Справа №403/62/24 провадження № 2-н/403/50/24
10 червня 2024 року с-ще Устинівка
Суддя Устинівського районного суду Кіровоградської області Атаманова С.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,
Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення із боржника ОСОБА_1 на його користь заборгованості за спожитий природний газ за період з липня 2021 року по грудень 2023 року (включно) у розмірі 2881 грн. 44 коп.. Заявлена вимога обгрунтована тим, що за умовами договору постачання природного газу побутовим споживачам заявником було здійснено постачання боржнику природного газу, який вона отримувала та використовувала для власних потреб. Разом з тим, боржник не в повному обсязі сплачувала нараховані суми за спожитий природний газ, що свідчить про неналежне виконання нею своїх зобов'язань.
Дослідивши заяву ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про видачу судового наказу та додані до неї копії документів на підтвердження обставин, якими заявник обгрунтовує свої вимоги, приходжу до висновку про наявність передбачених законом підстав для відмови у видачі судового наказу про стягнення із боржника заборгованості за спожитий природний газ, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно положень п.1 ч.2, ч.3 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку наказного провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог ст.163 цього Кодексу.
За змістом пунктів 4, 5 ч.2 ст.163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони грунтуються; перелік доказів, якими заявник обгрунтовує вказані обставини.
До заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній формі), за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обгрунтовує свої вимоги (пункти 3, 4 ч.3 ст.163 ЦПК України).
Відповідно до роз'яснень п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обгрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Отже, правила п.3 ч.3 ст.163 ЦПК України щодо обов'язкового додавання копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, виходячи зі змісту заявлених відповідно до п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України грошових вимог, спрямовані на забезпечення безспірного характеру наказного провадження, а тому захист права у наказному провадженні може мати місце за наявності безспірної вимоги стягувача, що підтверджується належно оформленими письмовими документами.
Суддею встановлено, що в заяві про видачу судового наказу заявник зазначає про те, що в період із липня 2021 року по грудень 2023 року ним було поставлено природний газ на загальну суму 2881,44 грн. (з урахуванням проплат боржника), вартість якого боржником ОСОБА_1 не сплачена.
На обгрунтування заявлених вимог представник ТОВ «ГК «Нафтогаз України» посилається на: 1) постанову Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2500 від 30 вересня 2015 року «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам», згідно якої договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання відповідно до ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України; 2) Правила постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП №2496 від 30 вересня 2015 року, відповідно до яких акцептуванням публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам є повернення споживачем постачальнику підписаної заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, сплата/часткова сплата споживачем вартості спожитого природного газу, та (або) факт фактичного споживання природного газу (визначається за даними Оператора ГРМ - Кропивницька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» та вноситься до особового рахунку споживача); 3) роздруківку по особовому рахунку № НОМЕР_1 боржника ОСОБА_1 про наявність в неї заборгованості в сумі 2884,44 грн.; 4) вжиття заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення на адресу боржника ОСОБА_1 вимоги від 31 липня 2023 року за вих.№119/4.2.2-28172-2023/203010409 про сплату заборгованості за спожитий газ в сумі 3961,64 грн. (станом 31 липня 2023 року), яка залишилась нею незадоволена.
Разом з тим, за змістом п.2 Розділу ІІІ «Правил постачання природного газу», затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496 (далі - Правил, в редакції, що діяла на початок визначеного заявником періоду заборгованості споживача), постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2500, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Постачальники зобов'язані на власному сайті розмістити редакцію договору постачання природного газу, яка має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам. Постачальники із спеціальними обов'язками, на яких в установленому порядку покладені обов'язки постачати природний газ побутовим споживачам, додатково розміщують редакцію договору в друкованих виданнях, що публікуються в межах їх території ліцензованої діяльності (п.3 Розділу ІІІ Правил).
Відповідно до п.9 Розділу ІІІ Правил для забезпечення приєднання побутовим споживачем до умов договору постачання природного газу побутовий споживач має надати постачальнику заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, підписану побутовим споживачем або уповноваженою ним особою. Форма заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам встановлена додатком до Типового договору.
