БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір'я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947
Справа № 669/1055/23
Провадження № 2/669/37/24
15 травня 2024 року смт.Білогір'я
Білогірський районний суд Хмельницької області
в складі :
головуючої - судді Бараболі Н.С.,
за участю секретаря Бабоян А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Білогір'я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментах та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
23.10.2023 року ОСОБА_1 (надалі -позивач) через свого представника, адвоката Лехкар О.В., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач), в якому просить:
- припинити стягнення аліментів, що стягуються із нього на користь ОСОБА_2 за рішенням Біляївського районного суду Одеської області №2-2544 від 29 листопада 2010 року з 01 вересня 2018 року - на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з 21.01.2022 року - на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- звільнити позивача від сплати заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_2 за рішенням Біляївського районного суду Одеської області №2-2544 від 29 листопада 2010 року на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
В обґрунтування позову вказано, що за рішенням Біляївського районного суду Одеської області №2-2544 від 29 листопада 2010 року із позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 15.07.2010 року. На примусове виконання рішення суду видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Малиновському відділі ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (ВП №40400156).
На час винесення даного рішення суду та на момент відкриття виконавчого провадження діти проживали спільно із матір'ю ОСОБА_2 .
Внаслідок того, що позивач тривалий час був офіційно не працевлаштований, мав тимчасові заробітки, по аліментним зобов'язанням утворилася заборгованість. Разом з тим, позивач не відмовлявся виконувати свій обов'язок по утриманню дітей, однак, оскільки у нього були сумніви щодо належного використання відповідачкою аліментів за цільовим призначенням, він утримував дітей шляхом купівлі дітям одягу, взуття, продуктів харчування, тощо.
У 2018 році за погодженням із матір'ю дитини ОСОБА_2 було змінено місце проживання сина ОСОБА_5 - у серпні останній переїхав до позивача у м.Нова Каховка, де з 01.09.2018 року навчається у Ліцеї №1 ім.О.П. Довженка Новокаховської міської ради.
З початку 2022 року з позивачем проживає і дочка ОСОБА_6 , яка з 21.01.2022 року навчається у тому ж Ліцеї №1 ім.О.П. Довженка Новокаховської міської ради. Місцепроживання останньої змінено в зв'язку із неналежним виконанням відповідачкою своїх материнських обов'язків.
Зазначено, що після повномасштабного вторгнення Російської Федорації в Україну та окупації м. Нова Каховка позивач спільно з дітьми та цивільною дружиною переїхав у смт Білогір'я Шепетівського району Хмельницької області. Батьком створені належні умови для проживання дітей, їх навчання та розвитку. Після переїзду дітей до батька він повністю ними опікується, бере участь у шкільному житті, несе витрати на шкільні та інші потреби, харчування, оплачує гуртки та позакласні додаткові занняття. Позивач добросовісно виконує свої батьківські обов'язки, створив спокійні та стійкі умови для проживання дітей, які проживають у атмосфері любові, турботи, захисту, забезпечив усім необхідним, навіть попри війну і складні матеріальні життєві обставини.
Намірів перешкоджати участі матері у вихованні дітей позивач не має, разом з тим її спілкування з дітьми зводиться лише до нечастих телефонних розмов, здебільшого з доькою, в рідше - з сином. Від часу переїзду дітей до батька, мати жодного разу не приїжджала до дітей, про них не турбується і матеріально не забезпечує.
Таким чином, наразі має місце ситуація коли на утриманні позивача є троє неповнолітніх дітей, які проживають разом з ним, однак при цьому наявне виконавче провадження №40400156, згідно з яким йому продовжують нараховуватися аліменти на утримання сина ОСОБА_5 і дочки ОСОБА_6 і отримувачем аліментів є мати ОСОБА_2 , з якою діти не проживають, а також є заборгованість по сплаті аліментів, у тому числі і за той період, коли діти вже проживали з позивачем, а не з відповідачкою.
Оскільки син, ОСОБА_7 , починаючи з 01.09.2018 року, а дочка ОСОБА_8 - з 21.01.2022 року, проживають разом з позивачем, вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідачки аліментів на його користь. Водночас, стягнення з нього на користь відповідачки аліментів за рішенням суду за таких обставин суперечить положенням ст. 181 СК України, а нарахування аліментів за період, коли діти не проживали з матір'ю, не відповідає цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримуються діти, а тому, просить припинити стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів.
Окрім цього, вважає, що сплата заборгованості по аліментах особі, з якою діти не вже не проживають, їх життям не цікавиться, не утримує їх, витрачає на власні потреби тимчасову допомогу, яку отримує від держави на утриманні дітей, не буде слугувати якнайкращому забезпеченню інтересів дітей. Вважає, що вказаний факт є саме тією обставиною, що в розумінні ч.2 ст.197 СК України має істотне значення і є підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах.
В ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Лехкар О.В., позовні вимоги підтримали. В судове засідання 15 травня 2024 року не з'явилися. В поданій до суду заяві представник позивача, адвокат Лехкар О.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просила розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача, позов задовольнити. Не заперечила відносно винесення заочного рішення по справі.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча неодноразово повідомлялася про час та місце розгляду справи завчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи у її відсутності та відзиву на позов до суду не подала.
Тому, суд, за згодою представника позивача, проводить заочний розгляд справи за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.3 ст.223, ст.280 ЦПК України, оскільки відповідачка, будучи повідомленою про розгляд справи своєчасно та належним чином належним чином, в судове засідання не з'явилася, причину неприбуття не повідомила, не заявила про розгляд справи за її відсутності, відзиву на позовну заяву не надав і представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сторони по справі, є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується даними свідоцтва про його народження, серії НОМЕР_1 , виданого 25 березня 2008 року Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м.Одеси. Крім того, сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується даними свідоцтва про її народження, серії НОМЕР_2 , виданого 21 липня 2009 року Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.
За рішенням Біляївського районного суду Одеської області №2-2544 від 19 листопада 2010 року із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двої неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30%прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 15.07.2010 року і до 24.06.2027 року.
На примусове виконання вказаного рішення суду 10.12.2010 року Біляївським районним судом Одеської області видано виконавчий лист. Даний виконавчий лист перебуває на виконанні у Малиновському відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси).
Згідно даних Розрахунку заборгованості по аліментах, складеного 11.09.2023 року державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Рубан О.В., розрахунок проведено виходячи із розміру аліментів, визначеному у виконавчому документів. У зв'язку з відсутністю про доходи боржника, розрахунок здійснюється виходячи з середньомісячної заробітної плати по м.Одесі, згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області. Згідно розрахунку заборгованості від 29 травня 2028 року заборгованість становила 101452,28грн. За період з 01.05.2018 року до 01.09.2023 року ОСОБА_1 нараховано аліменти в сумі 247014,67грн. Загальна сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 11.09.2023 року складає 348466,95грн. (247014,67+101452,28).
Положеннями статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За умовами ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За умовами ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
За правилами ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) зроблено висновок про те, що аліменти це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти.
Наявність рішення про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншого з батьків, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір (постанова Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №520/21069/18 (провадження № 61-1347св20).
Припинення стягнення аліментів можливе, зокрема, тоді, коли дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує. У такому разі відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача (постанова Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №686/18140/21 (провадження №61-6611св22)).
Отже, обов'язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти. При цьому, факт зміни місця проживання дитини від одного з батьків до іншого, є обставиною, яка припиняє обов'язок утримання аліментів з боку того з батьків, з ким стала проживати дитина на користь того з батьків з ким вона проживала.
Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами, з серпня 2018 року син ОСОБА_5 , а з січня 2021 року дочка ОСОБА_6 , проживають спільно із батьком, позивачем по справі.
Так, згідно з даними Довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6801-5001265338, №6801-5001264761, №6801-5001265647 від 21.04.2022 року, фактичним місцем проживання/перебування позивача, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є: АДРЕСА_1 .
Факт спільного проживання дітей з батьком підтверджується також даними Акту обстеження умов проживання від 05 вересня 2023 року.
Окрім цього, з'ясовано, що син сторін ОСОБА_5 з 2018 року навчається у Ліцеї №1 імені О.П. Довженка Новокаховської міської ради Херсонської області. У вказаному навчальному закладі навчається і дочка сторін ОСОБА_6 з 2021 року. Дані обставини підтверджуються даними довідки №01-32/373, виданої 09.08.2023 року даним закладом, та даними характеристики №01-32/357 від 05.09.2023 року.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, оскільки діти сторін проживають разом із позивачем (син ОСОБА_5 - з серпня 2018 року, дочка ОСОБА_6 - з січня 2021 року), відтак наявні підстави звільнення останнього від сплати аліментів на утримання дітей на користь відповідачки у зв'язку зі зміною обставин, у зв'язку чим суд приходить до висновку про припинення стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання дітей, що стягуються на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області №2-2544 від 29 листопада 2010 року, в межах позовних вимог.
Вирішуючи вимогу позивача про звільнення його від сплати заборгованості по аліментах, суд виходить з положень ч.2 ст. 197 СК України, згідно з якими за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що проживання дітей разом з ним є тією істотною обставиною, яка припиняє його обов'язок сплачувати аліменти на користь відповідачки на утримання дітей.
Оскільки син сторін ОСОБА_5 з серпня 2018 року, а дочка ОСОБА_6 - з січня 2022 року проживають з батьком, відтак позивача необхідно частково звільнити від заборгованості по аліментах з 01.09.2018 року та з 21.01.2022 року, відповідно, які стягуються на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області №2-2544 від 29 листопада 2010 року, на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 . Відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ(78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.
У статті 18 Конвенції про права дитини зазначено про необхідність докладання всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної і однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.1ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Оскільки малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на даний час проживають разом із батьком ОСОБА_1 , перебувають на його утриманні, жодних доказів участі у матеріальному забезпеченні дітей відповідачкою ОСОБА_2 не надано, відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання дітей.
Враховуючи наведене вище, вирішуючи питання щодо визначення розміру аліментів, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України, враховує вік та стан здоров'я дітей, потреби на їх утримання та розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, стан здоров'я та матеріальне становище відповідачки, який є особою працездатного віку, інших осіб на утриманні не має, а також те, що обов'язок брати участь в утриманні дитини до досягнення нею повноліття покладено на кожного з батьків, та приходить до висновку, що з відповідачки в користь позивача на утримання неповнолітніх дітей слід щомісячно стягувати аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.
У відповідності до ч. 1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тобто з 23.10.2023 року та в порядку ч. 1 ст. 430 ЦПК України допускається негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Інші доводи сторін вказаних висновків суду не спростовують та їх не змінюють.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем при поданні позову в частині припинення стягнення аліментів понесено витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 073, 60 грн. і позов в цій частині задоволено, відтак такі необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача.
Окрім цього, приймаючи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, суд приходить до висновку, що з відповідачки в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1073,60грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
В позовні заяві представником позивача, адвокаткою Лехкар О.В., вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи складає 10000,00грн., що становить оплату професійної правничої допомоги адвоката. Зазначено, що докази надання професійної правничої допомоги будуть надані пізніше відповідно до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України. Однією з позовних вимог ОСОБА_1 є покладення на відповідачку судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 та ч. 1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положеннями частини першої та другої статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Порядок розподілу судових витрат по справі визначений ст. 141 ЦПК України, відповідно до якого та з врахуванням положеньст.265 ЦПК України, яка визначає зміст рішення суду, за загальним правилом, судові витрати розподіляються під час ухвалення рішення суду, за умови надання стороною до ухвалення такого рішення доказів понесення відповідних витрат.
Виключення з цього правила міститься в ч.8 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вказане підтверджується також позицією Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 по справі №160/16902/20, де зазначено, що якщо до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.
В силу ст.246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Положення частини 8 статті 141 ЦПК України щодо подання доказів витрат, які сторона понесла у зв'язку з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду містить імперативну вимогу - умову, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналізуючи зазначені норми процесуального права у сукупності та приймаючи до уваги те, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, слід дійти висновку про те, що позивачем (представником позивача) саме в заяві про розгляд справи за його відсутності мало бути заявлено про те, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть надані відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, в суду відсутні підстави розподіляти витрати на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, оскільки разом із першою заявою по суті спору позивач/представник позивача не надав до суду доказів про склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, до завершення розгляду сторона позивача не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, а також до закінчення строку, визначеного в ч.8 ст.141 ЦПК України, не було заявлено, що такі докази будуть надані суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 141,179-183,197,273 Сімейного кодексу України, ст.ст. 81, 141, 200, 229, 247, 263-265, 280, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Припинити стягнення аліментів із ОСОБА_1 , що стягуються із нього на користь ОСОБА_2 за рішенням Біляївського районного суду Одеської області №2-2544 від 29 листопада 2010 року з 01 вересня 2018 року - на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з 21.01.2022 року - на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця с.Вільна Україна Каховського району Херсонської області, РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 23 жовтня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
Частково звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментах, що стягуються із нього на користь ОСОБА_2 за рішенням Біляївського районного суду Одеської області №2-2544 від 29 листопада 2010 року, з 01 вересня 2018 року - на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з 21.01.2022 року - на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ,:
- на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при поданні позову, в розмірі 1073грн 60коп.
- 10000,00грн. /десять тисяч гривень/ витрат на професійну правничу допомогу
- на користь держави 1073,60 грн. /одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок/ судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 27 травня 2024 року.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
відповідачка - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя Наталія БАРАБОЛЯ