Справа № 645/2312/23
Провадження № 2/645/85/24
10 червня 2024 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Алтухової О.Ю.
секретар судового засідання - Малій О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «ПриватБанк», від імені та в інтересах якого, на підставі довіреності, діє представник - Гребенюк О.С., звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 17.02.2021 року у розмірі 38927,18 грн, суму судового збору у розмірі 2684,00 грн просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 17.02.2021 року. Підписання даної заяви укладенням договору та підтвердженням прямої і безумовної згоди Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг та заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач порушив, внаслідок чого станом у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі: 38927,18 грн, яка складається з: 31687,24 грн - заборгованість за тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 7239,94 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії. Відповідач добровільно взятих на себе зобов'язань не виконує, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2023 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
03.07.2023 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити та зазначив, що між ним та АТ КБ «ПриватБанк» відсутні будь-які правовідносини, оскільки кредитних договорів між сторонами укладено не було. Окрім того, зазначив, що у грудні 2021 року, у відповідача було вкрадено телефон після чого, зловмисниками, після отримання інформації, яка зберігалась у викраденому телефоні, від імені відповідача були оформлені кредити, у тому числі в АТ КБ «ПриватБанк». Повідомив, що за даним фактом звертався до відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області та 27 січня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесено відомості за № 12022221190000125, з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого за 2 ст. 190 КК України (ІТС ПНП 1317 від 21.01.2022 року).
14.07.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник АТ КБ «Приватбанк» вказує, що відповідач підписавши Анкету-Заяву підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняв умови договору та погодився з ними. Банком було надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Щодо посилання відповідача на заволодіння коштами з картки третіми особами представник позивача зауважив, що ініціатором переказу є власник карткового рахунку, переказ ініційовано з використанням держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг. Даний платіж ініційований клієнтом через інтернет, а саме шляхом введення інформації про номер картки, термін її дії, СVV код та проходженням успішної авторизації. Тобто кожна транзакція забезпечена захистом від шахрайських дій, а саме проходження клієнтом авторизації, тобто введення реквізитів карти, які дають можливість ідентифікувати клієнта та картковий рахунок, та додаткове підтвердження операції шляхом введення одноразового ОТП-паролю (коду авторизації), який надсилається банком на мобільний телефон клієнта, який зареєстрований ним в банківській системі. Тобто для підтвердження операції відповідачем отримано та введено одноразовий ОТП - пароль, який і завершив транзакцію. Посилання відповідача на те, що коштами заволоділи треті особи шляхом вчинення злочинних дій є необґрунтованим, оскільки кожна операція забезпечена авторизацією та ОТР- паролі для входу в комплекси та підтвердження платежів надсилалися на його номер мобільного телефону та доступні були тільки відповідачу.
Ухвалою суду від 10.06.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання сторони відповідача про зупинення розгляду справи.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Разом з позовною заявою представник позивача - ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності, подав суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якому заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача та відповідач в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомлено.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.02.2021 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг в ПриватБанку підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (а.с. 15-24).
Окрім того, 17.02.2021 року відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту у якому він підтвердив отримання та ознайомлення з інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані із обраних ним умов кредитування (а.с. 25-28).
Відповідно до Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на підставі укладеного договору ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок з встановленням початкового кредитного ліміту, розмір якого було збільшено 23.12.2021 року до 30000,00 грн (а.с. 13).
Ключем до карткового рахунку є пластикова картка № НОМЕР_1 , яка також була відкрита 17.02.2021 року з терміном дії до 12/24, тип картки «Універсальна». (а.с. 14).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
У статті 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія Договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується зположеннями ч. 2 ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч. 1 ст. 530 ЦК України закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту кредитного договору № б/н від 17.02.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання перед відповідачем виконав.
У заяві про приєднання до умов та правил, підписаної відповідачем та наданої суду, включено преамбулу договору, з якої встановлено, що до обов'язків відповідача відноситься повернення витраченої частини кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме згідно до п. 2.1.1.3.1 договору, погашення кредиту та процентів здійснюється: договірним списанням, за яким клієнт доручає банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим Договором, 1 числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, за. умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов'язань Клієнта за цим Договором (здійснювати договірне списання); внесенням Клієнтом- коштів у готівковій або безготівковій формі в розмірі Мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту.
Згідно зі ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення, від відповідальності за порушення зобов'язання.
Сторонами погоджено, що встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.5 договору, на підставі якого відповідач при укладанні договору дав свою згоду на те, що протягом строку кредиту розмір кредитного ліміту може бути змінено банком в односторонньому порядку та не потребує додаткового погодження з клієнтом.
Згідно до п. 2.1.1.5 договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату банківських послуг відповідно до тарифів, здійснювали погашення заборгованості. у строки та в розмірах, визначених Договором.
У п. 2.1.1.3.1 договору зазначено, що в разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного, За місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання Клієнта вважаються простроченими.
Відповідно до п. 2.1.1.6.1. договору сторони узгодили, що в разі затримання Клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів, які підлягають сплаті в порядку, передбаченому п. 2.1.1.3.1. договору, щонайменше на один календарний місяць, Банк має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі, виконати інші зобов'язання за договором, в тому числі щодо сплати пені, в повному обсязі.
Зазначені вище умови згідно вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковими для позивача та відповідача.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач у своєму відзиві зазначає, що його мобільний телефон було викрадено та третіми особами шляхом вчинення шахрайських дій було оформлено кредит в сумі 55405,00 грн.
