Справа № 953/4039/24
н/п 1-кс/953/3478/24
"05" червня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.05.2024 року
встановив:
В провадження Київського районного суду м. Харкова 13.05.2024 року надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.05.2024 року.
В обґрунтування скарги зазначено, що вона звернулась до ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області з заявою про злочин, а саме за те, що їй в «Ощадбанк» за травень 2024 року не виплатили пенсію. Станом на день подачі скарги заява про злочин не розглянута, а тому звернулася зі скаргою до суду.
В судовому засідання заявниця скаргу підтримала та просила задовольнити. Пояснювала, що їй в «Ощадбанку» пояснили, що пенсію затримали, оскільки на її рахунок був накладений арешт державним виконавцем, і після того, як арешт с касували за її заявою, пенсію їй виплатили, надала в судовому засіданні постанови п державного виконавця ро арешт коштів та про зняття арешту.
Представник ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, подав заяву, в якій вказує, що 08.05.2024 року надійшло звернення ОСОБА_3 , зареєстровано за №7806 відповідно до Закону України «Про звернення громадян», рішення не прийнято.
Згідно до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування передбачений главою 26 КПК України,
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, вислухавши заявника, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, у порядку, передбаченому КПК України (п.18 ч.1 ст.3 КПК України). У межах судового контролю слідчий суддя здійснює розгляд скарг на бездіяльність слідчого та прокурора, відповідно до ст. 303 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Для висновку про бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР необхідно встановити, що подана заява дійсно є заявою про вчинення кримінального правопорушення та містить відповідні відомості.
У п.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі №818/1526/18 зазначено, що у межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей до ЄРДР слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР слідчий суддя надає оцінку змісту заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 години після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначений ч.5 ст.214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
При цьому, виходячи зі змісту ст.214 КПК України повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 КПК України, заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
Чинним Кримінальним кодексом України визначено, які саме діяння є злочинами, в чому полягає об'єктивна та суб'єктивна сторона того чи іншого злочину, кваліфікуючі ознаки та інше. У випадках, якщо у заяві чи повідомленні є ті чи інші об'єктивні дані, що свідчать про ознаки того чи іншого злочину, наявні підстави вважати таке звернення саме заявою чи повідомленням про злочин, за якими приймаються передбачені законом процесуальні рішення.
Таким чином, обов'язковою умовою початку досудового розслідування є наявність обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до приписів закону реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення (злочин).
Згідно поданої до суду скарги ОСОБА_3 вбачається, що вона 07.05.2024 року звернулась до ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області із заявою про те, що 06.05.2024 року в «Ощадбанк» їй не видали пенсію.
В судовому засіданні під час розгляду скарги з*ясовано, що обставини невиплати пенсії 07.05.2024 року були пов*язані з арештами коштів боржника ОСОБА_3 державним виконавцем на підставі постанови від 11.03.2024 року, і за поясненнями заявника після зняття арешту з коштів згідно постанови державного виконавця від 14.05.2024 року пенсію їй було виплачено.
Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.01.2017 року №9-49/0/4-17 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» передбачає, що найбільш складним і неоднозначним питанням, яке характеризує стан судової практики розгляду аналізованої категорії скарг, є правова оцінка заяви чи повідомлення на предмет обґрунтованості викладених у них відомостей, що свідчать саме про кримінальне правопорушення. У слідчій і в судовій практиці щодо цього питання є щонайменше два підходи. Згідно з першим передбачається так зване автоматичне внесення відомостей про кримінальне правопорушення, якщо такі повідомлення на предмет того, що викладені відомості дають підстави констатувати певні ознаки складу злочину. У свою чергу, другий підхід не передбачає автоматичного внесення відомостей, викладених у будь-яких заявах чи повідомленнях - вносяться лише визначені як такі, що на думку суб'єкта, який їх вносить, дійсно можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Реалізація другого підходу, крім іншого, допускає розгляд заяв, які не містять таких відомостей, у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».
В положенні принципу публічності, закріпленого у ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Дослідивши скаргу, заяву про злочин та встановивши обставини, наведені заявником, слідча суддя приходить до висновку, що у скарзі відсутні, передбачені ч.5 ст.214 КПК України відомості та фактичні обставини, які могли б свідчити про наявність ознак складу кримінального правопорушення у діях зазначених осіб або підприємства у заяві у кримінальне правопорушення.
Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду "Артіко проти Італії" (Artico c. Italie) від 13.05.1980 р.), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.
Відповідно до ч. 5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Заявник у скарзі посилається на положення статті 214 КПК України, в якій зазначено, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Мова йде саме про прийняття та реєстрацію заяв та повідомлень, а внесення відомостей до реєстру є вже іншою дією, про що вказано у частині п'ятій вказаної статті.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2, п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 1 та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, однією із обов'язкових умов для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є виявлення діяння, яке містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого особливою частиною КК України. Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу кримінального правопорушення, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування.
Натомість, заява ОСОБА_3 , яка надана до слідчого судді зі скаргою не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що б надавали підстави для кваліфікації відомостей, викладених у його заяві про вчинення фізичними особами кримінального правопорушення.
Для вирішення питання про бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий суддя оцінює доводи скарги та зміст заяви, з якою безпосередньо звертається заявник та обставини, з*ясовані під час судового розгляду.
Саме зміст заяви є визначальним у даному випадку, адже виключно цьому документу надавалась оцінка прокурором, і тому правомірність рішень, прийнятих за результатами розгляду заяви оцінюється безпосередньо після дослідження аналогічного документа слідчим суддею.
Слідчий суддя не є суб'єктом прийняття рішення про внесення відомостей до ЄРДР, він не досліджує додаткові докази, факти, і не відшукує їх за власною ініціативою. Слідчий суддя оцінює виключно дії, рішення чи бездіяльність прокурора у результаті розгляду заяви, і дослідивши її зміст може зробити висновок про правомірність процесуальних рішень прокуратури.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У своїй постанові від 16.05.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) вказав: «...положеннями статті 3 КПК визначено, що кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.....».
Отже, ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Правом визначення правової кваліфікації кримінального правопорушення, вказаного у повідомленні про кримінальне правопорушення, наділений орган досудового слідства.
Згідно п.1.10. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України 30.06.2020 №298, реєстраторами єдиного реєстру досудових розслідувань є прокурори, слідчі органів прокуратури, внутрішніх справ, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів державного бюро розслідувань (з моменту створення).
Враховуючи вищевикладене, а також положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України скарга за обставин, викладених в ній, задоволенню не підлягає.
Керуючись вимогами ст.ст. 214, 303 - 307, 309, 369 - 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07.05.2024 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя