Провадження № 22-з/803/328/24 Справа № 176/920/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
10 червня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гаращука Сергія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Національного медичного університету імені О.О. Богомольця до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пільговим державним кредитом для здобуття вищої освіти,-
У травні 2022 року Національний медичний університет імені О.О. Богомольця звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пільговим державним кредитом для здобуття вищої освіти.
В обґрунтування позовних вимог Національний медичний університет імені О.О. Богомольця посилався на те, що відповідно до Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2003 року №916, між Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця та ОСОБА_1 21 грудня 2005 року було укладено договір №019-2004/л-1-6216. За даним договором Університет надав відповідачу цільовий пільговий державний кредит для здобуття ним в НМУ за рахунок коштів державного бюджету у розмірі 5950 грн. Відповідно до умов Договору повернення кредиту відбувається Боржником в готівковій чи безготівковій формі на банківський рахунок НМУ імені О.О. Богомольця до 31 грудня кожного року по 1/15 частині від загальної суми одержаного кредиту та відсотки за користування ним, що складають 172 грн. 80 коп., починаючи з 01 червня 2011 року та закінчуючи 01 червня 2026 року. Це означає, що щорічні виплати на повернення даного кредиту мали б складати: 5950:15+178,50=575,16 грн. Станом на 12 серпня 2021 року на банківський рахунок Університету не було внесено жодного платежу на виконання умов Договору від 21 грудня 2005 року №019-2004/л-1-6216. Зазначене дає підстави вважати, що відповідач ухиляється від свого обов'язку повертати кредит, адже нею з 01 червня 2011 року і до 15 лютого 2022 року не було здійснено жодної виплати на виконання умов договору про повернення кредиту. Сума, яку відповідач мала би сплатити станом на 15 лютого 2022 року на рахунок позивача мала б складати 6901 грн. Крім того відповідач мала б сплатити проценти за користування кредитом, розмір яких прямо передбачений договором і складає подвійний розмір кредитної (облікової) ставки НБУ. За розрахунком позивача розмір пені складає 56181 грн. 62 коп., що разом із сумою заборгованості 6901 грн. 92 коп. складає суму 63085 грн. 54 коп. На підставі викладеного Національний медичний університет імені О.О. Богомольця просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Національного медичного університету імені О.О. Богомольця суму заборгованості у розмірі 6901 грн. 92 коп. та пеню у розмірів 56181 грн. 62 коп., що разом складає 63085 грн. 54 коп., судові витрати покласти на відповідача.
Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2022 року позовні вимоги Національного медичного університету імені О.О. Богомольця задволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного медичного університету імені О.О. Богомольця суму заборгованості у розмірі 6901 грн. 92 коп. та пеню у розмірі 56181 грн. 62 коп. а всього 63085 грн. 54 коп. за угодою про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти № 019-2004/л-1-6216 від 21 грудня 2005 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного медичного університету імені О.О. Богомольця судовий збір в розмірі 2481 грн.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2022 року у цивільній справі №176/920/22 за позовом Національного медичного університету імені О.О.Богомольця до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пільговим державним кредитом для здобуття вищої освіти - залишено без задоволення. Роз'яснено заявнику та його представнику, що вони мають право на оскарження даного заочного рішення в загальному порядку.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 травня 2024 року задоволено частково апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гаращука С.В. Заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2022 року у справі за позовом Національного медичного університету імені О.О. Богомольця до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пільговим державним кредитом для здобуття вищої освіти - скасовано. Позовні вимоги Національного медичного університету імені О.О. Богомольця до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пільговим державним кредитом для здобуття вищої освіти - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (ЄДРПОУ 02010787) заборгованість у розмірі 6 901 грн. 92 коп. та пеню у розмірі 18 817 грн. 07 коп. за угодою про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти № 019-2004/л-1-6216 від 21 грудня 2005 року, що утворилася за період часу з 01 червня 2011 року по 15 лютого 2022 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог Національного медичного університету імені О.О. Богомольця - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (ЄДРПОУ 02010787) судовий збір у розмірі 2528 грн. 65 коп.
03 травня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гаращук С.В. звернувся до Дніпровського апеляційного суду із клопотанням про ухвалення додаткового рішення у справі. Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гаращук С.В. просив апеляційний суд стягнути з Національного медичного університету імені О.О. Богомольця на користь ОСОБА_1 суму понесених судових витрат, які складаються з витрат на правничу допомогу у розмірі 30000 грн.(а.с.110).
У запереченнях на клопотання про ухвалення додаткового рішення Національний медичний університет імені О.О. Богомольця заперечував проти його задоволення та просили відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гаращука С.В. про ухвалення додаткового рішення.
Вивчивши клопотання, матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гаращука С.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18.
Таким чином, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі № 922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.
Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.
У поданій апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гаращук С.В. просив стягнути з позивача на користь його довірителя ОСОБА_1 витрати на правову допомогу.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Гаращуком С.В. було надано:
- ордер серії ВВ №1025436 від 03 січня 2024 року (а.с.74);
- договір про надання правової допомоги від 03 січня 2024 року укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Гаращуком С.В. (а.с.75).
- Акт прийому-здачі наданих послуг за договором №03/01/24 про надання правової допомоги від 03 січня 2024 року
Між ОСОБА_1 та адвокатом Гаращуком С.В. було укладено Договір №03/01/24 про надання правової допомоги від 03 січня 2024 року (а.с.75).
Відповідно до п.1.1. договору №03/01/24 від 03 січня 2024 року про надання правової допомоги клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання захищати та представляти інтереси клієнта у будь-якому кримінальному, цивільному чи адміністративному провадженні.
Згідно з п.4.1. договору №03/01/24 від 03 січня 2024 року про надання правової допомоги за надання правової допомоги за договором клієнт оплачує адвокату гонорар у сумі, передбаченою у додатковій угоді до цього договору.
Відповідно до п.4.2. договору №03/01/24 від 03 січня 2024 року про надання правової допомоги за надання правової допомоги за договором клієнт оплачує адвокату гонорар у сумі, передбаченою у додатковій угоді до цього договору.
Згідно з п.4.3. договору №03/01/24 від 03 січня 2024 року про надання правової допомоги акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт.
Відповідно до п.4.4. договору №03/01/24 від 03 січня 2024 року про надання правової допомоги сума, вказана в п.4.1 договору є гонораром адвоката за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.
Відповідно до Акту прийому-здачі наданих послуг за договором №03/01/24 про надання правової допомоги від 03 січня 2024 року у цивільній справі №176/920/22 адвокат Гаращук С.В. надав, а клієнт ОСОБА_1 прийняла наступні послуги:
1) Ознайомлення із матеріалами справи 2 год. (2500 грн./год). - 5000 грн.
2) Надання відповідачу консультації з правових питань у справі №176/920/22, 2 год.(2500 грн./год). - 5000 грн.
3) Підготовка та написання заяви про перегляд заочного рішення суду, 2 год.(5000 грн./год). - 10000 грн.
4) Написання апеляційної скарги, 2 год.(5000 грн./год). - 10000 грн.
Всього, 8 год. - 30000 грн.
Розподіляючи витрати, які ОСОБА_1 понесла на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що наявні в матеріалах справи: розміри гонорару за надання правової допомоги за видами правової допомоги, опис послуг з вартістю наданих послуг, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
З Акту прийому-здачі наданих послуг за договором №03/01/24 про надання правової допомоги від 03 січня 2024 року вбачається, що вказані послуги надавались ОСОБА_1 та полягають у тому, що адвокат Гаращук С.В. в межах справи №176/920/22 ознайомлювався із матеріалами справи, надавав відповідачу консультації з правових питань у справі №176/920/22, підготував та написав заяву про перегляд заочного рішення суду, підготував апеляційну скаргу.
Розгляд справи № 176/920/22 за позовом Національного медичного університету імені О.О. Богомольця до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пільговим державним кредитом для здобуття вищої освіти здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Враховуючи складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом Гаращуком С.В. роботи та витраченого адвокатом часу на надання відповідачу правничої допомоги, враховуючи, що позивач Національного медичного університету імені О.О. Богомольця заперечували проти задоволення клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову у даній справі та значення справи для сторін, враховуючи, що справа розглянута у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, колегія суддів приходить до висновку про визначення розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 270, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гаращука Сергія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (ЄДРПОУ 02010787) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10 червня 2024 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді Т.П.Красвітна
О.В.Свистунова