Позивач не заперечував, що у грудні 2021 року до банку надійшло платіжне доручення клієнта про переказ коштів. Ініціатором переказу є власник карткового рахунку, переказ ініційовано з використанням держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг, що не суперечить вимогам ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Даний платіж ініційований клієнтом через інтернет, а саме шляхом введення інформації про номер картки, термін її дії та CVV код та проходженням успішної авторизації.
Згідно з ч. 1 Постанови НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 року № 705: авторизація - це процедура отримання дозволу на проведення операції з використанням електронного платіжного засобу; код авторизації - набір цифр або букв і цифр, який формується і надається емітентом або юридичною, особою - учасником платіжної системи, яка діє за його дорученням, за результатами авторизації.
Тобто, кожна транзакція забезпечена захистом від шахрайських дій, а саме проходження клієнтом авторизації, тобто введення реквізитів карти, які дають можливість ідентифікувати клієнта та картковий рахунок, та додаткове підтвердження операції шляхом введення одноразового ОТП-паролю (коду авторизації), який надсилається Банком на мобільний телефон клієнта, який зареєстрований ним в банківській системі.
З матеріалів справи вбачається, що при укладанні кредитного договору відповідач здійснив підпис власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України» та погоджено подальше використання ОТР пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме при здійсненні будь-яких операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР паролю як простого електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов'язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому банком ОТР паролю на фінансовий номер телефону клієнта.
Пунктом 9 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року № 705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Верховний Суд в постанові від 07.12.2020 року у справі № 182/5175/16-ц зазначив: «на позивача за зустрічним позовом покладено обов'язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов'язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення».
Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18) зробив наступний висновок: «...суди не взяли до уваги, що саме на позивача покладено обов'язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів. ПІН-кодів. CVV-кодів, як і обов'язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення».
Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і порядок здійснення операцій з їх використанням визначені Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення №705).
Пунктами 2, 5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Відповідно до п.7 розділу X Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків.
За змістом п. 6 розділу VI Положення № 705 та п. 14.6. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, на думку суду, відповідачу необхідно було довести до відому банку про обставини втрати телефону та заблокувати картковий рахунок.
При цьому, згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, відомості про яке внесені до реєстру за № 12022221190000125 від 27.01.2022 року, із заявою про вчинення кримінального правопорушення до ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 звернувся 26.01.2022 року, а не в грудні 2021 року. Відповідно до вказаного витягу з ЄРДР «невідома особа, скориставшись довірою оформила кредит у розмірі 55405,00 грн», а не 30000,00 грн, як зазначено у позивачем і підтверджується матеріалами справи.
При цьому, відповідно до виписки за договором б/н від 17.02.2021 року та довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , банківські операції, у тому числі зі зміни кредитного ліміту чи інші транзакції на суму 55405,00 грн, у вказаний відповідачем період, а саме грудень 2021 року, про що іде мова у відзиві на позовну заяву, не здійснювались.
Суд зауважує, що клієнт зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та негайно повідомляти банк про операції, які не виконувалися ним. До моменту такого повідомлення відповідальність у повному обсязі за всі операції, які до того ж супроводжуються авторизацією, несе саме клієнт.
Належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про порушення банком правил розрахункових операцій в процесі переказу та зняття грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 , відповідачем не надано.
За загальним правилом зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).
За змістом статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Таким чином, відповідач порушив покладений на нього обов'язок негайно звернутися до Банку, та не надав пояснень чому ним не вчинено залежних від нього дій щодо недопущення використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Позивач зазначає, що в період дії кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання порушив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 38927,18 грн, яка складається з: 31687,24 грн - заборгованість за тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 7239,94 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії.
Так, з відповідної виписки по картковому рахунку за Договором б/н за період 17.02.2021 - 24.01.2023, вбачається що ОСОБА_1 користувався грошовими коштами в розмірі кредитного ліміту, а саме: здійснював зняття готівки в банкоматі, поповнювала готівкою свою картку, здійснював переказ коштів між рахункам, оплату послуг через Приват24, оплату за продукти та інші розрахунки (а.с. 12-13).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 17.02.2021 року позивачем, за користування грошовими коштами була нарахована заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 7239,94 грн, розмір процентної ставки був погоджений сторонами шляхом підписання довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна». При цьому, розмір нарахованих банком процентів та його розрахунок не спростовані відповідачем.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, також є належним доказом щодо заборгованості відповідача. Заперечень щодо змісту та правильності розрахунку чи контро розрахунку суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Вчинення нападу на відповідача та викрадення у нього платіжної карти є тим випадком, який дає підстави для звільнення його від відповідальності за повернення коштів, зняття яких відбулось у період перебування його у відділенні реанімації у зв'язку з використанням невідомою особою послуги покупки товарів з оплатою їх вартості частинами.
Проте, відповідач ОСОБА_1 не надав суду належних доказів того, що порушення зобов'язання перед АТ КБ «ПриватБанк» сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
На час розгляду даної цивільної справи, стан розгляду кримінального провадження, на яке посилається відповідач, суду не відомий, відомості про встановлення винуватої особи за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні (ЄРДР 12022221190000125 від 27.01.2022 року) відсутні.
У відповідності до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання є неприпустимою.
Суд приходить до висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ч. 2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, та з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 38927,18 грн.
Згідно платіжного доручення № ZZ426B1SRK від 16 травня 2023 року при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.02.2021 року в розмірі 38927 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн 18 коп., яка складається з: 31687,24 грн - заборгованість за тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 7239,94 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважний причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Інформацію щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № UA083052990000029092829003111, МФО № 305299, юридична адреса: 010601, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1Д, адреса для кореспонденції: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50,
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 10.06.2024 року.
Суддя О.Ю.Алтухова