA-2021-03-02-006331-а.
Згідно із пунктом 4.2 договору якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до Договору).
В технічній специфікації (додаток 2 до договору) вказано, що спірна продукція має відповідати стандарту GB/T 5130-1997, а також вона повинна відповідати й тим характеристикам/опису предмету, які зазначено в колонці 5 технічної специфікації.
Щодо позицій №№16-19 та 22-24 в технічній специфікації вказано, що пластини повинні допускати механічну обробку - обточування, фрезерування, розпилювання та свердління без утворення тріщин, відслоювання і сколів. Поверхня, що механічно обробляється, повинна бути гладкою і однорідною. Матеріал повинен піддаватись рівномірному сколюванню окремих шарів склотканини із рівномірним малюнком поверхні сколу без дефектів.
У відповідності до пункту 8.1 договору сторони передбачили, що приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів, передбачених пунктом 8.2 даного Договору. Вищевказаний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді (з можливістю завантаження) і знаходиться на офіційному сайті ДП "НАЕК "Енергоатом" в розділі Стандарти "Енергоатом" за адресою: https://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/misia- 7/company_standards-82.
Пунктом 8.3 договору сторони визначили, що успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" СОУ НАЕК 038:2021.
Згідно із пунктом 5.1 СОУ НАЕК 038:2021 передбачено, що вхідний контроль продукції (матеріалів, напівфабрикатів, устаткування, комплектуючих та інших виробів) проводиться з метою недопущення у виробництво (монтаж та експлуатацію) такої продукції, що не відповідає умовам договорів на закупівлю, технічним вимогам замовника до продукції, конструкторській документації, вимогам діючих правил і норм з ядерної і радіаційної безпеки.
Вхідному контролю підлягає вся продукція, що закуповується для використання у ВП Компанії (пункт 5.2 СОУ НАЕК 038:2021).
Пунктами 7.1.1, 7.1.2 договору передбачено, що роботи з вхідного контролю продукції повинні виконуватись відповідно до графіку поставок продукції в строк 30 робочих днів від дати надходження на склад або в строк, визначений договором (без урахування термінів усунення/врегулювання невідповідностей).
Процес вхідного контролю включає: - підготовчий етап - ВК-П; - перший етап - ВК-1; - другий етап - ВК-2; - контроль продукції перед видачею у використання - ВК-3.
Вхідний контроль на етапі ВК-1 проводять для всієї продукції, що надходить для потреб ВП Компанії, після її приймання від постачальника. Оформлення та подання заявки до ПВК ВП Компанії, на проведення ВК продукції для СВБ здійснює зберігач. Про дату, місце та час проведення ВК-1 голова комісії з ВК повідомляє уповноваженого представника підрозділу ВП Компанії, на який покладено функції з економічної безпеки та комплаєнс політики (пункт 7.1.6 СОУ НАЕК 038:2021).
Згідно з пунктом 7.1.7 Стандарту вхідний контроль на етапі ВК-2 проводять для продукції, що віднесена до продукції для СВБ або продукції з ознакою "ДК" та отримала позитивну оцінку на етапі ВК-1. Обсяги та методи вхідного контролю з оцінки відповідності продукції під час вхідного контролю регламентуються відповідними програмами ВК і процедурами ВК.
Розділом 4 СОУ НАЕК 038:2021 "Познаки та скорочення" визначено, що:
- СВБ це системи, важливі для безпеки;
-ДК ознака продукції, яка не відноситься до СВБ, але потребує проведення додаткового вхідного контролю.
На вхідний контроль повинна надходити продукція з документом (документами), що підтверджує її відповідність. Перелік і види таких документів встановлюються технічними вимогами замовника чи іншими документами, які є невід'ємним додатком до договору (контракту) на закупівлю (пункт 7.1.9 Стандарту).
З довідки №161-02.09-39 про виявлені невідповідності на етапі ВК-2 від 11.10.2021 вбачається, що наведена продукція (склотекстоліт) належить до класу безпеки "ДК".
Відтак, спірна продукція підлягала вхідному контролю ВК-2. Сторонами було погоджено в укладеному договорі застосування до правовідносин сторін СОУ НАЕК 038:2021, який передбачає проходження ВК-2 для продукції, яка поставлялася за договором №53-122.01.21-10830 від 07 червня 2021 року.
Відповідно до пункту 7.1.3 СОУ НАЕК 038:2021 у разі виявлення невідповідностей на будь-якому з етапів вхідного контролю, вони мають бути задокументовані відповідно до розділу 11. Закупник повідомляє постачальника про виявлені невідповідності та взаємодіє з ним до їх усунення.
Пунктом 10.3 СОУ НАЕК 038:2021 передбачено, що за результатами проведення вхідного контролю продукції за етапами ВК-1, ВК-2 і ВК-3 оформляються та реєструються звітні документи з урахуванням вимог цього стандарту.
Згідно із пунктом 10.6 СОУ НАЕК 038:2021 "Довідка про виявлені невідповідності" з описом виявлених невідповідностей є документом, що використовується для обліку, управління та контролю за усуненням невідповідностей.
Вимоги до оформлення та процедур з усунення невідповідностей приведені у розділі 11.
