ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 травня 2024 року Справа № 902/337/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Коломис В.В.
секретар судового засідання Шилан О.С.
за участю представників сторін:
від органу прокуратури: Рункевич І.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області, постановлену 27.03.2024 (суддя Яремчук Ю.О., повний текст складено 28.03.2024) у справі № 902/337/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області
до Вінницької обласної прокуратури
до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області
про стягнення втраченого заробітку у розмірі 6 700,00 грн, 1/3 частку сплаченого у дохід держави податку і бюджетного платежу у сумі 571,13 грн та 200 000,00 грн відшкодування завданої моральної шкоди
25.03.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, відповідно до змісту якого просить стягнути з Державного бюджету на свою користь втрачений заробіток у розмірі 6700,00 грн, 1/3 частку сплаченого у дохід держави податку і бюджетного платежу у сумі 571, 13 грн та 200000,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.03.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі № 902/337/24.
Мотивуючи прийняте процесуальне рішення суд першої інстанції зазначив, що враховуючи суб'єктний склад учасників та предмет спору, правовідносини між сторонами не мають господарського характеру, а заявлений позов не стосується господарських відносин. Як наслідок, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України. Отже, такий спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, а справу спрямувати до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті заявлених позовних вимог.
Аргументуючи доводи скарги вказує, що звернувся до суду як фізична особа-підприємець і заявлений спір не носить публічно-правового характеру. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.03.2018 у справі № 522/3454/16-ц та від 28.04.2020 у справі № 607/15692/19 вимоги про відшкодування шкоди, як майнової, так і моральної, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Якщо такі вимоги заявлені окремо, вони вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Оскільки позивач у своєму позові не заявляв вимогу про вирішення публічно-правового спору, а зазнав шкоди в межах здійснення своєї господарської діяльності, а також збитків через вилучення транспортного засобу, який використовувався в господарській діяльності, позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. З врахуванням наведеного просить задоволити апеляційну скаргу.
Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області у поданому відзиві апеляційну скаргу не визнає, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Зазначає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про підсудність спору за правилами адміністративного судочинства.
Вінницька обласна прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу також заперечує проти доводів скаржника вказуючи, що дана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Разом з цим звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з аналогічним позовом та ухвалою суду від 10.04.2024 відкрито провадження у справі № 127/11442/24. Отже такий спір буде вирішено Вінницьким міським судом. За наведених обставин просить відмовити в задоволенні скарги.
За умовами ст.. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзиви на неї, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви про стягнення матеріальної та моральної шкоди, ОСОБА_1 вказує, що зареєстрований фізичною особою-підприємцем та надає послуги за видом економічної діяльності 37.00 (каналізація, відведення й очищення стічних вод) з використанням власного транспортного засобу марки "ГАЗ", моделі "5314", типу "спеціалізований вантажний - спеціалізована цистерна асенізаційна-С", державний номерний знак НОМЕР_1 .
14 березня 2023 слідчим відділу поліції Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області внесено відомості до ЄРДР про досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023020060000111 за фактом забрудення земель речовинами, відходами, що може створити небезпеку для життя або здоров'я людей з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України. В цей же день на місцевому сміттєзвалищі м. Погребище Вінницької області, під час проведення огляду місця події, був вилучений належний ОСОБА_1 автомобіль марки "ГАЗ", д.н. НОМЕР_1 та поміщений на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 17.03.2024 задоволено клопотання старшого слідчого ОСОБА_2 про арешт належного ОСОБА_1 на праві власності транспортного засобу. Вилучення транспортного засобу даною ухвалою не передбачалось.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06.04.2024 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; ухвалу слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької обаласті від 17.03.2024 скасовано; постановлено нову ухвалу про часткове задоволення клопотання слідчого; накладено арешт на транспортний засіб автомобіль марки "ГАЗ", моделі "5314", типу "спеціалізований вантажний - спеціалізована цистерна асенізаційна-С", державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , шляхом заборони відчудження. Передано транспортний засіб на відповідальне зберігання ОСОБА_1 .
