Справа № 522/20164/23-Е
Провадження №2а/522/70/24
10 червня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючої судді Ковтун Ю.І.,
за участі секретаря Лахматової С.В.,
представника позивача - адвоката Малевича О.В.,
представника відповідача Саркісяна А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення,
12.10.2023 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , який подано адвокатом Михайловим Г.В., до Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення № 489 від 15.07.2022, який був сформований в системі «Електронний суд» 11.10.2023.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 з винесеним рішенням про
примусове повернення не погоджується з наступних підстав. Рішення про примусове повернення № 489 від 15.07.2022 не містить жодного положення котрим було б зазначено про можливість його оскарження, а також положення про порядок його оскарження. Також, ОСОБА_3 не було надано будь-якої окремої та додаткової пам'ятки, котрою б було роз'яснено порядок та спосіб оскарження винесеного відносно нього рішення. В тексті оскаржуваного рішення зазначено, що ОСОБА_2 не звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області з заявою про його добровільне повернення. Проте, позивачу не було роз'яснено, що він має можливість звернутись з такою заявою до органів міграційної служби. Особа ОСОБА_1 на час його виявлення та винесення оскаржуваного рішення про примусове повернення була повністю встановлена, що підтверджується, зокрема, паспортом громадянина Туркменістану для виїзду за кордон, посвідкою на тимчасове проживання в Україні (недіючими на момент винесення оскаржуваного рішення). 10 січня 2002 року між Кабінетом Міністрів України і Урядом Туркменістану ратифіковано Угоду про реадімію осіб. Таким чином іноземець (громадянство якого встановлено), який не має законних підстав для перебування на території України, у разі укладення між Україною та країною громадянської належності іноземця договору про реадмісію, підлягає реадмісії, що в свою чергу виключає можливість застосування до нього процедури примусового повернення, примусового видворення. Оскільки ОСОБА_2 належним чином ідентифікований, як громадянин Туркменістану, останній підлягає реадмісії, що виключає можливість застосування до нього процедури примусового повернення та примусового видворення. Зазначив, що співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області під час винесення рішення № 489 від 15.07.2022 року допущено ряд процесуальних порушень, що полягають у неналежному ознайомлені іноземця з винесеним рішенням, а саме: рішення вручено без присутності адвоката; рішення винесено без присутності перекладача; недоведено до відома іноземця порядок, спосіб та строки для оскарження винесеного рішення. Крім того, до ОСОБА_1 , як до громадянина Туркменістану, повинно бути застосована та реалізована процедура реадмісії, натомість в супереч нормам діючого законодавства, ГУ ДМС України в Одеській області було прийнято відносно іноземця рішення про його примусове повернення. З огляду на зазначене, рішення ГУ ДМС України в Одеській області № 489 від 15.07.2022 про примусове повернення в країну походження громадянина ОСОБА_4 винесене з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню.
Разом з позовною заявою представником позивача - адвокатом Михайловим Г.В. було подано заяву про поновлення строків звернення до суду.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 16 жовтня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 . Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано у Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів особової (міграційної) справи громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 38).