Відповідно до пункту 11.1 цього Стандарту всі невідповідності, виявлені на будь-якому етапі ВК, фіксуються у звітному документі "Довідка про виявлені невідповідності". У "Довідку про виявлені невідповідності" вноситься лише та продукція, в якій були виявлені невідповідності. Невідповідності повинні бути описані повно, лаконічно та однозначно, з посиланнями на пункти документів, вимоги яких порушені, з наведенням значень відхилень контрольованих параметрів.
Пунктом 10.7 СОУ НАЕК 038:2021 передбачено, що "Акт на забраковану продукцію" оформляє замовник за встановленою у ВП Компанії формою (додаток М) на підставі "Довідки про виявлені невідповідності", результатів спеціальних видів контролю або відповідно до вимог 11.14.
ВП "Рівненська АЕС" складено ряд документів, зокрема, протокол №161-02.09-203-ПТ-ЕРП від 11.10.2021, довідку про виявлені невідповідності на етапі ВК-2 №161-02.09-39 від 11.10.2021 та акт на забраковану продукцію №161-02.09-470-А-ЕРП від 18.10.2021 року.
Таким чином, колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду постановою від 11.09.2023 у справі №918/378/23 було встановлено, що поставлений відповідачем товар був неякісний, у зв'язку з чим, із відповідача стягнуто штраф за поставку неякісного товару.
Позивач зазначає, що відповідачем не було забрано неякісний товар, у зв'язку з чим, позивач був вимушений нести витрати щодо його зберігання.
Актом заміру площі, яку займає забракована продукція від 22.10.2021 (а.с. 45 том 1) встановлено, що за результатом заміру, площа, яку займає забракована продукція по акту на за браковану продукцію №161-02.09-470-А-ЕРП від 18.10.2021, продукція - склотекстоліт типу СТЄФ-У в асортименті, займає 3кв.м.
Відповідно до розрахунку вартості понесених витрат по зберіганню забракованої продукції Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" на Рівненському відділенні філії «ВП «Складське господарство» за період з 20.10.2021 по 29.02.2024 витрати склали 12127,29грн (а.с. 219 том 1).
Позивач зазначає, що 28.09.2023 направляв відповідачу претензію №45/0-1735 від 27.09.2023 із вимогою про сплату витрат за зберігання забракованої продукції, яка останнім отримана 05.10.2023 (а.с. 95-100 том 1).
Відповідач заперечує щодо наявності у позивача правових підстав для стягнення витрат по зберіганню забракованої продукції.
Зазначене і стало причиною виникнення спору.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача витрат за зберігання забракованої продукції, від якої відмовився позивач.
Предметом доказування у даній справі наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за зберігання забракованої продукції, від якої відмовився позивач.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 690 Цивільного кодексу України якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві. Витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем. При цьому суми, одержані від реалізації товару, передаються продавцеві за вирахуванням сум, що належать покупцеві.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
За змістом частини першої статті 598, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням.
З аналізу наведених норм слідує, що чинне законодавство передбачає обов'язок покупця (одержувача), який відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця, а у продавця виникає обов'язок забрати (вивезти) товар, який не прийнятий покупцем (одержувачем).
Таким чином, у випадку понесення витрат покупцем на зберігання, неприйнятого товару, в нього виникає право вимагати від продавця відшкодування таких витрат, які в силу закону, продавець зобов'язаний відшкодувати.
Як зазначалось, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі №918/378/23, яка набрала законної сили, було встановлено, що поставлений відповідачем товар був неякісний і позивач відмовився від нього листом №18489/041 від 22.10.2021.
Господарським судом у цій справі, встановлено, що відповідно до акту заміру площі, яку займає забракована продукція від 22.10.2021 (а.с. 45 том 1) по акту на за браковану продукцію №161-02.09-470-А-ЕРП від 18.10.2021, продукція - склотекстоліт типу СТЄФ-У в асортименті, займає 3кв.м.
Відповідно до розрахунку вартості понесених витрат по зберіганню забракованої продукції Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" на Рівненському відділенні філії «ВП «Складське господарство» за період з 20.10.2021 по 29.02.2024 витрати позивача за зберігання склали 12127,29грн (а.с. 219 том 1).
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку, судом порушень не встановлено.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга статті 530 Цивільного кодексу України).
Господарським судом встановлено, що позивач 28.09.2023 направляв відповідачу претензію №45/0-1735 від 27.09.2023 із вимогою про сплату витрат за зберігання забракованої продукції, яка останнім отримана 05.10.2023 (а.с. 95-100 том 1).
Доказів оплати матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів не надано.
Таким чином, господарський суд зазначає, що строк оплати витрат позивача по зберіганню забракованої продукції є таким, що настав.
Згідно зі статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За статтею 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.
Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору у сумі 2684,00грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Складське господарство" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення витрат по зберіганню продукції в розмірі 12127,27грн - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" (51925, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, тупик Прохідний, буд. 2, оф. 9, ідентифікаційний код 41853226) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Складське господарство" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, будівельна база №1, промислова зона 35/2, ідентифікаційний код 36217282) 12127,27грн - заборгованості за зберігання продукції та 2684,00грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 07.06.2024.
Суддя В.О. Татарчук