Справа № 643/2039/24
Провадження № 1-кп/643/485/24
06.06.2024
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,-
У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024221170000551 від 06.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурором у судовому засіданні було подано і підтримано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на 60 діб.
Клопотання прокурора обґрунтовується тим, що сторона обвинувачення вважає, що у обвинуваченого ОСОБА_4 продовжують існувати та не зменшились ризики передбачені п. п. 1, 5 ст. 177 КПК України спроби:
- переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, а тому, побоюючись можливого покарання у разі визнання його винним може переховуватись від суду.
Так, слід врахувати, що ОСОБА_4 не має осіб на утриманні (неповнолітніх дітей, дорослих непрацездатних осіб тощо), немає міцних соціальних зв'язків, оскільки неодружений, не працює. Наведене свідчить про те, що обставини, які б виключали або суттєво зменшували ризик втечі, на сьогоднішній день відсутні.
вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений не має законних джерел отримання заробітку, офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих кримінальних правопорушень.
Всі перераховані вище ризики вказують на неможливість обрання будь- яких інших запобіжних заходів, не пов'язаних з обмеженням особистої свободи обвинуваченого, оскільки інші запобіжні заходи не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку та не попередять вчинення останнім інших кримінальних правопорушень.
Таким чином, наведене вище свідчить про: наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України; наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду; недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вказаний запобіжний захід відповідає характеру кримінального правопорушення, суспільному інтересу.
На підставі викладеного прокурор просить суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Прокурор у судовому засіданні просив суд задовольнити його клопотання.
Захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вважав його необґрунтованим, ризики не доведені та просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , позаяк сестра обвинуваченого вже зробила ремонт у вказаній квартирі, а тому є можливість відбувати домашній арешт за місцем реєстрації.
Обвинувачений підтримав думку захисника і також просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
Будь-яких нових документів, які б не досліджувались судом щодо питання продовження запобіжного заходу, стороною захисту суду не надано.
На уточнюючі запитання суду у минулих судових засіданнях, обвинувачений пояснював, що він проходив лікування з 07.10.2023 року по 07.12.2023 року за адресою: АДРЕСА_2 , у ГО “Вільні люди”. За адресою, яка вказана в обвинувальному акті: АДРЕСА_1 не проживає, оскільки вона пошкоджена обстрілами, жив останнім часом у бабусі. Офіційно не працевлаштований, підробляв волонтером, дітей немає, раніше судимий.
На цьому судовому засіданні, на уточнюючі запитання суду, пояснив, що він також є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 разом із сестрою. Сестра проживає у цій квартирі разом із чоловіком. Крім того, він має постійний дохід як внутрішньо переміщена особа у розмірі 2000 грн. на місяць. Банківська картка куди надходять вказані кошти знаходиться у сестри. Доказів цих фактів суду не надано.
Вирішуючи заявлене клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, заслухавши клопотання та думку сторін кримінального провадження, встановив наступне.
Частинами 1,2,3 ст. 331 КПК України, передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 08.02.2024 року було застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05.04.2024 року, який був продовжений судом. Визначено суму застави у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят), 00 гривень. Потім запобіжний захід продовжувався ухвалою суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 8 років.
Згідно зі ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд, перевіривши наявність ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України, які вказані у клопотанні прокурора, встановив наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Судом при оцінці ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні на предмет їх зменшення, або з'явлення нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження тільки призначено, свідки не допитувались, письмові докази не досліджувались.
Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд зазначає наступне.
Суд вважає даний ризик доведений прокурором, та таким, що продовжує існувати, оскільки ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для нього наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК, у якому ОСОБА_4 обвинувачується, є тяжким, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Протягом тривалого часу не працевлаштований, немає міцних соціальних зв'язків, вчинив тяжкий злочин проти власності, раніше судимий, що свідчить про наявність ризику переховування від суду.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
Щодо ризику вчинити інші кримінальні правопорушення обвинуваченим, суд зазначає наступне.
Суд погоджується з доводами прокурора щодо продовження існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим, у тому числі з корисливих мотивів, у зв'язку відсутністю законних джерел доходу, не працевлаштований, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти власності в період дії воєнного стану, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що він має джерела доходу у вигляді допомоги від держави у розмірі 2 000 грн. як внутрішньо переміщеній особі, то суд не може погодитися з цими доводами з огляду на таке.
Під час судового розгляду, а саме допиту обвинуваченого, останній повідомив, що вчинив кримінальне правопорушення, в якому його обвинувачують незважаючи на те, що у нього були гроші на картці у розмірі 2000 грн., але він не зміг пояснити, що його змусило здійснити крадіжку. Таким чином, суд не бере до уваги наявність доходу обвинуваченого, яке надає держава внутрішньо переміщений особами, оскільки, по-перше, цей факт нічим не підтверджений, а по-друге, навіть якщо припустити наявність вказаного джерела доходу у обвинуваченого, то виходячи з його власних показань під час судового розгляду, це не зупинило його від вчинення кримінального правопорушення.
Будь-яких інших доказів, які б свідчили про відсутність або зменшення ризиків, передбачених у п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказаних у клопотанні прокурора у суду відсутні.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд, відповідно до положень ст. 178 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого, відсутність даних про його офіційне працевлаштування, сімейний стан - неодружений, дітей немає, відсутність законних джерел до існування, відсутність власного житла, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним, раніше судимий, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених у п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який відсутні.
За таких обставин, у суду відсутні докази про можливість запобігання тим ризикам на які посилається прокурор шляхом зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд вивчав можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, але не знайшов для цього підстав, оскільки такий вид запобіжного заходу як домашній арешт не зможе запобігти тим ризикам на які посилається прокурор та які встановлені у судовому засіданні. Офіційної роботи обвинувачений не мав, а тому у нього відсутні законні джерела доходів. Під час розгляду клопотання прокурора у цьому судовому засіданні, жодних нових обставин, які б могли свідчити про зменшення ризиків на які посилається прокурор як на підставу для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, суду невідомі та будь-яких доказів з цього приводу сторонами кримінального провадження не надавались.
Суд не бере до уваги доводи сторони захисту про те, що він може відбувати домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 оскільки, такий запобіжний захід, на даній стадії кримінального провадження не забезпечить запобіганню тим ризикам, які були встановлені у судовому засіданні та були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Будь-яких доказів про те, що обвинувачений може перебувати під домашнім арештом за цією адресою: правовстановлюючих документів, довідки про реєстрацію місця проживання, згоди інших співвласників та мешканців квартири, суду не надано.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, судом було враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).
Крім того, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливості існування певних підозр, щодо таких ризиків тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом було враховано ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, саме обраний запобіжний захід - тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного ст. 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу даним щодо обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки.
Ураховуючи наведене, оскільки вказані у клопотанні прокурора ризики продовжують існувати, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого до 04 серпня 2024 року включно.
Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту постановлення цієї ухвали.
Строк дії ухвали встановити до 04 серпня 2024 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали складений та проголошений 10.06.2024 року о 15 годині 10 хвилин.
Суддя - ОСОБА_1