Провадження № 11-кп/803/183/24 Справа № 184/797/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 травня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
представника потерпілого: ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)
обвинуваченого: ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)
захисника: ОСОБА_8
прокурора: ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_10 на вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року у кримінальному провадженні за №12022046360000135 від 28.04.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , за ч.2 ст.125 КК України,-
Вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олексіївка, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має вищу освіту, ФОП, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень. Задоволено цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 Стягнуто з ОСОБА_7 , на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду у розмірі 2950 гривень, моральну шкоду у розмірі 10000 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 гривень, в іншій частині позивних вимог відмовлено.
Згідно вироку суду, 22.03.2022 приблизно о годині ОСОБА_7 знаходився разом із ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на ділянці місцевості, розташованій за адресою АДРЕСА_2 , де між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт, в ході котрого у ОСОБА_7 , виник злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 ..
В цей же день та час, знаходячись там же і реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_7 умисно наніс ОСОБА_10 не менше п'яти ударів кулаками правої та лівої руки в область обличчя, та не менше п'яти ударів кулаками правої та лівої руки в область голови, від яких ОСОБА_10 стало зле.
Вказаними навмисними діями ОСОБА_7 , заподіяв потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому кісток носу, крововиливу та забитої рани слизової нижньої губи.
В апеляційній скарзі потерпілий, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить скасувати вирок суду в частині призначення покарання та призначити ОСОБА_7 покарання у виді громадських робіт строком на двохсот сорока годин. Вважає, що судом при призначенні міри покарання вимоги ст. 65 КК України були порушені, оскільки у відсутність пом'якшуючих вину обставин суд необґрунтовано та безпідставно призначив ОСОБА_7 мінімальну міру покарання. Вказує, що ОСОБА_7 під час всього досудового та судового слідства не приймав взагалі ніяких заходів для усунення негативних наслідків своїх неправомірних дій , не прийняв заходів для відшкодування заподіяної йому шкоди. Також вказує, що ОСОБА_17 байдуже віднісся до наслідків своїх неправомірних дій по відношенню до нього та замість щирого каяття та намаганні відшкодувати завдані злочином збитки та виправити наслідки вчиненого, ОСОБА_17 погрожував йому подальшою фізичною розправою. Зазначає, що в діях ОСОБА_17 після вчинення вказаного злочину не має щирого жалю з приводу цього, не було і до сих пір немає намагання відшкодувати завдані злочином збитки, не має бажання виправити наслідки вчиненого злочину, не має щирого каяття. Вважає, що призначена судом ОСОБА_7 міра покарання недостатня для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.
На адресу апеляційного суду 04.04.2024 р. надійшла заява від потерпілого ОСОБА_10 про стягнення витрат на правову допомогу по даній справі з ОСОБА_7 у розмірі 8 тисяч грн. В обґрунтування зазначено, що потерпілий звернувся за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_6 та додано квитанцію про сплату витрат на правову допомогу.
Також 14.05.2024 р. надано розписку датовану 13.05.2024 р. від ОСОБА_10 . Згідно якої ОСОБА_10 отримав від ОСОБА_7 25.500 тис., за причинену йому матеріальну та фізичну шкоду, не має до ОСОБА_7 претензій.
Враховуючи те, що потерпілий ОСОБА_10 належним чином повідомлений про дату та час розгляду своєї апеляційної скарги, до зали судового засідання не з'явився, його представник не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги за його відсутністю, тому колегія суддів вважає за можливе, відповідно до ч.4 ст.405 КПК України, розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності потерпілого.
У судовому засіданні представник потерпілого повідомила, що потерпілий дійсно не має претензій до обвинуваченого, але оскільки саме потерпілим подано апеляційну скаргу, відкликати вона її не може, просить задовольнити клопотання про стягнення витрат на правову допомогу по даній справі з ОСОБА_7 8 000 грн.
Заслухавши доповідача, думку сторін по справі, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, апеляційним судом встановлено, що 22.03.2022 приблизно о 13 годині ОСОБА_7 знаходився разом із ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на ділянці місцевості, розташованій за адресою АДРЕСА_2 , де між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт, в ході котрого у ОСОБА_7 , виник злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 ..