У разі згоди постачальника укласти договір із побутовим споживачем початок постачання відбувається протягом трьох тижнів з дня реєстрації заяви-приєднання споживача до договору постачання природного газу. Постачання природного газу постачальником починається з дня реєстрації споживача в Реєстрі споживачів постачальника. У випадку зміни постачальника природного газу постачання здійснюється на наступний день після реєстрації споживача в Реєстрі споживачів постачальника. При цьому постачальник зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня реєстрації споживача у своєму Реєстрі споживачів повідомити його про дату, з якої постачальник здійснює постачання природного газу споживачу (п.п.14, 15 Розділу ІІІ Правил).
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Разом з тим, примірника підписаної боржником заяви-приєднання, наданої нею постачальнику ТОВ «ГК «Нафтогаз України»,яка б свідчила про приєднання ОСОБА_1 до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, заявником суду надано не було, а додана до заяви роздруківка з особового рахунку - фінансового стану боржника лише фіксує розмір заборгованості, визначений заявником, та жодним чином не може оцінюватися, як така, що грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.
Також, всупереч наведеним вище нормативним приписам, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до заяви про видачу судового наказу взагалі не були додані письмові докази на підтвердження направлення боржником ОСОБА_1 заяви-приєднання за формою, передбаченою додатком до Типового договору, та докази реєстрації заяви-приєднання боржника ОСОБА_1 в Реєстрі споживачів постачальника.
На підставі викладеного, посилання заявника ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на акцептування боржником ОСОБА_1 публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам шляхом фактичного споживання нею природного газу та часткової оплати його вартості, про що свідчать зазначені заявником у поданій до суду заяві доводи про те, що боржнику з липня 2021 року по грудень 2023 року було поставлено природний газ на загальну суму 2881,44 грн. (з урахуванням проплат боржника), не приймаються судом до уваги, оскільки обставина оплати боржником, як споживачем, вартості природного газу саме після реєстрації заяви-приєднання боржника ОСОБА_1 в Реєстрі споживачів постачальника (із посиланням на відповідні дати), не підтверджена ТОВ «ГК «Нафтогаз України» належними та допустимими доказами.
Крім того, за змістом ч.ч.5, 6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, належних та допустимих доказів щодо виникнення договірних правовідносин сторін до початку зазначеного у заяві про видачу судового наказу періоду заборгованості (до липня 2021 року), зокрема з 01 листопада 2018 року, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» суду також надано не було, а тому наведене представником заявника у поданій до суду заяві твердження про приєднання боржника ОСОБА_1 до договору постачання природного газу побутовим споживачам з 01 листопада 2018 року шляхом фактичного споживання нею природного газу та додатково його оплати, а також про відсутність у законодавстві вимог щодо необхідності повторного акцептування договору у зв'язку із внесенням змін до Правил або Типового договору, не приймається судом до уваги як необгрунтоване.
Одночасно суд також звертає увагу представника заявника, що за змістом п.4 розділу ІІІ Правил (в редакції, чинній станом на 01 листопада 2018 року) для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам постачальник із спеціальними обов'язками мав надсилати кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з персоніфікованими даними щодо споживача та його об'єкта. За відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднання та її змісту побутовий споживач зобов'язаний був підписати заяву-приєднання та повернути один її примірник постачальнику. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) був сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил.
Отже, обов'язковою умовою для визнання дій побутового споживача такими, що свідчили б про акцептування нею договору постачання природного газу (сплачений рахунок та фактичне споживання природного газу), є саме встановлений факт неповернення споживачем направленої йому постачальником із спеціальними обов'язками заяви-приєднання.
Визнання конкретних дій споживача (зокрема, оплата рахунка постачальника та фактичне споживання природного газу), як факту його згоди на приєднання до умов договору постачання природного газу за відсутності направленої їй постачальником перед вчиненням таких дій заяви-приєднання, положеннями п.4 Правил не передбачено.
Разом з тим, жодних доказів направлення боржнику ОСОБА_1 заявником ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальником, заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам та її одержання боржником матеріали заяви про видачу судового наказу не містять.
За вказаних обставин суд приходить до висновку про недоведеність ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальником, факту неповернення йому споживачем ОСОБА_1 заяви-приєднання, що є необхідною передумовою для визнання дій боржника у виді споживання нею природного газу та часткової оплати його вартості саме як акцептування договору постачання природного газу згідно наведених вище нормативних приписів.
Таким чином, заявником не було надано доказів дотримання порядку укладення договору постачання природного газу побутовим споживачам, який є імперативним для нього, як для постачальника із спеціальними обов'язками, що свідчить про відсутність передбачених п.4 розділу ІІІ Правил дій споживача, спрямованих на акцептування цього договору, та, як наслідок, виключає можливість виникнення між сторонами по справі саме договірних правовідносин, обумовлених ним, на наявність яких представник ТОВ «ГК «Нафтогаз України» посилається у поданій до суду заяві про видачу судового наказу.
Крім того, відповідно до п.33 Розділу ІІІ Правил постачальник має право безперешкодного доступу до лічильників газу, встановлених у побутового споживача, для перевірки показань фактично використаних побутовим споживачем обсягів природного газу; проводити разом із побутовим споживачем звіряння фактично використаних обсягів природного газу з підписанням відповідного акта.
Суддею встановлено, що у виписці по особовому рахунку боржника ОСОБА_1 відсутні відомості про показники лічильника, встановленого на належному їй, як побутовому споживачу, об'єкті, з яких би вбачалось правильність визначення заявником об'ємів споживання нею природного газу за період з липня 2021 року по грудень 2023 року.
Жодних доказів на підтвердження встановлених постачальником обсягів використаного споживачем ОСОБА_1 природного газу представником заявника до заяви про видачу судового наказу додано не було.
При цьому суд також звертає увагу, що представником ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на підтвердження викладених в заяві про видачу судового наказу обставин, були надані суперечливі за змістом письмові докази. Так у поданій до суду заяві представник ТОВ «ГК «Нафтогаз України» вказує на наявну у боржника ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2881,44 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку останньої.
Разом з тим, у зазначеній виписці з особового рахунку боржника розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на грудень 2023 року складає 2884,44 грн., що не відповідає сумі заборгованості, заявленої до стягнення.
За вказаних обставин, надані представником ТОВ «ГК «Нафтогаз України» письмові докази на підтвердження наявної у ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, не можуть бути оцінені судом як достовірні докази на підтвердження правильності та безспірності проведеного заявником розрахунку такої заборгованості.
Крім того, суддею враховується, що відповідно до п.31 Розділу ІІІ Правил (в редакції, що діяла на дату направлення заявником вимоги боржнику) побутовий споживач має право на отримання інформації про наявні способи досудового вирішення спорів з постачальником, дані про фактичні нарахування (обсяг та вартість) за послуги з газопостачання та іншу інформацію відповідно до договору постачання природного газу.
Разом з тим, представником ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не було додано до заяви про видачу судового наказу письмових доказів направлення споживачу ОСОБА_1 письмової вимоги від 31 липня 2023 року за вих.№119/4.2.2-28172-2023/203010409 про сплату заборгованості за спожитий газ в сумі 3961,64 грн., отримання нею вказаної вимоги або причини не вручення її останній.
За встановлених обставин в їх сукупності, з урахуванням не надання заявником ТОВ «ГК «Нафтогаз України» доказів укладення з боржником ОСОБА_1 у письмовій формі договору, за яким до неї пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, в тому числі, і в порядку, передбаченому ч.1 ст.634 ЦК України, шляхом заявочного приєднання боржника до запропонованих постачальником умов, а також інших письмових доказів, що вказують на правильність та безспірність наданого заявником розрахунку заборгованості, приходжу до висновку про відмову у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.95, 160, 161, 163, 165, 258, 260, 261, 353 ЦПК України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ в сумі 2881 грн. 44 коп..
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.1 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому Розділом ІІ «Наказне провадження» ЦПК України, після усунення її недоліків.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Копію ухвали направити заявнику на адресу, зазначену у заяві про видачу судового наказу.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.
Суддя С.Ю.Атаманова