Провадження № 22-ц/803/5732/24 Справа № 180/857/19 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
10 червня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Деркач Н.М., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Прядка Дениса Володимировича на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У травні 2019 року АТ КБ “Приватбанк” звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог АТ КБ “Приватбанк” посилалися на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ “Приватбанк” з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 26 квітня 2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач за вказаним договором зобов'язання не виконав. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 08 квітня 2019 року має заборгованість 30 487 грн. 72 коп., яка складається з наступного: 0 грн. -за тілом кредиту, 2544 грн. 82 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом, 22914 грн. 91 коп. - пеня за прострочене зобов'язання, 3100 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.- штраф (фіксована частина); 1427 грн. 99 коп.- штраф (процентна складова). На підставі викладеного АТ КБ “Приватбанк” просили суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 26 квітня 2012 року у розмірі 30487 грн. 72 коп. станом на 08 квітня 2019 року, судові витрати у розмірі 1921 грн.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2019 року позовні вимоги АТ КБ “Приватбанк”задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “Приватбанк” заборгованість за кредитним договором б/н від 26 квітня 2012 року в сумі 28559 грн. 73 коп., яка складається з : 0,00 грн. - тіло кредиту, 2544,82 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом, 22914,91 грн. - пеня за прострочене зобов'язання, 3100,00 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог АТ КБ “Приватбанк” відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “Приватбанк” витрати по сплаті судового збору в розмірі 1799 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Прядко Д.В. просить рішення суду від 14 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог АТ КБ “Приватбанк”, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи порушення судом норм матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ “Приватбанк” просять апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Прядка Д.В. залишити без задоволення, рішення суду від 14 червня 2019 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Звернувшись до суду з позовом, АТ КБ “Приватбанк” посилалися на те, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ “Приватбанк” з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 26 квітня 2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.3-5).
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.12).
У заяві базова процентна ставка за кредитним лімітом не встановлена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, комісії, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
До кредитного договору банк надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна”, умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ “Приватбанк” (а.с.13-28).
З наданого банком розрахунку заборгованості, вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором від 26 квітня 2012 року, яка утворилася станом на 08 квітня 2019 року, у розмірі 30487 грн. 72 коп., яка складається з наступного: 0 грн. - за тілом кредиту, 2544 грн. 82 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом, 22914 грн. 91 коп. - пеня за прострочене зобов'язання, 3100 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 1927 грн. 99 коп.-заборгованість по судовим штрафам (а.с.8-11).
Відповідач добровільно заборгованість не погашає.
У позовній заяві Банк просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 26 квітня 2012 року у розмірі 30487 грн. 72 коп., яка складається з наступного: 0 грн. -за тілом кредиту, 2544 грн. 82 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом, 22914 грн. 91 коп. - пеня за прострочене зобов'язання, 3100 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.- штраф (фіксована частина); 1427 грн. 99 коп.- штраф (процентна складова) (а.с.3-5).
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ “Приватбанк”, суд першої інстанції посилався на їх обґрунтованість належними та допустимими доказами у справі, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з”ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ “Приватбанк”).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк зазначав, що 26 квітня 2012 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 11).
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення кредиту, просив стягнути 2544 грн. 82 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом, 22914 грн. 91 коп. - пеня за прострочене зобов'язання, 3100 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.- штраф (фіксована частина); 1427 грн. 99 коп.- штраф (процентна складова) (а.с.3-5).
Банк, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26 квітня 2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів і Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати штрафів, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ “Приватбанк” в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, Умови та правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року “Про захист прав споживачів”.
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України “Про захист прав споживачів” споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 . АТ КБ “Приватбанк” дотрималися вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів” про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 , підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 26 квітня 2012 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі до 2000 грн.(а.с.3-5).
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення (а.с.12).
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість, що утворилася станом на 08 квітня 2019 року, з ОСОБА_1 у розмірі 30487 грн. 72 коп., яка складається з наступного: 0 грн. -за тілом кредиту, 2544 грн. 82 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом, 22914 грн. 91 коп. - пеня за прострочене зобов'язання, 3100 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн.- штраф (фіксована частина); 1427 грн. 99 коп.- штраф (процентна складова) (а.с.3-5).
З наданого банком розрахунку заборгованості, вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором від 26 квітня 2012 року, яка утворилася станом на 08 квітня 2019 року, у розмірі 30487 грн. 72 коп., яка складається із: 0 грн. - за тілом кредиту, 2544 грн. 82 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом, 22914 грн. 91 коп. - пеня за прострочене зобов'язання, 3100 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., 1927 грн. 99 коп.-заборгованість по судовим штрафам (а.с.8-11).
Встановлено, відповідач користувався кредитними коштами та відповідач, згідно наданого банком розрахунку заборгованості, не має заборгованості за поточним тілом кредиту та не має заборгованості за нарахованими відсотками.
Банком не надано жодних доказів, з яких можливо було б встановити чим передбачено нарахування простроченого тіла кредиту та прострочених відсотків, а також банком не наведено відповідного порядку нарахування простроченого тіла кредиту та прострочених відсотків за відсутності заборгованості за тілом кредиту та відсутності заборгованості за нарахованими відсотками.
АТ КБ “ПриватБанк” вимог щодо повернення заборгованості за поточним тілом кредиту не заявляв, оскільки така заборгованість відсутня, так як у наданих банком розрахунках зазначено, що за поточним тілом кредиту заборгованість відсутня (а.с.3-5).
Вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками, пеня, штраф (фіксована частина, процентна складова) не можуть бути задоволені оскільки умови, щодо нарахування вказаної заборгованості не визначені в анкеті-заяві від 26 квітня 2012 року (а.с.13).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ “Приватбанк.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Прядка Дениса Володимировича - задовольнити.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10 червня 2024 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Н.М.Деркач
О.В.Свистунова