23.10.2023 на адресу суду від представника відповідача Головного управління ДМС України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 15.07.2022 працівниками ГУ ДМС в Одеській області, за адресою: вул. Преображенська, 64, м. Одеса, виявлено громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В результаті проведеної перевірки, наявних документів та відібраних пояснень встановлено, що позивач, прибув на територію України 18.11.2019, легально, через КПП «Аеропорт Одеса» за паспортним документом громадянина Туркменістану для виїзду закордон на його ім'я серії № НОМЕР_1 терміном дії з 08.07.2010 по 07.07.2020. На території України позивач був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 терміном дії з 01.11.2018 по 29.10.2020. Встановлено, що станом на 15.07.2022 позивач на території України перебуває незаконно, ухилився від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування. За порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, стосовно громадянина Туркменістану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 15.07.2022 ПР МОД №008465 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 15.07.2022 ПН МОД № 008539 притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн. Позивач із заявою для добровільного повернення до країни походження або третьої країни до ГУ ДМС в Одеській області не звертався. Про те, що він є нелегальним мігрантом, останній розуміє. Право на виїзд іноземних громадян або осіб без громадянства станом на 15.07.2022 та момент подання адміністративного позову за межі території України не обмежено. ГУ ДМС в Одеській області 15.07.2022 прийняте рішення № 489 про примусове повернення в країну походження громадянина ОСОБА_4 та зобов'язано останнього покинути територію України у термін до 13.08.2022. Згідно розписки від 15.07.2022 позивач зобов'язався покинути територію України у визначений термін. З рішенням ознайомлений. Другий примірник рішення про примусове повернення в країну походження від 15.07.2022 № 489 отримав особисто. З вимогами ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» ознайомлений, про те, що рішення може бути оскаржене до суду в порядку адміністративного судочинства ознайомлений, перекладача не потребує. ГУ ДМС в Одеській області 23.08.2022 прийняте рішення № 280 про заборону в'їзду в Україну громадянину ОСОБА_4 та заборонено в'їзд в Україну терміном на три роки, з 23.08.2022 до 23.08.2025. Позивачем вказане рішення було оскарженов судовому порядку, проте рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 по справі №340/673/23 в задоволенні адміністративного позову громадянину ОСОБА_4 відмовлено. Щодо тверджень про ненадання позивачу правової допомоги у зв'язку із нібито його «затриманням» працівниками ГУ ДМС в Одеській області, зазначив, що позивач знаходився в ГУ ДМС в Одеській області добровільно. Протокол про його затримання в порядку ст. 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення не складався, а отже і не виникало необхідності повідомляти Центр надання безоплатної правової допомоги. Позивач не заявляв бажання чи клопотання при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності, складання рішення про примусове повернення в країну походження користуватися юридичною допомогою адвоката. Також зазначив, що чинним законодавством не передбачено обов'язок перекладу вищезазначених документів на мову, якою володіє позивач. Зміст усіх матеріалів особової справи були роз'яснені позивачу відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» з особою, яка не розуміє державної мови, працівник державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями може спілкуватися мовою, прийнятною для сторін, а також за допомогою перекладача. Також, згідно матеріалів справи та розписки від 15.07.2022 позивач зазначив, що перекладача не потребує. Законність перебування позивача на території України на момент прийняття оскаржуваного рішення не підтверджується належними та допустимим доказами в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України. Під час прийняття рішення а саме 15.07.2022 не встановлено обставин, передбачених ст.ст. 30, 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» які забороняють повернення позивача. Крім того відсутні підстави вважати, що після повернення до країни громадянської належності можуть бути порушені основні права та свободи позивача, у відповідності до критеріїв Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року та Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, до принижують гідність, видів поводження і покарання від 1984 року (а.с. 45 - 54).
28.11.2023 на адресу суду від представника позивача - адвоката Михайлова Г.В. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що ОСОБА_2 у законний спосіб перетнув державний кордон України та перебував на території України легально, маючи дозвільні на це документи, видані органами міграційної служби України. 15.07.2022 ГУ ДМС України в Одеській області було прийнято рішення № 489 про примусове повернення в країну походження громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач не розумів, що знаходиться на території України незаконно, адже на той період діяли «карантинні норми права», а потім був запроваджений воєнний стан. Позивач не усвідомлював й того, які саме рішення стосовно нього прийняті ГУ ДМС в Одеській області, адже такі рішення не узгоджувались з поясненнями Уряду України стосовно перебування іноземців на території України в період дії карантину, а в послідуючому в період введення воєнного стану. ОСОБА_2 не був належним чином ознайомлений з рішенням про примусове повернення до країни громадянської належності, оскільки відповідне рішення було йому вручене без присутності адвоката та без участі перекладача, що унеможливлювало належне розуміння іноземцем його змісту та порядку оскарження. Нарсеідову Шаберді не було роз'яснено, що він має можливість звернутись з заявою про його добровільне повернення до органів міграційної служби. ГУ ДМС в Одеській області не надає жодного належного доказу того, що ГУ ДМС в Одеській області без здійснення тиску на іноземця та зрозумілою мовою було повідомлено про можливість застосування до ОСОБА_1 процедуру добровільного повернення. Зазначив, що до позивача, як до громадянина Туркменістану, повинно бути застосована та реалізована процедура реадмісії, натомість в супереч нормам діючого законодавства, ГУ ДМС в Одеській області було прийнято відносно іноземця рішення про його примусове повернення. При цьому, на період винесення оскаржуваного рішення діяли «карантинні норми», а тому ОСОБА_2 не повинен був взагалі притягатись до відповідальності і стосовно нього не могло бути прийнято рішення про примусове повернення (а.с.107 -112).
