Справа № 303/3877/24
Провадження 3/303/1529/24
10 червня 2024 року м.Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Маргитич О.І., розглянувши матеріали, надійшли з Управління державної служби з питань праці у Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 (зареєстрований АДРЕСА_2 ) громадянина Угорщини,-
- за частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
23 квітня 2024 року головним державним інспектором відділу з питань праці у Закарпатській області Севч В.Є., проведено плановий захід державного нагляду щодо додержання вимог законодавства про працю ТОВ «Берегракошарго», що знаходиться в селі Ракошино, вулиця Едмунда Егана 2, Мукачівського району.
ОСОБА_2 , працюючи на посаді керівника ТОВ «Берегракошарго», не вжив всіх можливих заходів для забезпечення працівників на повне і своєчасне отримання заробітної плати, чим порушено частину 2 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Загальна кількість працівників станом на день проведення заходу державного нагляду становить 4 особи.
Таким чином, керівник не вжив всіх можливих заходів для забезпечення працівників на повне і своєчасне отримання заробітної плати.
ОСОБА_2 , порушив частину 1 статті 38, частину 1 статті 47 Кодексу законів про працю України, статтю 24 Закону України «Про оплату праці», та вчинив адміністративне правопорушення передбачене часиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Правопорушник ОСОБА_2 в судове засідання 13,20 травня 2024 року та 10 червня 2024 року не прибув, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Слід зазначити, що рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Наразі вжито всі необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, у зв'язку з чим причини неявки правопорушника до суду визнані неповажними.
Таким чином, відповідно до вимог статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення,а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутності на підставі наявних матеріалів.
Адміністративним правопорушенням згідно частини 1 статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення правопорушенням визначається - порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.
Виходячи з вимог статті 62 Конституції України, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі доведення її вини в установленому законом порядку належними та допустимим доказами, що є складовою справедливого правосуддя у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, слід прийти до висновку про наявність вини в діях ОСОБА_2 в інкримінованому правопорушенні з наступних підстав.
Згідно зі статтею 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Щодо юридичної відповідальності особи слід зазначити, що у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Також, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити надмірний тягар для особи».
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.
Винність ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №ЗК-ЗК11462/044-ПР від 23 квітня 2024 року, актом інспекційного відвідування №ЗК-ЗК11462/044-А від 23 квітня 2024 року.
Відповідно до довідки наданої директором ОСОБА_2 ТОВ «Берегракошарго» станом на 23 квітня 2024 року заборгованість по виплаті заробітної плати відсутня.
Таким чином, вина ОСОБА_2 доведена в повному обсязі. Проте, при призначенні адміністративного стягнення слід врахувати, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення заборгованість по виплаті заробітної плати відсутня, до адміністративної відповідальності особа притягається вперше.
Оцінив всі наявні докази, вважаю, що в даному випадку вчинене адміністративне правопорушення є малозначним, тому ОСОБА_2 слід звільнити від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Відповідно до статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
На підставі наведеного, керуючись статтями 22,283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та звільнити від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження по справі закрити.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Мукачівський міськрайонний суд.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду Оксана Маргитич