Справа № 146/626/24
Іменем України
"04" червня 2024 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - cyдді Пилипчука О.В.
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Томашпіль адміністративну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Департамент патрульної поліції,
відповідач: Управління патрульної поліції у Вінницькій області,
відповідач: поліцейський 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області Білявський Віталій Віталійович
вимоги позивача: про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
22 квітня 2024 року до суду з цією позовною заявою, звернувся ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Вінницькій області, поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області Білявського В.В. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позов мотивовано наступним.
Позивач ОСОБА_1 вказав, що 11 квітня 2024 року біля 14 год. він рухався на автомобілі «Volkswagen Сaddy», державний номерний знак НОМЕР_1 у м. Вінниця з дотриманням Правил дорожнього руху зі швидкістю 50 км/год. На вул. Немирівське шосе в м. Вінниця він був зупинений поліцейським 2 взводу 1роти 1 бат УПП у Вінницькій області ОСОБА_2 , який повідомив, що він здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме рухався на транспортному засобі у населеному пункті із перевищенням швидкості і це зафіксовано на пристрій «Трукам'ТС000542.
На пояснення позивача ОСОБА_1 , що він даного правопорушення не вчиняв поліцейський не реагував, крім того поліцейський проігнорував клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання позивача та без жодних пояснень розглянув справу про адміністративне правопорушення та склав відповідну постанову серії ЕНА № 1882947 від 11.04.2024 року.
Позивач вважає дану постанову необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає до скасування з тих підстав, що у постанові зазначено, що швидкість транспортного засобу вимірювалася приладом «Трукам» ТС 000542, який перебував в руках поліцейського, однак як вказує позивач використання технічного приладу «Трукам» для виявлення та фіксації правопорушення, тримаючи його в руках не передбачено та суперечить положенням ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію». Крім того у постанові про правопорушення відсутня інформація про наявність дорожнього знаку 5.67 на ділянці дороги на якій здійснювалася фіксація швидкості транспортного засобу «Volkswagen Сaddy», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Також позивач зазначає, що під час розгляду справи на місці ним було усно заявлено клопотання про бажання скористатися юридичною допомогою та перенесення розгляду справи на інший час та за місцем свого проживання, у відповідь поліцейський ОСОБА_2 усно повідомив, що всі клопотання відхилено, при цьому не даючи жодних пояснень.
14 травня 2024 року на адресу суду надійшов відзив представника Департаменту патрульної поліції в якому останній просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У відзиві представник відповідача вказує на те, що під час несення служби працівником патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості «ТruCam» LTI 20/20 (серійний номер ТС000542), було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме водій ОСОБА_1 рухаючись транспортним засобом «Volkswagen Сaddy», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 76 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 26 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Після цього було подано сигнал про зупинку транспортного засобу на підставі ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейський підійшов до водія, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів. Встановивши факт вчинення адмінправопорушення було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. В подальшому поліцейський виніс постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 340 грн.
Представник відповідача зазначив, що посилання позивача на те, що на вказаній ділянці відсутній знак 5.67 є хибним, оскільки оскаржувана постанова від 11.04.2024 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Що стосується перенесення розгляду справи за місцем проживання позивача, то інспектором було роз'яснено позивачу, що згідно чинного законодавства переносити розгляд справи не являється можливим, щодо можливості скористатися юридичними послугами, позивачу таке право роз'яснялося та поліцейський не заперечував щодо виклику адвоката на місце розгляду справи.
Зазначено, що дії поліцейського щодо вимірювання швидкості були законними та відповідали ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію», крім того відповідно до інформації ДП «Укрметртестстандарт», лазерний вимірювач «ТruCam» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач «ТruCam» також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.
Також процедура скороченого провадження розгляду вказаного правопорушення застосована поліцейським згідно закону та не призвела до порушення процесуальних прав особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності.
Факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується фото та відео, які здійснено сертифікованим приладом «ТruСаm LTI 20/20», дані фото та відео додані до відзиву.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 23 квітня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання призначено на 2 травня 2024 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 2 травня 2023 року, строки розгляду справи продовжено, розгляд справи призначено на 14 травня 2024 року.
Ухвалою Томашпільського районного суді від 14 травня 2024 року розгляд справи відкладено на 4 червня 2024 року.
14 травня 2024 року від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву.
Доводи учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав за обставин зазначених в ньому, не заперечив, що він керував автомобілем даного числа у вказану годину на вказаному відрізку дороги, однак вважає оскаржувану постановунеобґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає до скасування. Зазначив, що відповідачем не надано до суду достовірних доказів скоєння ним правопорушення.
Представник відповідача -Управління патрульної поліції у Вінницькій області та відповідач поліцейський 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області Білявський В.В. в судове засідання не з'явилися, хоча були завчасно та належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, допустимість та достовірність доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Конституція України.
Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кодекс адміністративного судочинства України.
Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 5. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина 1 статті 9. Розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 2 статті 74. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Стаття 72. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Кодекс України про адміністративні правопорушення.
Стаття 7. Ніхто не може бути підданим заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Стаття 9. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені статтею 33 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі по тексту - КУпАП) за приписами якої воно накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України (ст. 246 КУпАП).
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення і мають право накладати адміністративні стягнення, зокрема передбачені частиною 1 ст. 122 КУпАП.
Стаття 251. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 268 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.
Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Частиною 5 ст. 14 цього Закону визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно з п. 12.4 ПДР загальні обмеження швидкості поширюються на всю територію України, відповідно до яких у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю 50 км/год. Таке обмеження стосується населених пунктів, позначених дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту», та скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту».
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що 11 квітня 2024 року, поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області Білявським В.В. відносно ОСОБА_1 було винесено постановупро накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1882947. Відповідно до винесеної постанови, 11 квітня 2024 року о 14.23 год. в м. Вінниця по вул. Немирівське шосе водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Сaddy», державний номерний знак НОМЕР_1 рухався в населеному пункті зі швидкістю 76 км/год, чим перевищив дозволену швидкість на 26 км/год. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
У цьому випадку перевищення швидкості зафіксоване лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTІ 20/20 № ТС000542.
Суд зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Згідно з технічними характеристиками, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCam LTI» 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як неспростовний доказ по справі.
Суд зазначає, що прилад TruCam II LTI 20/20 ТС000542 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки.
Проведення повірки вказаного приладу передбачене Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam» отримав сертифікат відповідності.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29816, виданого ДП «Укрметртестстандарт», від 11.12.2023 року та чинного до 11.12.2024 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCАМ LTІ 20/20 № ТС 000542 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач.. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: + 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
Суд звертає увагу на те, що на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідач надав суду фото з приладу TruCam II LTI 20/20 ТС 000542., на якому зафіксовано рух автомобіля «Volkswagen Сaddy», державний номерний знак НОМЕР_1 , швидкість руху (76 км/год), а також відображено місце, дату та час вчинення правопорушення.
Посилання позивача на ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», яка, на його думку, забороняє використовувати технічні прилади у ручному режимі, суд відхиляє, оскільки дана стаття стосується техніки, яка працює в автоматичному режимі, а прилад TruCam II LTI 20/20 за своїми технічними характеристиками може працювати також і в ручному режимі.
Крім того, під час розгляду справи поліцейським позивача було ознайомлено з усіма правами, передбаченими статтею 268 КУпАП. Позивач мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Жодних обмежень в користуванні правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, під час розгляду справи не було.
Крім того, суд зазначає, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України, не розраховуючи на те, що факт вчинення правопорушення не буде належним чином зафіксований.
Беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що вчинення позивачем порушення п.12.4 ПДР підтверджено належними і допустимими доказами.
Стосовно доводів позивача про те, що йому не було забезпечено право скористатися правовою допомогою, то суд зазначає, що згідно чинного законодавства до повноважень та обов'язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Законодавством не визнана обов'язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов'язана з обов'язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський згідно із законодавством лише ознайомлює особу із її правами, однак, виключно правопорушник вирішує, чи скористається він своїми правами і в який спосіб. Разом з тим підстав для відкладення розгляду справи поліцейським не було встановлено.
Висновки суду за результатом розгляду справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд повинен повно встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надати їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
З огляду на вищенаведене, в судовому засіданні було встановлено, що дії відповідача, під час винесення постанови серія ЕНА № 1882947 від 11.04.2024, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП, були обґрунтованими, законними та правомірними.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку щодо правомірності постанови по справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 1882947 від 11.04.2024, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 7, 9, 33, 210, 235, 245, 247, 251, 252, 254, 256, 268, 279, 280, 283, 285, 288 КУпАП, ст. 2, 5, 6, 7, 9, 70-77, 229, 241-246, 250 КАС України, суд
В задоволеннні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Вінницькій області, поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області Білявського Віталія Віталійовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Судові витрати понесені позивачем залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу VІІ Перехідних Положень КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Ернста, 3;
відповідач: поліцейський 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області Білявський Віталій Віталійович, адреса: 21010 м. Вінниця вул. Ботанічна, 24;
відповідач: Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, адреса 21010, м. Вінниця вул. Ботанічна, 24.
Повний текст рішення виготовлено: 07 червня 2024 року
Суддя: О. В. Пилипчук