Справа № 723/1314/24
Провадження № 2/723/1973/24
07 червня 2024 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Бужори В.Т.,
при секретарі Чікал І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сторожинець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів за минулий час,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Федорюк А.Л., звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів за минулий час до відповідача ОСОБА_3 посилаючись на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилися двоє дітей, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що сторони не проживають разом, а також те, що відповідач не займається вихованням дитей та не надає матеріальної допомоги на їх утримання. Також вказує, що позивач тривалий час намагалася звернутись до відповідача самостійно щодо надання коштів для утримання дітей. Однак відповідач увесь цей час умисно ухилявся від сплати аліментів на утримання дітей.
На підставі наведеного, просить суд стягувати аліменти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 за минулий час, а саме за останні 3 роки, в сумі в розмірі 49704 грн., та стягувати в подальшому до досягнення ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття.
В судове засідання позивач та її представник не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, про що наявне підтвердження в матеріалах справи, разом з тим до початку судового засідання позивач подав заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити та провести розгляд справи без її участі.
Відповідач у встановлений судом строк, на адресу суду направив відзив на позовну заяву в якому зазначив що заперечує щодо задоволення позовних вимог позивача та вказав, що добровільно щомісячно сплачував позивачу кошти на утримання дітей і жодних претензій до відповідача не було. Також відповідач вказав що ніколи не відмовлявся від участі у вихованні дітей, постійно з ними бачився та проводив час, в тому числі надавав кошти на їх утримання.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилися двоє дітей, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що на даний час являється повнолітньою та неповнолітній ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з вимогами ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виходячи з цього сторони, як батьки дитини, повинні спільно вирішувати питання про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини.
В п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року, № 3 зазначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
За ст. 180 СК України, відповідач ОСОБА_3 як батько зобов'язаний утримувати дітей до досягнення ним повноліття.
Згідно ст. 181 СК України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментні витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Разом з тим, ч. 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як визначено в ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову до суду.
На підставі викладених обставин, беручи до уваги, що відповідач як батько зобов'язаний утримувати дитину до настання її повноліття, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме з ОСОБА_3 , слід стягувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 04.04.2024 року до настання його повноліття.
Відповідно до ч. 2ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час.
За змістом цієї норми права стягнення аліментів за час, що передує пред'явленню позову, є можливим у порядку виключення лише за наявності наступних умов: до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались; особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов'язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати.
Постановою КЦС ВС від 18.05.2020 року (справа № 215/5867/17) сформовано правову позицію, про те, що частиною другоюстатті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Статтею 13 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оскільки позивач не надала будь-яких доказів того, що вона вживала заходи щодо одержання аліментів, а відповідач ухилявся від надання утримання дитини, вимоги в частині стягнення аліментів за минулий час а саме за останні 3 роки у розмірі 49704 гривні не підлягають задоволенню, як недоведені.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Таким чином, відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, відповідно до вимог ст.ст. 180-184, 191 СК України та керуючись ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 245, 247, 259, 263-265, 267, 268, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів за минулий час задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 04.04.2024 року до досягнення дитиною повноліття.
В частині інших позовних вимог відмовити.
Аліменти стягувати з 04.04.2024 року, допустивши негайне виконання рішення суду в межах платежів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 1211,20 гривень на користь держави, звільнивши від вказаних витрат позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, до Чернівецького апеляційного суду через Сторожинецький районний суд.