Справа № 646/5558/24
№ провадження 1-кп/646/843/2024
10 червня 2024 року місто Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Харкові кримінальне провадження № 62024170020003009 від 06.05.2024 щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії -навідника-оператора 3 відділення інспекторів прикордонної служби 1 прикордонної застави НОМЕР_1 відділу прикордонної служби (тип С) НОМЕР_2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
Відповідно до наказу начальника 15 мобільного прикордонного загону ДПСУ № 72-ОС від 25.03.2023 солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 та поставлено на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу начальника 15 мобільного прикордонного загону ДПСУ № 100-ОС від 05.04.2023 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії -навідника-оператора 3 відділення інспекторів прикордонної служби НОМЕР_1 прикордонної застави НОМЕР_4 (тип С) НОМЕР_2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який було продовжено та діє до теперішнього часу.
Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як вбачається зі ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань військових частин, а також керівникам служб персоналу ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Однак, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби на посаді за мобілізацією на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії -навідника-оператора 3 відділення інспекторів прикордонної служби НОМЕР_1 прикордонної застави НОМЕР_4 (тип С) НОМЕР_2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 , 15.12.2023 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 15.12.2023 приблизно о 13 год 00 хв заступником коменданта 4 прикордонної комендатури швидкого реагування з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 вишикувано особовий склад НОМЕР_2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі і солдата ОСОБА_3 , в пункті тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 з метою доведення усного наказу на підставі бойового розпорядження командира НОМЕР_5 від 24.11.2023.
Під час шикування заступником коменданта 4 прикордонної комендатури швидкого реагування з морально-психологічного забезпечення 15 мобільного прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , тобто уповноваженою особою, у межах своїх повноважень, із дотримання належної форми і порядку його віддання, а також який ґрунтувався на законі, за змістом не суперечив чинному законодавству та не пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина, в усному порядку доведено наказ на підставі бойового наказу командира 41 ОМБР № 1877 від 24.11.2023 до підлеглого особового складу про те, що особовому складу 4 прикордонної комендатури швидкого реагування в складі зведеного загону вибути в оперативне підпорядкування командира НОМЕР_6 ОМБР, тримати смугу оборони та вести оборонний бой на визначених рубежах.
Не погоджуючись з вище вказаним наказом солдат ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, відкрито відмовився виконувати наказ, а саме вибути в складі зведеного загону 4 ПКШР в оперативне підпорядкування командира НОМЕР_6 ОМБР, тримати смугу оборони та вести оборонний бой на визначених рубежах.
Після чого, у зв'язку з відкритою відмовою солдата ОСОБА_3 виконувати усний наказ заступника коменданта 4 прикордонної комендатури швидкого реагування з морально-психологічного забезпечення НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_4 , доведений на підставі бойового розпорядження командира 41 ОМБР № 1877 від 24.11.2023 щодо вибуття в складі зведеного загону 4 ПКШР в оперативне підпорядкування командира НОМЕР_6 ОМБР, утримання смуги оборони та ведення оборонного бою на визначених рубежах, солдата ОСОБА_3 залишено в пункті дислокації 4 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 мобільного прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим останній підірвав боєготовність та боєздатність 41 ОМБР.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, тобто непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
10.06.2024 у відповідності до вимог ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України між прокурором Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 62024170020003009 від 06.05.2024 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, за змістом умов якої обвинувачений ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, вчиненого за вищевикладених обставин та зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення у вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, щиро каятися та активно сприяти розгляду кримінального провадження судом.
Крім того, сторони погодили, що обвинувачений ОСОБА_3 повинен понести покарання за ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі. Крім того, відповідно до положень ст. 62 КК України сторони погодилися замінити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на 2 роки.
У судовому засіданні учасники процесу просили суд затвердити укладену угоду про визнання винуватості.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 468 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Частиною 4 статті 469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Злочин, у вчиненні якого визнав себе винуватим ОСОБА_3 , відповідно до статті 12 КК України є тяжким та шкода завдана лише державним інтересам, отже угода відповідає вимогам закону.
Суд переконався, що ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч.ч. 4, 5 ст. 474 КПК України, та встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді; умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди щодо обмежень в частині оскарження вироку, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з урахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Виходячи з викладеного, враховуючи обставини справи, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має посередню характеристику за місцем проходження військової служби, приймаючи до уваги такі пом'якшуючі обставини як щире каяття та активе сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді двох років позбавлення волі. На підставі ст. 62 КК України, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, замість призначеного покарання у виді двох років позбавлення волі призначити покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 2 роки, про що дійшли згоди сторони.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_3 .
Речові докази та процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
У межах цього кримінального провадження ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 16.04.2024 щодо ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 90 840 грн.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 10.06.2024, укладену між прокурором Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України та призначити йому узгоджене покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі частини першої статті 62 Кримінального кодексу України замінити ОСОБА_3 призначене покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у виді 2 (двох) років позбавлення волі на тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на строк 2 (два) роки.
Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 16.04.2024.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком суду законної сили залишити без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 16.04.2024 по день набрання цим вироком законної сили та з дня набрання вироком законної сили до день фактичного прибуття до місця відбуття покарання із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день тримання в дисциплінарному батальйоні.
Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Червонозаводський районний суд м.Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_3 - у той же строк з дня отримання його копії.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий : ОСОБА_1