24.04.2024 Справа №607/17497/23 Провадження №2/607/401/2024
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
з участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
В обґрунтування доводів позовних вимог зазначено, що 20 вересня 2020 року по вул. Живова-Шептицького в м. Тернополі сталася ДТП з вини водія ОСОБА_3 , який керуючи автомобілем «Renault Kango», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв наїзд на транспортний засіб «Citroen Berlingo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги п.п. 2.3б, 16.11 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В результаті ДТП автомобілю «Citroen Berlingo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , завдані значні технічні пошкодження.
Відповідно до висновку спеціаліста № 1384 від 10 листопада 2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Citroen Berlingo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 173 635,64 грн. Однак за цей час відповідач не відшкодував матеріальної шкоди.
За проведення оцінки автомобіля позивач за власні кошти заплатив експерту 1 700,00 грн, а за відправлення повідомлення відповідачу про день та час проведення експертного дослідження ним сплачено 212,20 грн, які слід стягнути з ОСОБА_2
Діями відповідача ОСОБА_1 завдано моральні, фізичні і психічні страждання, що виразились в сильних душевних переживаннях, постійно перебуваю в подавленому стані, він не можу експлуатувати автомобіль для потреб сім'ї (на утриманні має двоє малолітніх дітей), автомобіль протягом трьох років і в даний час не відновлений, так як на його відновлення в позивача немає коштів, також погіршились його стосунки з знайомими, родичами і в сім'ї. Відповідач не те, що не відшкодував ОСОБА_1 ні копійки шкоди, навіть не вибачився, коли позивач його бачить він насміхається над ним, говорить що взагалі нічого відшкодовувати не буде. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в 100 000,00 грн.
За встановлених обставин, позивач просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 175 547,84 грн та 100 000,00 грн моральної шкоди.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі № 607/17497/23. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
23 січня 2024 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог в якій повідомив суд про те, що після вчинення ДТП - 22 вересня 2020 року він звернувся з повідомленням та заявою до страхової групи «ТАС», про що отримав відповідь від 04 січня 2021 року за № 00010/9121 та отримав від останньої часткове відшкодування матеріальної шкоди в сумі - 95 146,24 грн, що підтверджується листом про зарахування вказаної суми від 05 січня 2021 року.
В первісній позовній заяві ОСОБА_1 зазначена сума відшкодування матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля відповідно до висновку спеціаліста № 1384 від 10 листопада 2020 року в сумі 173 635,64 грн. В зв'язку з тим, що страховою компанією позивачу частково відшкодована матеріальна шкода, що складає розмір страхового відшкодування в сумі 95 146,24 грн, до стягнення підлягає 78 489,40 грн (173 635,64 грн - 95 146,24 грн).
Відтак, позивач просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої матеріальної шкоди 97 058,44 грн (95 146,24 грн + 1 700,00 грн + 212,20 грн), 100 000,00 грн моральної шкоди та судовий збір в сумі 2 775,50 грн.
Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 04 березня 2024 року без виходу до нарадчої кімнати, підготовче провадження у справі № 607/17497/23 закрито та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача, адвокат Федчишин Г. С. в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, відзиву не подав.
Згідно ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
22 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до голови правління АТ «СГ «ТАС» (приватне) із повідомленням про ДТП 20 вересня 2020 року о 22:20 год. в м. Тернополі по вул. Шептицького - перехрестя з вул. Живова, за участі автомобілів «Renault Kango», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «Citroen Berlingo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Особа на яку складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_2 .
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2020 року у справі № 607/17234/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_2 20 вересня 2020 року о 22 год. 22 хв. в м. Тернополі по вул. Живова-Шептицького, керуючи транспортним засобом «Renault Kango», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив ПДР України, що призвело до пошкодження автомобілів «Renault Kango», державний номерний знак НОМЕР_1 , та «Citroen Berlingo», державний номерний знак НОМЕР_2 , а саме: не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, на перехресті нерівнозначних доріг, де світлофор знаходиться в режимі жовтого миготливого світла, рухаючись другорядною дорогою по вул. Шептицького, не надав дорогу транспортному засобу Citroen Berlingo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі вул. Живова, в результаті чого відбулося зіткнення. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3б, 16.11 Правил дорожнього руху України.
Відповідно положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За змістом звіту № 1384 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_4 02-10 листопада 2020 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті пошкодження його КТЗ при ДТП, станом на 29 жовтня 2020 року становить 126 913,32 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування ПДВ і з урахуванням експлуатаційного зносу деталей, що підлягають заміні (Свр), складає: 173 635,64 грн.
Згідно акту прийому-передачі виконаної роботи від 16 листопада 2020 року, складеного між СОД ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , останніми погоджено, що роботу виконано, вартість проведення звіту № 1384 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначено у розмірі 1 700,00 грн.
23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 надсилав ОСОБА_2 електронне повідомлення про дату, час та місце проведення огляду автомобіля Citroen Berlingo, НОМЕР_2 , вартість якого згідно фіскального чеку ТД АТ «Укрпошта» складає суму 212,20 грн (ПН 215600426655).
05 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до голови правління АТ «СГ «ТАС» (приватне) із заявою про страхове відшкодування, просив направити повідомлення про прийняте рішення.
Відповідно до змісту повідомлення ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» від 04 січня 2021 року № 00010/9121, належна ОСОБА_1 сума страхового відшкодування 95 624,36 грн буде перерахована на реквізити, вказані у заяві на виплату страхового відшкодування
05 січня 2021 року ОСОБА_1 отримав від АТ «СГ «ТАС» страхове відшкодування в розмірі 95 146,24 грн, згідно договору № AP85730623062 від 25 серпня 2020 року, що підтверджується інформацією про зарахування.
За встановлених обставин до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені статтею 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України, вина у завданні шкоди, є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, у спірних правовідносинах, обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду.
Судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_2 20 вересня 2020 року о 22 год. 22 хв. в м. Тернополі по вул. Живова-Шептицького, керуючи транспортним засобом «Renault Kango», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив ПДР України, що призвело до пошкодження автомобілів «Renault Kango», державний номерний знак НОМЕР_1 , та «Citroen Berlingo», державний номерний знак НОМЕР_2 , а саме: не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, на перехресті нерівнозначних доріг, де світлофор знаходиться в режимі жовтого миготливого світла, рухаючись другорядною дорогою по вул. Шептицького, не надав дорогу транспортному засобу Citroen Berlingo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по головні дорозі вул. Живова, в результаті чого відбулося зіткнення. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3б, 16.11 Правил дорожнього руху України.
Ці обставини підтверджені постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від від 13 жовтня 2020 року у справі № 607/17234/20.
Отож, вищевказаними рішеннями суду була встановлена невідповідність дій ОСОБА_2 . Правилам дорожнього руху, а тому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України завдана відповідачем шкода підлягає відшкодуванню на користь позивача.
Водночас, первинним у виниклих між сторонами спірних правовідносинах є встановлення розміру завданої шкоди.
За змістом ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Статтею 6 указаного Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Положеннями ст. 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
05 січня 2021 року ОСОБА_1 отримав від АТ «СГ «ТАС» страхове відшкодування в розмірі 95 146,24 грн, згідно договору № AP85730623062 від 25 серпня 2020 року, що підтверджується інформацією про зарахування.
Розмір виплаченої суми відповідає ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, на що покликається сторона позивача, і така позиція не спростована відповідачем ОСОБА_2
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 4 липня 2018 року, розмежувавши інститути регресу та суброгації.
Отож, АТ «СГ «ТАС» виконало свій обов'язок з виплати страхової суми в розмірі, що є вичерпною відповідальністю страховика.
На час вирішення спору транспортний «Citroen Berlingo», державний номерний знак НОМЕР_2 , не відремонтовано, що представник позивача повідомляв у судовому засіданні, а відтак з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення різниця між сумою завданого матеріального збитку та розміром виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц, у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Встановивши відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля, і їх розміру, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у стягненні відповідного відшкодування. Оскільки автомобіль фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів та проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем. Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт і того, що вони понесені саме ним, позивач судам попередніх інстанцій не надав, тому висновок судів про недоведеність позовних вимог є правильним.
Оскільки позивач ОСОБА_1 на час звернення з позовом до суду не відремонтував належний йому транспортний засіб, а тому в користь позивача з відповідача підлягає до стягнення матеріальна шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 78 489,40 грн (173 635,64 грн (вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому) -95 146,24 грн (розмір виплаченого страхового відшкодування)).
В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
У відповідності з роз'ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної діями відповідача, суд виходить з того, що до дня ДТП 20 вересня 2020 року у користуванні позивача ОСОБА_1 , перебував транспортний засіб «Citroen Berlingo», державний номерний знак НОМЕР_2 . А відтак враховуючи погодні умови (пору року, коли мало місце ДТП) і перебування на утриманні ОСОБА_1 двох малолітніх дітей, про що він зазначив у позовній заяві, позбавлення права користування автомобілем, який на даний час не відремонтовано, завдало негативних емоцій та переживань позивачу і, в свою чергу, призвело до душевних страждань, порушення його звичного способу життя. Отож, враховуючи конкретні обставини справи, розмір, тривалість та характер заподіяних моральних страждань й виходячи із засад розумності й справедливості, суд доходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 834,89 грн (78 489,40 + 5 000,00 * 2 755,48 : 275 547,84), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на проведення звіту № 1384 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_4 02-10 листопада 2020 року, то суд їх вважає необґрунтованими, адже акт прийому-передачі виконаних робіт підтверджує те, що роботу виконано та договірну ціну такої роботи, однак не вказує на те, шо ОСОБА_1 сплатив суб'єкту оціночної діяльності грошові кошти. Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо (лист МФУ від 16.02.2017 №31-11410-06-5/4339 про роз'яснення щодо особливостей застосування первинних документів в бухгалтерському обліку).
З приводу стягнення витрат за повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення огляду автомобіля Citroen Berlingo, НОМЕР_2 , вартість якого згідно фіскального чеку ТД АТ «Укрпошта» складає суму 212,20 грн ( ПН 215600426655), то суд також виснував, що сторона позивача не обґрунтувала необхідність стягнення цих витрат.
Згідно вимог п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
Отже, наведене положення не вимагає обов'язкової участі винуватця ДТП під час проведення огляду і стороною позивача не було обґрунтовано необхідність пристуності ОСОБА_2 при проведенні такого огляду для того, щоб суд дійшов до висновку, що такі витрати є необхідними та підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 280-283, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 78 489 (сімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят дев'ять),40 грнта 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 834,89 грн сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ,адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено 06 травня 2024 року.
Головуючий - суддя Герчаківська О.Я.