При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя в порушення ст. 170 КПК України не визначив, що передбачає накладення арешту на автомобіль, не мотивував своє рішення щодо доцільності поміщення автомобіля на спеціальний майданчик для зберігання транспортних засобів, не врахував наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, третіх осіб.
На виконання рішення суду апеляційної інстанції, 14.04.2024 транспортний засіб було повернуто зі спецмайданчика ОСОБА_1 та роз'яснено можливість його використання за цільовим призначенням. Разом з цим, постановою старшого слідчого ОСОБА_2 від 28.04.2024 закрито кримінальне провадження № 12023020060000111 у зв'язку з відсутністю у діянні (без зазначення особи) складу кримінального правопорушення.
Оскільки безпідставне поміщення та утримання автомобіля на спецмайданчику протягом тридцяти двох діб призвело до неможливості здійснення підприємницької діяльності та, як наслідок, втрати частини доходів, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до господарського суду.
Виходячи з наведеного колегія суддів відзначає, що у вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і спір господарськими, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Статтею 2 ГК України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позов заявлено щодо стягнення шкоди на підставі статей 55, 56, Конституції України, статей 22, 23, 1167, 1173, 1174, 1176, ЦК України, статей 4, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
За частиною третьою статті 147 ГК України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання (абзац п'ятий частини першої статті 174 ГК України).
Згідно з частиною шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана, зокрема, юридичній особі внаслідок іншої, ніж вказані у першій - п'ятій частинах цієї статті, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Предметом позову є відшкодування шкоди, завданої позивачеві протиправними діями органу досудового розслідування, вчиненою під час здійснення публічно-владних управлінських функцій у кримінальних провадженнях.
Згідно зі статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За частиною ж п'ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Позивач, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди заподіяної протиправною діяльністю суб'єкта владних повноважень, не ставить позовної вимоги про вирішення публічно-правового спору. Тому відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України заявлені у позові вимоги мають вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу учасників спору.
Відповідно до частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу.
До таких осіб згідно з частиною першою статті 4 ГПК України належать: юридичні особи, фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Відповідно до поданого позову, сторонами спору є ФОП ОСОБА_1 (позивач), Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області, Вінницька обласна прокуратура, Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (відповідачі).
Отже, оскільки позивач визначив відповідачами органи державної влади, які є юридичними особами, та заявив вимогу лише про відшкодування шкоди і така не об'єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір, за суб'єктним критерієм згідно з частиною першою статті 4 ГПК України спір належить до юрисдикції господарського суду.
Близького за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.03.2018 у справі № 461/1930/16-ц, від 27.02.2019 у справі № 405/4179/18, від 05.06.2019 у справі № 454/1690/16, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2021 у справі № 910/9554/20.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Вінницької області від 27.03.2024 у справі № 902/337/24 прийнята з неповним з'ясуванням обставин та з порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкових висновків про відмову у відкритті провадження у справі.
Отже, апеляційна скарга позивача є обгрунтованою та підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Додатково судовою колегією відмічається, що зазначена Вінницькою обласною прокуратурою у відзиві на апеляційну скаргу інформація про відкриття провадження у справі № 127/11442/24 Вінницьким міським судом за аналогічним позовом ОСОБА_1 не впливає на результат вирішення даної апеляційної скарги. В даному випадку суд зазначає, що апеляційний перегляд ухвали суду від 27.03.2024 здійснюється з урахуванням обставин на час її прийняття. Натомість справа № 127/11442/24 порушена 10.04.2024, тобто після прийняття оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 27 березня 2024 року у справі №902/337/24 скасувати.
Справу № 902/337/24 передати на розгляд до Господарського суду Вінницької області.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Повний текст постанови складений "06" червня 2024 р.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Коломис В.В.