Справа № 643/5167/23
Провадження № 2/643/1728/24
22.05.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бігдана О.А., відповідачів- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу запозовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (відповідачі) на свою користь заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 84381,66 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачі, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 (Квартира), не сплачували своєчасно отримані за вказаною адресою послуги з теплопостачання. У зв'язку з наведеними у відповідачів за період з 01.02.2017 по 23.02.2022 утворилась заборгованість у вказаному вище розмірі.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19.06.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30.08.2023 позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» - задоволені. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 84381,66 грн.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16.02.2024 заочне рішення скасовано, справу призначено для розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бігдан О.А. 05.03.2024 подав відзив, у якому зазначив, що позовні вимоги, пред'явлені до ОСОБА_1 , мають бути відхилені з огляду на таке. Під час розгляду справи позивач має довести, що усі відповідачі, в тому числі ОСОБА_1 , мають обов'язок зі сплати наданих позивачем комунальних послуг з теплопостачання (опалення). Власником Квартири є Територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області. Таким чином, позивач під час розгляду справи має довести, що саме відповідачі, в тому числі і ОСОБА_1 , у спірний період мали статус індивідуальних споживачів за вказаною адресою у розумінні приписів закону України «Про житлово-комунальні послуги», та, відповідно, обов'язок сплачувати за послуги позивача. Оскільки у матеріалах справи відсутні докази будь-яких правовідносин між відповідачами та власником Квартири щодо користування нею в цілому та, зокрема, стосовно умов оплати за споживання комунальних послуг у спірний період, у задоволенні позовних вимог позивача має бути відмовлено. ОСОБА_1 не проживала за адресою Квартири, що можуть засвідчити інші відповідачі по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які дійсно мешкали весь зазначений час за наведеною адресою. ОСОБА_1 не може бути визнана особою, яка фактично споживала послуги з теплопостачання, що надавалися позивачем у спірний період, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено. Беручі до уваги час подання позивачем позовної заяви (червень 2023), строк позовної давності за вимогами позивача зі сплати заборгованості за надані послуги теплопостачання за період із 01.02.2017 по 30.05.2020 є таким, що сплив згідно приписів ЦК України. У зв'язку із чим ОСОБА_1 заявляє про необхідність застосування строку позовної давності до вимог позивача за період із 01.02.2017 по 30.05.2020. Наведені факти та обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання (опалення) із ОСОБА_1 .
Представник позивача 11.03.2024 надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що заява про застосування строку позовної давності свідчить про визнання відповідачем порушеного права позивача, тобто наявність заборгованості. У разі застосування судом позовної давності просить врахувати строк дії карантину на території України та обчислювати строки позовної давності з 01.04.2017. Зазначив, що у разі стягнення заборгованості в межах строку позовної давності за період з 01.04.2017 по 23.02.2022, розмір вказаної заборгованості складатиме 82424,06 грн.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , кожна окремо, 02.04.2024 подали відзиви, згідно з якими просили застосувати позовну давність.
Представник позивача в судове засідання 22.05.2024 не з'явився, у клопотанні зазначив, що просить розглядати справу за його відсутності.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у судовому засіданні 22.05.2024 просили застосувати позовну давність, зазначивши на визнанні позову в межах позовної давності.
Допитані за їх згодою в якості свідків, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 показали, що ОСОБА_1 не проживає в Квартирі щонайменше останні 15 років.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бігдан О.А. у судовому засіданні 22.05.2024 заперечував проти задоволення позову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Зазначив, що відсутній правовий зв'язок між власником Квартири, яким є Харківська міська рада, та відповідачами, оскільки немає доказів укладення договору про користування Квартирою між власником та відповідачами. ОСОБА_1 фактично не проживає в Квартирі. У разі задоволення позову просив застосувати позовну давність.
На уточнююче питання суду представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бігдан О.А. зазначив, що у нього відсутня інформація про звернення ОСОБА_1 до позивача з приводу непроживання за вказаною адресою.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.
Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова, та є споживачами послуг з теплопостачання, які надає позивач за вказаною адресою.
Згідно наданих позивачем відомостей про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання, заборгованість відповідачів за вказані вище послуги за період з 01.02.2017 по 23.02.2022 складає 84381,66 грн.
Згідно з ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартплати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги в квартирі, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції до 01.05.2019 (далі - Закон в редакції до 01.05.2019), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до ст. 13 Закону в редакції до 01.05.2019, одним з видів житлово-комунальних послуг є комунальні послуги, до яких відносяться централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.
Статтею 20 Закону в редакції до 01.05.2019 передбачено, що споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 5 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» в редакції з 01.05.2019 (далі - Закон в редакції з 01.05.2019) передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону в редакції з 01.05.2019, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 9 Закону в редакції з 01.05.2019, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Обов'язок споживачів оплачувати вказані вище послуги передбачений також «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (п. 12, 20, 21, 30).
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В п. 79 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 зазначено, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
У постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 зазначено, що оскільки стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, та враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями) у період з 12.03.2020 до 22.05.2020 встановлений карантин на всій території України, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023.
Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Харківського апеляційного суду від 12.10.2023 у справі № 639/5866/21, від 11.10.2023 у справі № 645/3569/23.
Згідно з п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Ураховуючи наведене та продовження (зупинення) строків позовної давності на строк дії карантину та воєнного стану, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.04.2017 по 23.02.2022 заявлені з дотриманням строків позовної давності, встановлених ст. 257 ЦК України.
З доводів заяв позивача по суті справи та наданих позивачем доказів суд позбавлений можливості встановити наявність поважних причин пропущення позовної давності до вимог, які заявлені за період до 01.04.2017.
Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.04.2017 по 23.02.2022, розмір якої згідно наданих позивачем розрахунків складає 82424,06 грн.
Відповідачами розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не спростовано, контр-розрахунок ним не надано (зазначені обставини ураховуються судом, виходячи із висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Харківського апеляційного суду від 12.10.2023 у справі № 639/5866/21; постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
За таких обставин суд частково задовольняє позовні вимоги та стягує з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 82424,06 грн.
У стягненні іншої частини заборгованості, що виникла до 01.04.2017, суд відмовляє у зв'язку із спливом позовної давності.
Оцінюючи доводи представника відповідача та показання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відносно того, що відповідач ОСОБА_1 протягом останніх 15 років не проживає за адресою Квартири, суд керується таким.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Харківського апеляційного суду від 12.10.2023 у справі № 639/5866/21, оскільки відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовилися від послуг, які надавало їм КП «ХТМ», то в них виник обов'язок сплатити ці послуги.
Всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України представником ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку, відмовилась від послуг, які надавав позивач.
Ураховуючи наведене, доводи представника відповідача відносно того, що ОСОБА_1 тривалий час не проживає в Квартирі, суд не може визнати такими, що свідчать про необґрунтованість розрахунку заборгованості, виконаного позивачем, та про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 виниклої заборгованості.
Оцінюючи доводи представника відповідача ОСОБА_6 щодо відсутності правового зв'язку між власником Квартири та відповідачами, оскільки немає доказів укладення договору про користування Квартирою між Харківською міською радою та відповідачами, суд керується таким.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.01.2024, власником Квартири є Територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області.
З Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова убачається, що за адресою Квартири зареєстровані відповідачі, в тому числі ОСОБА_1 .
Всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України представником ОСОБА_1 не надано суду доказів незаконності реєстрації відповідачів за адресою Квартири та незаконності користування ними Квартирою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції до 01.05.2019, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» в редакції з 01.05.2019, споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Положеннями ст. 2 ЦПК України передбачено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судом в ході розгляду справи встановлено, що Квартира перебувала у фактичному користуванні відповідачів, які згідно з даними Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова зареєстровані за адресою Квартири. Відповідно, саме відповідачі є особами, які фактично користувались наданими позивачем послугами з теплопостачання за адресою Квартири.
Вказаний висновок суду узгоджується з вищенаведеними нормами законодавства, згідно яких споживачами житлово-комунальних послуг є особи, які за згодою власника користуються об'єктом нерухомого майна і отримують житлово-комунальну послугу для власних потреб.
Таким чином, незалежно від того, яка особа була власником Квартири, саме відповідачі як особи, які зареєстровані за адресою Квартири, є споживачами послуг, які надавались позивачем, а відтак - несуть обов'язок щодо їх оплати.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє вказані вище аргументи представника відповідача.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог суд стягує з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2621,73 грн. в рівних частках, по 655,43 грн. з кожного.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 267, 268, 273, 280-282, 352, 354, 435 ЦПК України
Позовну заяву Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (р/р № НОМЕР_5 в ФХОУ АТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, ОКПО 31557119) заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 82424,06 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (р/р № НОМЕР_5 в ФХОУ АТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, ОКПО 31557119) понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 2621,73 грн. в рівних частках, по 655,43 грн. з кожного.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 10.06.2024.
Суддя Д.А. Крівцов