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 04 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення - залишено без розгляду у зв'язку з відсутністю підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду (а.с. 124 - 127).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2023 року скасовано, а справу за позовом ОСОБА_1 направлено до Приморського районного суду м. Одеси для продовження розгляду (а.с. 163 - 169).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу від 09.02.2024 судову справу передано судді ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 23 лютого 2024 року продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання у справі (а.с. 176).
Ухвалою суду від 20.03.2024 підстави пропуску строку звернення до суду, вказані ОСОБА_6 визнані неповажними, адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху, встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, запропоновано позивачу зазначити інші підстави для поновлення строку на звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 09 квітня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Г.В. про визнання поважними причини пропуску стоку та поновлення строку звернення до адміністративного суду за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення, задоволено. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_6 строку звернення до адміністративного суду з позовом та поновлено ОСОБА_3 пропущений строк звернення до суду з позовом до Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення. Продовжено розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача усудовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у відзиві та просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що 15.07.2022 працівниками ГУ ДМС в Одеській області, за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 64 виявлено громадянина Туркменістану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В результаті проведеної перевірки, наявних документів та відібраних пояснень встановлено, що громадянин Туркменістану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув на територію України 18.11.2019, легально, через КПП «Аеропорт Одеса» за паспортним документом громадянина Туркменістану для виїзду закордон на його ім'я серії № НОМЕР_1 терміном дії з 08.07.2010 по 07.07.2020 року.
На території України позивач був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 терміном дії з 01.11.2018 по 29.10.2020.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, стосовно громадянина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 15.07.2022 ПР МОД №008465 (а.с.70).
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 15.07.2022 серії ПН МОД № 008539, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень (а.с.71).
15.07.2022 ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення №489 про примусове повернення в країну походження громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язано його покинути територію України у термін до 13.08.2022.
Згідно розписки у рішенні про примусове повернення від 15.07.2022 позивач зобов'язався покинути територію України не пізніше 13.08.2022. З рішення ознайомлений. Другий примірник рішення про примусове повернення в країну походження №489 від 15.07.2022 отримав особисто. Перекладача не потребує(а.с. 72 - 76).
Вважаючи рішення №489 про примусове повернення ОСОБА_2 , прийняте ГУ ДМС України в Одеській області 15.07.2022 таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
23.08.2022 ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення №280 про заборону в'їзду в Україну громадянину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на три роки (а.с. 80 - 81).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення № 280 Управління державної міграційної служби в Одеській області від 23.08.2022 року про заборону в'їзду в Україну громадянину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язання Управління державної міграційної служби в Одеській області скасувати дію доручення Державній прикордонній службі України від 23.08.2022 р. № 5100.5.7-6573/51.1-22, щодо заборони в'їзду в Україну, стосовно громадянина ОСОБА_4 , строком до 23.08.2025 р. та повідомити про це Державну прикордонну службу України, в повному обсязі (а.с. 61 - 64).
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає та встановлює Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» надано визначення поняття іноземця та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, як іноземця та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом.
В свою чергу, посвідка на тимчасове проживання - це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 18 частини першої статті 1 цього Закону).
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - це, зокрема, іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеною їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Частинами першою-третьою статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з частинами першою та третьою статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Частиною шістнадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Так, відповідно до Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №150 від 15 лютого 2012 року (далі - Порядок №150), а саме підпункту 2 пункту 2 встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).
Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.
Частиною першою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в свою чергу, передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України №353/271/150 від 23 квітня 2012 року (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусове видворення на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.
Пунктом 5 розділу І Інструкції передбачено, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Обставини за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн визначені частиною 1 статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», зокрема:
- де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
- де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
- де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
- де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні, вважаються такими, які постійно проживають на території України з моменту визнання біженцем в Україні або надання притулку в Україні. Постійне проживання на території України біженців підтверджується посвідченням біженця.
Іноземці та особи без громадянства, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії обставин, за наявності яких додатковий чи тимчасовий захист було надано. Тимчасове проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, або посвідченням особи, якій надано тимчасовий захист в Україні.
Отже, не дотримання правил законного перебування іноземця або особи без громадянства на території України є прямим наслідком для визначення цих осіб нелегальними мігрантами та прийняття органом міграційної служби рішення про їх примусове повернення до країни громадянської належності.
Таким чином, підставою для прийняття рішення про примусове повернення іноземця до країни громадянської належності є перебування іноземця на території України з порушенням чинного законодавства, у тому числі, за відсутності паспортного документа та документа, що дозволяє тимчасове перебування на території України, законних джерел існування тощо.
Позивач знаходився на території України нелегально, що є порушенням з боку позивача законодавства про правовий статус іноземців, що відповідно було підставою для відповідача для прийняття рішення про примусове повернення позивача до країни походження.
При цьому, положеннями ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначений перелік обставин, за наявності яких до іноземця чи особи без громадянства не може бути застосоване примусове повернення. Однак, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, настання яких передбачає застосування положень ч. 1 ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ані позивачем, ані його представником суду не надано. Відсутні такі докази і в матеріалах справи. Так само відсутні підстави вважати, що позивач підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_2 , із посиланням на положення ст. 29 Закону, вказує, що до нього повинна бути застосована та реалізована процедура реадмісії. Однак, суд зазначає, що 15 липня 2022 року міграційним органом прийнято оскаржуване рішення про примусове повернення № 489 яким покладено на позивача обов'язок покинути територію України у термін до 13.08.2022, а не рішення про його примусове видворення, тому твердження позивача про необхідність застосування, в даному випадку, процедури реадмісії, є безпідставними.
Доводи сторони позивача щодо вручення оскаржуваного рішення без перекладача суд відхиляє, оскільки матеріали справи містять інформацію та підпис Нарсеідова Шаберді про відсутність потреби в залученні перекладача (а.с. 76).
Варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 року при розгляді справи № 343/2242/16-а, наголосив на такому: «посилання позивача на те, що рішення про примусове повернення було оголошено позивачу без перекладача, як на підставу скасування такого рішення колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність перекладача не свідчить про протиправність рішення. Крім того, перекладач та законний представник надаються на вимогу затриманого, якої в даному випадку не було».
Також суд вважає необґрунтованими твердження позивача про вручення оскаржуваного рішення без присутності адвоката та не доведення в належний спосіб порядку та строки його оскарження, оскільки вони не підтверджують факт протиправності вказаного рішення відповідача, а стосується виключно процедури його оскарження, якою позивач і скористався оскарживши рішення про примусове повернення з України у судовому порядку, як і скористався одночасно правовою допомогою адвоката. Крім того, з можливістю оскарження вказаного рішення до суду в порядку адміністративного судочинства позивач також був ознайомлений під розписку 15.07.2022 (а.с.76).
Подана 29.05.2024 до ГУ ДМС України в Одеській області представником позивача заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, жодним чином не впливає на правомірність прийнятого відповідачем рішення від 15.07.2022.
Також суд зазначає, що введення на території України карантину не припиняє обов'язку іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, дотримуватись правил перебування в Україні та обов'язку виїхати з території України після закінчення відповідного терміну перебування.
Отже, суд приходить до висновку, що дії відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення є правомірними, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України, в тому числі й положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Враховуючи викладені норми чинного законодавства України та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 72, 74, 77, 90, 268-271, 288 КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 10 червня 2024 року.
Суддя Ю.І.Ковтун