В цей же день та час, знаходячись там же і реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_7 умисно наніс ОСОБА_10 не менше п'яти ударів кулаками правої та лівої руки в область обличчя, та не менше п'яти ударів кулаками правої та лівої руки в область голови, від яких ОСОБА_10 стало зле.
Вказаними навмисними діями ОСОБА_7 , заподіяв потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому кісток носу, крововиливу та забитої рани слизової нижньої губи.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_17 , правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, правова кваліфікація його дій за ч.2 ст.125 КК України, ніким з учасників судового розгляду не оскаржується, а тому наведені обставини апеляційним судом не перевіряються.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Що стосується призначення судом обвинуваченому виду та розміру покарання, передбачених санкцією ч.2 ст.125 КК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог ст.50, 65, 66 КК України та призначив ОСОБА_7 покарання, яке за своїм видом є справедливим.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ч.1, 2 ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції відповідно до ст. 66, 67 КК України обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , не встановлено.
Згідно наданою до апеляційного суду розписки від потерпілого ОСОБА_10 та пояснень його представника ОСОБА_6 , обвинуваченим ОСОБА_7 сплачено ОСОБА_10 кошти за спричинену моральну та фізичну шкоду, претензій до обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_18 не має.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_7 під час всього досудового та судового слідства не приймав ніяких заходів для усунення негативних наслідків своїх неправомірних дій, не прийняв заходів для відшкодування заподіяної потерпілому шкоди.
Санкція ч.2 ст.125 КК України, за якою ОСОБА_7 притягується до відповідальності, передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Судом першої інстанції призначено ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень, що на думку апеляційного суду є достатнім та справедливим покаранням.
При призначенні покарання обвинуваченому судом першої інстанції в повній мірі враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується задовільно, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 має вищу освіту, є ФОП, раніше не судимий, на обліку в КП «Центральна міська лікарня Покровської міської ради Дніпропетровської області» у лікарів психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває. Відповідно до ст. 66, 67 КК України обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , не встановлено.
Враховуючи поведінку обвинуваченого під час апеляційного розгляду, який прийняв міри щодо зменшення негативних наслідків своїх неправомірних дій по відношенню до потерпілого сплативши йому кошти за спричинену моральну та фізичну шкоду, враховуючи думку потерпілого викладену у своїй розписці, яку підтвердила його представник у судовому засіданні апеляційного суду претензій до обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілий ОСОБА_18 не має.
За вказаних вище підстав, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження нових кримінальних правопорушень та підстав для пом'якшення покарання, не вбачає.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Також потерпілим під час апеляційного розгляду заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 124 КПК України визначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з п.3 ч.1 ст.91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Оплата праці адвоката є результатом відповідних домовленостей між адвокатом та його клієнтом і визначається договором про надання правової допомоги.
Відповідно до положень ст.ст.26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
А згідно ч.4 ст.137 ЦПК України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).
Судом встановлено, що між адвокатом ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_10 укладено декілька договорів про надання правових послуг від 05.04.2022 р. та 20.06.2022 р. Із змісту договорів вбачається, що п. 6,1 гонорар адвоката є конфіденційною інформацією та встановлюється на підставі додаткової угоди. Відповідно до квитанції від 04.01.2023 року ОСОБА_10 сплатив 8000 грн. за представлення інтересів потерпілого у апеляційному суді.
Під час апеляційного розгляду потерпілим та його представником адвокатом ОСОБА_6 не надано документи з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, для визначення розміру витрат на правничу допомогу. У наявних матеріалах справи договори про надання правових послуг взагалі відсутні суми оплати правових послуг, з посиланням на конфіденційність інформації, надана квитанції ніяким чином не підтверджує обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, для оцінки судом рівня адвокатських витрат та перевірки чи були такі витрати понесені фактично, та чи була їх сума обґрунтованою.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року у кримінальному провадженні за №12022046360000135 від 28.04.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , за ч.2 ст.125 КК України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді