Справа № 456/365/24
Провадження № 2/456/477/2024
30 травня 2024 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Гули Л. В. ,
з участю секретаря Петренко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позицій сторін.
Позивач ТОВ «Коллект центр» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 2108343357344 від 24.03.2021 в розмірі 55364,43 грн та судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 24.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг № 2108343357344 «Стандартний». Згідно з п. 1.1 договору товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 3300,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом, нараховані відповідно до умов цього договору, його додатків та правил. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3300,00 грн. Договір укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором). Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання вказаного вище договору, шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначення інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому позикодавцем було перераховано грошові кошти. 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого товариство відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами, у тому числі за договором про надання фінансових послуг №2108343357344 від 24.03.2021, що укладений між товариством та позичальником. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект центр» відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, в тому числі за договором про надання фінансових послуг № 2108343357344 від 24.03.2021, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 . У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором станом на 10.01.2023 заборгованість відповідача перед позивачем становить 55364,43 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 3300,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги - 23463,00 грн; заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов договору, - 28601,43 грн, яку в добровільному порядку не погашає, а тому позивач звертається до суду з даним позовом.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2024 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 42/
На запит суду з Єдиного державного демографічного реєстру 22.01.2024 надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача /а.с. 43/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 31.01.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.02.2024. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 44/.
Розгляд справи по суті відбувся 30.05.2024 без участі сторін.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду не з'явився, про причину неявки не повідомив. В попередніх судових засіданнях клопотав про врегулювання спору в добровільному порядку, проте доказів на здійснення такого станом на 30.05.2024 суду не надав, явку представника не забезпечив, тому суд розглянув справу за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши відсутність з боку сторін заяв про врегулювання спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 24.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансових послуг № 2108343357344 «Стандартний», за умовами якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 3300,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом, нараховані відповідно до умов цього договору, його додатків та правил /а.с. 6-8/.
Відповідно до додатку до кредитного договору, заяви-анкети (для отримання кредиту) відповідач просить товариство надати кредит на особисті потреби в розмірі 3300,00 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов'язується повернути кредит у розмірі 3300,00 грн та сплатити проценти у розмірі 1056,00 грн /а.с. 8 на звороті/.
Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вей Фор Пей» від 06.03.2023 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» було здійснено переказ коштів: номер карти: НОМЕР_1 , номер договору 2108343357344, сума 3300 грн /а.с. 9/.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2108343357344 від 24.03.2021 за ОСОБА_1 станом на 30.11.2021 наявна заборгованість за кредитним договором у сумі 26763,00 грн, з яких 3300,00 грн - тіло; 25463,00 грн - відсотки; 2000,00 грн - сплачені відсотки /а.с. 9 на звороті -11/.
01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 1-12, за умовами якого клієнт - первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 60168947,00 грн, а фактор зобов'язується прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками /а.с. 13-15/.
Відповідно до Акту приймання-передавання Реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 1-12 від 03.12.2021, що є додатком № 2 до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021, клієнт передав, а фактор прийняв право вимоги по боржниках у кількості 31632 боржників. Загальна сума простроченої заборгованості складає 60183678,63 грн. Вартість угоди - 5535543,12 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 307600018 /а.с. 15, 57/.
З додатку № 3 до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 та витягу з додатку № 3 до договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 вбачається, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» передало, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 26763,00 грн /а.с. 15 на звороті - 17, 18/.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» як первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору ТОВ «Коллект центр» в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги до боржників згідно з додатками № 1, № 3 до договору /а.с. 18 на звороті - 21/.
Передання вказаних грошових вимог оформлено актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором № 10-01/2023 від 10.01.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, що є додатком № 4 до договору /а.с. 21/.
З додатку № 3 до договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 та витягу з додатку № 3 до договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 вбачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект центр» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 55364,43 грн /а.с. 22-23, 24/.
Відповідно до розрахунку ТОВ «Вердикт капітал» за ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 наявна заборгованість за кредитним договором у сумі 55364,43 грн, з яких заборгованість за кредитом - 3300,00 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги - 23463,00 грн; заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов договору, - 28601,43 грн /а.с. 12/.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором про надання фінансових послуг №2108343357344 від 24.03.2021.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
У частині третій вказаної статті зазначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону). Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2022 по справі № 757/40395/20-ц.
Згідно з приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2018 року в справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року в справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов'язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов'язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальником ОСОБА_1 , наявність заборгованості та перехід права вимоги про стягнення такої від первісного кредитора до правонаступника.
Відповідачем не заперечувався та не спростовувався факт укладення згаданого договору та отримання коштів, які в ньому зазначені.
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.
Враховуючи те, що за умовами зазначеного договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих у позику коштів всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав, а тому суд вважає, що заборгованість за основним боргом на підставі зазначеного договору підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за договором позики, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 52064,43 грн.
При цьому, вказана сума включає заборгованість за процентами на дату відступлення прав вимоги - 23463,00 грн; заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов договору (договору факторингу) правонаступником - 28601,43 грн.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.
А тому вимогу позивача про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими відповідно до умов договору (договору факторингу) правонаступником у розмірі 28601,43 грн, суд вважає безпідставною.
У постанові об'єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 в справі № 911/19/19 Верховний Суд зазначив, що суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Cуд бере до уваги строки кредитування, розміри відсотків, визначені в договорі позики, та провівши розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, дійшов висновку, що зі ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за відсотками за договором № 2108343357344 від 24.03.2021 в розмірі 23463,00 грн.
При цьому, судом враховуються саме ті відсотки, які передбачені умовами договору та погоджені сторонами, а також береться до уваги та обставина, що при зверненні до суду з позовом позивач не навів розрахунку заявлених до стягнення відсотків.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для часткового задоволення позову не впливають.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до часткового задоволення.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1297,44 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (26763,00х2684,00:55364,43=1297,44).
Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують надання позивачу правової допомоги АО «Лігал Ассістанс».
Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17000,00 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону та правові висновки, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 30.05.2024, є та дату, на яку було призначено розгляд справи, 30.05.2024, а датою складення повного тексту судового рішення 10.06.2024.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Стрийським РВ ГУМВС України у Львівській області 25.05.2009; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) 26763,00 грн (двадцять шість тисяч сімсот шістдесят три грн 00 коп.) заборгованості за кредитним договором №2108343357344 від 24.03.2021, 1297,44 грн (одну тисячу двісті дев'яносто сім грн 44 коп.) судового збору та 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.) витрат на правничу допомогу.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено судом 10.06.2024.
Суддя Л.В.Гула