10.06.2024
Справа № 720/752/24
Провадження № 2/720/433/24
10 червня 2024 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
з участю секретаря Факащук А.П.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача органу опіки та піклування Магальської сільської ради Чернівецької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дітей, -
В березні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та третьої особи без самостійних вимог про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дітей, посилаючись на те, що він є батьком малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з ним та перебувають на його утриманні. Відповідач як мати дітей безвідповідально відноситься до своїх батьківських обов'язків, ухиляється від виховання дітей, матеріально їх не підтримує. Просив суд позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітніх дітей та стягнути з неї аліменти на кожну дитину по 1500 гривень щомісяця.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Представник органу опіки та піклування Магальської сільської ради Чернівецької області направив до суду заяву, в якій заперечував проти позову, посилаючись на те, що заявник відмовив органу опіки та піклування в наданні всієї необхідної інформації для розгляду його заяви та прийняття відповідного рішення.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали суду, що після розірвання шлюбу між сторонами відповідач не займається вихованням та утриманням своїх дітей, які проживають разом із своїм батьком - позивачем у справі. Остання проживає окремо та не спілкується із дітьми, їх життям не цікавиться.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати свою дитину, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати їх до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язків батьківського піклування щодо неї.
Згідно ст. 164 вказаного кодексу, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
У відповідності до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 лютого 2024 року шлюб між сторонами розірвано.
З матеріалів справи вбачається, що позивач доглядає та матеріально утримує своїх дітей, оздоровлює і виховує їх. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню своїх дітей, матеріально їх не забезпечує, не піклується про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не цікавиться їх життям, фактично без поважних причин самоусунулася від своїх батьківських обов'язків по відношенню до своїх дітей.
Згідно шостого принципу декларації ООН прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Статтею дев'ятою Конвенції ООН про права дитини 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.
Згідно правовим положенням, викладених у третьому розділі Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
З роз'яснень Пленуму Верховного Суду України викладених у п.п. 15, 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вбачається, що розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Враховуючи, що відповідач свідомо ухиляється від виховання своїх дітей, матеріально не забезпечує їх, не спілкується з ними та не цікавиться їх фізичним та духовним розвитком, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав, оскільки це відповідає інтересам малолітніх дітей.
Саме до такого висновку при вирішенні тотожних правовідносин прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 26 січня 2022 року, справа № 203/3505/19, провадження № 61-14351 св 21.
За змістом ст. 19 СК України при розгляді судом спорів про позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Магальської сільської ради Чернівецького району № 173 від 10 травня 2024 року відповідача недоцільно позбавити батьківських прав щодо її дитини.
Вказаний висновок обґрунтовано тим, що в ході перевірки орган опіки та піклування був позбавлений можливості повно та всебічно вивчити обставини проживання та відносин відповідача з дітьми.
Однак, суд не погоджується з даним висновком органу опіки та піклування виходячи з наступного.
Так, з досліджених судом доказів слідує, що після розірвання шлюбу між сторонами вони проживають в різних місцевостях, при цьому діти залишилися проживати разом із батьком - позивачем у даній справі.
З довідки Чернівецької гімназії № 7 Чернівецької міської ради № 01-12/8 від 10 січня 2024 року слідує, що дитина ОСОБА_4 навчається в 1-А класі даного закладу. За період навчання мати дитини з вчителями не спілкувалася, не забирала дитину додому, успішністю дитини не цікавилась. Всі шкільні витрати на учня несе батько.
З довідки закладу дошкільної освіти (Ясла-Садок) комбінованого типу № 44 «Журалвик» Чернівецької міської ради № 18/03-14 від 24 січня 2024 року слідує, що дитина ОСОБА_5 відвідує ясельну групу даного закладу. Дитину до садочка приводить та забирає батько, мати дитини участі у вихованні дитини не бере, дитиною не цікавиться.
З довідки КНП «Міська поліклініка № 1» вбачається, що діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до лікаря постійно супроводжує батько ОСОБА_2 ..
У висновку органу опіки та піклування зазначено, що орган опіки та піклування не мав інформацію щодо місця проживання ОСОБА_3 ..
В той же час, шлюб між сторонами розірваний та сторони зареєстровані в різні місцевості, що підтверджується довідкою Зеленогайського старостинського округу № 7 Новоселицької міської ради Чернівецької області № 36 від 02 квітня 2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована в с. Зелений Гай Чернівецького району Чернівецької області. В той час, коли позивач разом із дітьми проживає в с. Магала Чернівецького району Чернівецької області.
Крім того, в матеріалах доданих до висновку відсутні докази зустрічі представником органу опіки і піклування з відповідачем та з'ясування її ставлення щодо позбавлення її батьківських прав.
Тим самим, суд не погоджується з висновком органу опіки і піклування згідно якого відповідача недоцільно позбавляти батьківських прав, оскільки він суперечить інтересам дітей та є недостатньо обґрунтованим, так як орган опіки та піклування не вирішив питання по суті заяви, обмежившись формальною відмовою.
За вказаних обставин, висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав є безпідставним та необґрунтованим, оскільки ним не спростована інформація щодо ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, яка наявна у доданих до нього матеріалах.
Одночасно слід врахувати, що заочне рішення може бути скасовано за заявою відповідача у передбаченому Законом порядку, або ж відповідач має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в порядку ст. 169 СК України у разі зміни ставлення щодо виховання власної дитини.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення аліментів на дітей суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а відповідно до положень ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При цьому, суд у відповідності до вимог ст. 182 СК України враховує матеріальне становище та стан здоров'я дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатного віку, наявність у нього рухомого та нерухомого майна та інші обставини, що мають істотне значення.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. За змістом ч. 1 ст. 184 СК України суд визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі за заявою одержувача.
Приймаючи до уваги, що сторони проживають окремо та діти перебувають на утриманні позивача, відповідач як матір також зобов'язана приймати участь в утриманні своїх малолітньої дітей нарівні із батьком, суд вважає за необхідне одночасно стягнути аліменти з відповідача на утримання своїх дітей.
Суд, визначаючи час з якого слід присудити аліменти на дітей, приймає до уваги, що позовна заява подана до суду 29 березня 2024 року, а відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судові витрати по справі у вигляді судового збору.
На підставі ст.ст. 7, 19, 150, 155, 164-167, 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі щомісяця на кожну дитину в розмірі 1500 (одної тисячі п'ятсот) гривень, починаючи з 29 березня 2024 року до їх повноліття.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач може подати до Новоселицького райсуду заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Ляху Г.О.