Справа № 611/488/24
Провадження № 2-о/611/30/24
(повне)
04 червня 2024 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Коптєва Ю.А.,
присяжних - Склярової Л.В., Кошелєвої О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Ведмідь І.В.,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку окремого позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про усиновлення,
У травні 2024 року до суду звернулася ОСОБА_1 з заявою про усиновлення повнолітньої дитини. В обґрунтування заяви зазначила, що з вересня 1998 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 і проживала разом з ним та його сином ОСОБА_2 , якого з цього ж часу виховувала, доглядала і матеріально утримувала, як рідну дитину, та який, в свою чергу ставився до неї, як до рідної матері. У 1995 році матір ОСОБА_2 - ОСОБА_4 померла, у ІНФОРМАЦІЯ_1 помер і батько ОСОБА_2 , і юридично в нього не залишилося батьків.
Заявник вказала, що у зареєстрованому шлюбі не перебуває, власних дітей не має. Звернення до суду з заявою про усиновлення не зумовлене бажанням досягти іншого правового наслідку, ніж юридичне оформлення вже наявного фактичного родинного зв'язку між нею та ОСОБА_2 , як матір'ю та сином.
На підставі викладеного, заявник просить заяву задовольнити, визнати її усиновлювачем повнолітнього ОСОБА_2 та внести відповідні зміни до актового запису про народження останнього.
Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 29 травня провадження у справі відкрито.
Заявник в судовому засіданні підтримала заяву повністю та просили її задовольнити, посилаючись на обставини викладені в ній.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні заяву підтримав, пояснив, що усвідомлює факт усиновлення та дає згоду на його усиновлення, вказавши, що вважає ОСОБА_5 за матір. Змалечку вони з батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю. ОСОБА_1 разом з батьком забезпечували його всім необхідним для повноцінного життя. ОСОБА_1 з 1998 року займалася його вихованням, допомагала у навчанні, проявляла і проявляє на даний час до нього материнську любов та турботу.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, врахувавши процесуальну позицію заінтересованої особи, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд в порядку окремого провадження розглядає справи про усиновлення.
Згідно ч.3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
За приписами ст. 7 СК України, яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У відповідності до ч. 4 ст. 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Статтею 207 СК України визначено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу.
За положеннями ч. 12 ст. 208 СК України у виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.
Законодавцем визначено, що ухвалюючи рішення у справі про усиновлення повнолітньої дитини, суд має встановити й врахувати інші обставини, визначені у ст. 224 СК України, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров'я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. При усиновленні повнолітньої особи зазначені у ст. 224 СК України обставини мають судом детально вивчатись і за необхідності братися до уваги.
У відповідності до положень ст. 211 СК України, у разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.
З аналізу положень частин 1, 3-5 статті 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням, та виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» повнолітня особа може бути усиновлена лише у виняткових випадках, зокрема якщо вона є сиротою або була позбавлена батьківського піклування до досягнення повноліття. Враховуючи винятковий характер права на усиновлення повнолітньої особи, суди мають установлювати при розгляді справ цієї категорії додаткові обставини, зокрема необхідність усиновлення і неможливість оформлення іншого правового зв'язку між особою, яку бажають усиновити, та особою, яка хоче це зробити (складення заповіту тощо). При цьому звернення до суду із заявою про усиновлення не повинно бути зумовлене бажанням досягти іншого правового наслідку, ніж юридичне оформлення родинного зв'язку (можливо, вже наявного фактично). Слід також з'ясовувати наявність чи відсутність в усиновлювача своїх дітей. Закон не встановлює заборони на усиновлення повнолітньої особи тією особою, яка має власних дітей, проте на цей факт необхідно зважати виходячи з обставин, що визначають можливість рідних дітей бути спадкоємцями. У кожному конкретному випадку суд при вирішенні питання про усиновлення повнолітньої особи може врахувати й інші обставини.
Судом встановлено, що батьки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , померли ІНФОРМАЦІЯ_1 та 30 липня 1995 року відповідно, що вбачаться з наданих копій свідоцтва про народження та свідоцтв про смерть(а.с.12, 15,16).
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які пояснили, що сім'ю заявника вони знають дуже багато років. ОСОБА_2 зростав на їх очах. Після смерті ОСОБА_4 у 1995 році, заявник ОСОБА_1 , проживали з ОСОБА_3 фактично, як чоловік та дружина, однією сім'єю разом з сином ОСОБА_3 - ОСОБА_2 . Заявник з 1998 року повністю піклувалася про останнього як рідна матір, займалася його вихованням, матеріально утримувала. Власних дітей ОСОБА_1 не має. ОСОБА_2 , матір якого померла у 1995 році, змалечку називав заявника мамою, між ними склалися теплі відносини та зв'язок, як між рідними людьми, які продовжуються і на даний час.
Суд приймає до уваги пояснення допитаних свідків, вважає їх достовірними, достатніми та такими, що відповідають обставинам справи.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, тягар доказування обґрунтованості заявлених вимог покладено на заявника, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
На підставі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається заявник, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог, оцінивши належність доказів, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявник має бажання усиновити ОСОБА_2 , між ними дійсно протягом тривалого часу, більше 25 років, існують близькі сімейні відносини як між матір'ю та сином, рішення про усиновлення є свідомим вибором як усиновлювача, так і усиновлюваного, визначених статтею 212 Сімейного кодексу України, для усиновлення ОСОБА_1 ОСОБА_2 судом не встановлено, вказані особи не мають на меті іншого правого наслідку, ніж юридичне оформлення родинного зв'язку між собою, а тому заява про усиновлення повнолітньої особи підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ст. 225 СК України усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
Згідно до ст. 229 СК України, особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір'ю, батьком дитини або повнолітньої особи. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача у рішенні про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.
Статтею 233 СК України передбачено, що на підставі рішення суду про усиновлення, в актовий запис про народження дитини, державний орган реєстрації цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.
Згідно зі ст. 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ETS N58), прийнятої 24 квітня 1967 року в Страсбурзі, і яка, відповідно дост. 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови.
Отже, з врахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити заяву, із внесенням відповідних змін до актового запису про народження дитини.
За правилами ч. 4 ст. 314 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про усиновлення, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , усиновлювачем повнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , громадянина України.
Внести зміни до актового запису про народження №179 від 05 грудня 1990 року, складеного Барвінківським районним відділом рацс Харківської області стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказавши його матір'ю ОСОБА_1 , громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення, а також інші особи, яким став відомий факт усиновлення, зобов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для усиновленої особи не є таємним.
Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законної сили рішенням суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 07 червня 2024 року.
Суддя Ю.А. Коптєв
Присяжні Л.В. Склярова
О.О. Кошелєва