Первомайський міськрайонний суд Харківської області
Справа № 2030/2-271/11
Іменем України
"07" грудня 2011 р. м. Первомайський
07 грудня 2011 року Первомайський міськрайонний Харківської області
у складі: головуючого - судді Босняк М.М.,
при секретарі -Лазоренко М.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайський цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -
13 жовтня 2010 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 99001,80 гривень, посилаючись на те, що ці кошти у відповідача знаходяться без достатньої правової підстави та просив стягнути понесені судові витрати за розгляд справи у розмірі 11611 гривень, у тому числі суму сплаченого державного мита у розмірі 991 грн., витрат на інформаційне-технічне забезпечення у розмірі 120 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10500 грн. В судовому засіданні представник позивача відмовився від частини позовних вимог відносно 16 годин, та просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 4900 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним:
Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки будівельних матеріалів №14/10-01 від 30.06.2010 року. В подальшому позивач здійснив оплату готівковими коштами у розмірі 198288 грн., на що отримав від відповідача товарний чек б/н від 01.07.2010 року за його власним підписом та печаткою фізичної особи - підприємця. Грошові кошти позивачем були надані без складання та підтвердження відповідних заявок на поставку, як це було передбачено п. 2.4 договору поставки №14/10-01 від 30.06.2010 року. Надалі відповідачем частково було поставлено будівельні матеріали на загальну суму 99286,2 грн., що підтверджують надані до позовної заяви видаткові накладні. Неодноразові звернення позивача з проханням та вимогами поставити залишок товару (будівельних матеріалів) або повернути грошові кошти відповідачем були проігноровані. Таким чином позивач вважає, що оскільки грошові кошти були передані відповідачу без належної правової підстави, а добровільно відповідач відмовляється їх повертати, то і звернувся до суду з позовом за захистом свого права на належні йому кошти.
У судових засіданнях позивач та його представник, підтримали позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на наведені вище обставини.
Відповідач та його представник проти позову заперечували, неодноразово змінювали свої пояснення стосовно викладених у позові обставин, та остаточно відповідач пояснив, що він здійснив поставку товару у повному обсязі 01 липня 2010 року, на що він і виписав товарний чек. Поставку товару за видатковими накладними на підставі договору відповідач також визнає, а також вказує на те, що він поставив позивачу товар у більшій кількості, ніж це вказано у доданих до позову видаткових накладних, але в зв'язку з тим, що у нього не збереглися документи, які це підтверджують, то він не може сказати у якій саме кількості та у які періоди ця поставка відбувалася. Крім того відповідач зазначив, що він, як фізична особа - підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування, і згідно чинного на той час законодавства не був зобов'язаний зберігати документи стосовно придбання та поставки товарів.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи рішення по справі що розглядається, суд виходив з вимог ст.ст. 60, 61 ЦПК України, які регламентують, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, крім випадків, коли мають місце підстави звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Крім того, дотримуючись принципу диспозитивності, передбаченого ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Отже, судом встановлено, що 30 червня 2010 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір поставки будівельних матеріалів №14/10-01 (а.с. 14). Ціну, кількість, асортимент та загальну вартість товару (будівельних матеріалів) сторони погодили у специфікаціях до договору № 1, 2 від 30.06.2010 року, які є його невід'ємною частиною (а.с. 15, 16). Згідно зі специфікаціями загальна вартість договору склала 198288 грн. У відповідності до пунктів 2.1., 2.2., 2.4. договору поставки № 14/10-01 від 30.06.2010 року поставка товару здійснюється відповідачем на підставі погодженої з ним заявки на кожну партію товару в рамках обсягу товарів погодженому між сторонами по договору та при умові отримання від позивача повної оплати за погодженої між сторонами заявкою на кожну партію товару. При чому обов'язок оплати позивача перед відповідачем виникає з моменту погодження заявки на кожну партію товару відповідачем, та з моменту оформлення рахунку-фактури на оплату товару по погодженій заявці (п. 2. договору поставки № 14/10-01 від 30.06.2010 року).
У судовому засіданні позивач пояснив, що передача готівкових коштів у розмірі всієї вартості договору у розмірі 198288 грн. відповідачу була здійснена всупереч умовам договору поставки №14/10-01 від 30.06.2010р., оскільки відповідач пояснив йому, що специфікації до договору поставки і є заявками (“заказами”) до договору поставки, та на вимогу позивача і був виписаний товарний чек як підтвердження саме оплати за товар (а.с. 17).
Відповідач поставив позивачу товар окремими партіями за усними зверненнями позивача частково на загальну суму 99286,2 грн., що підтверджують видаткові накладні, додані до позовної заяви, а саме: видаткова накладна №070601 від 06 липня 2010 року на суму 11059,20 грн., видаткова накладна № 070602 від 06 липня 2010 року на суму 15000.00 грн., видаткова накладна № 072001 від 20 липня 2010 року на суму 21600.00 грн., видаткова накладна № 072002 від 20 липня 2010 року на суму 15000.00 грн., видаткова накладна № 072201 від 22 липня 2010 року на суму 21627.00 грн., видаткова накладна № 072202 від 22 липня 2010 року на суму 15000.00 грн. (а.с. 18-20).
В подальшому усні та письмові звернення позивача щодо поставок товару або повернення грошових коштів у розмірі 99001,80 грн. (що вираховується як різниця між сумою переданих готівкових коштів позивачем у розмірі 198288 грн. та сумою поставленого товару відповідачем у розмірі 99286,2 грн.) були проігноровані відповідачем (а.с. 21, 22, 23).
У судовому засіданні був допитаний свідок, заявлений позивачем, ОСОБА_5 , який в судовому засіданні підтвердив факт письмового звернення позивача до відповідача 29.09.2010 року з заявкою на поставку залишку товару та вимогою про повернення грошових коштів, а також відмови відповідача від отримання цих документів, що було зафіксовано в акті. В ході судового розгляду справи беззаперечно було встановлено, проти чого не заперечували і сторони по справі, що товарний чек був виписаний саме відповідачем.
Однак твердження відповідача про поставку товару у повному обсязі 01.07.2010 року на підставі товарного чеку не приймаються судом до уваги, оскільки товарний чек є розрахунковим документом, який підтверджує факт оплати за товар та здійснення між сторонами правочину купівлі-продажу, але не може підтверджувати поставку товару. До того ж документальним підтвердженням поставки товару може служити лише документ підписаний обома сторонами: видаткова накладна або акт прийому-передачі товару чи інший документ, який свідчить про прийняття товару покупцем за підписами обох сторін. Як вбачається з матеріалів справи такий документ (видаткова накладна) і був виписаний відповідачем при здійсненні поставки товару окремими партіями.
У судових засіданнях відповідач в обгрунтування своєї позиції не навів жодних доказів, які підтверджують як передачу товару позивачу, так і придбання та транспортування їм товарів для поставки позивачу, мотивуючи це тим, що в нього не збереглися документи, та тим, що він згідно чинного на той час законодавства не зобов'язаний був зберігати документи стосовно придбання та поставки товарів. Зазначена відповідачем підстава відсутності документів не може бути підставою звільнення від доказування своєї позиції у розумінні ст. 61 ЦПК України. Також суд зазначає, що у відповідача було достатньо часу для відновлення документів або виклику свідків, але відповідач цим не скористався, що свідчить про безпідставність тверджень відповідача щодо здійснення поставки будівельних матеріалів за товарним чеком. Крім того відповідач не пояснює яким чином він здійснював поставку товарів окремими партіями без проведеної оплати позивачем, що також підтверджує належність доказів та пояснень позивача по справі.
У відповідності до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Як було встановлено судом позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 198288 грн. всупереч вимогам укладеного договору поставки №14/10-01 від 30.06.2010 року, тобто без належних на то підстав. Таким чином суд вважає правомірним задовольнити заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів позивача у розмірі 99001,80 грн., оскільки останній відмовляється їх повертати у добровільному порядку або здійснити поставку товару, що і підтвердив, заперечуючи проти позову у судових засіданнях.
Відповідно до вимог ст. ст. 79, 88 ЦПК України, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача в частині стягнення на його користь витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у суді в сумі 120 гривень та держмита за подання позовної заяви у розмірі 991 гривень
Відповідно до ч.3 ст.79 ЦПК України до судових витрат належать витрати на правову допомогу, яку згідно з ч.1 ст.56 ЦПК України, може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право надавати таку допомогу. Положення ст.84 ЦПК України покладає на сторони витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, та вказує, що граничний розмір компенсації встановлюється законом. Вирішуючи питання про відшкодування позивачу понесених ним витрат на правову допомогу, суд виходить з того, що така допомога останньому була надана, позивач оплатив такі послуги, витрати на правову допомогу є законними та обґрунтованими за розміром, а документи, які оформлені у встановленому порядку, свідчать про понесені позивачем такі витрати. З наведених доказів вбачається, що позивач 11.10.2010 року уклав договір № 11/10-10 про юридичне обслуговування та заявку № 1 до договору з фізичної особою - підприємцем ОСОБА_6 з метою отримання правової допомоги, яка полягає у поверненні грошових коштів позивача у розмірі 99001.8 грн. в зв'язку з безпідставним перебуванням цих коштів у ФОП ОСОБА_2 та відмовою останнього від добровільного їх повернення, в тому числі: вивчення та аналіз документів стосовно правовідносин між позивачем та відповідачем, підготовка позовної заяви та інших процесуальних документів, а також участь у судових засіданнях в суді першої інстанції і підготовка необхідних процесуальних документів протягом судового розгляду (а.с. 5-7, 8). Відповідно до умов цього договору та заявки до нього виконання цих послуг було доручено ФОП ОСОБА_6 , фахівцю в галузі права - юристу, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку, де зазначений вид діяльності - юридичні послуги та дипломом спеціаліста серії НОМЕР_1 , виданого Університетом внутрішніх справ 29.04.2000 року, а також фізичній особі ОСОБА_1 , на що є згода позивача у заявці до договору, яким на виконання цього доручення було видано довіреність згідно з умовами цього договору (а.с. 9, 10, 11). Вартість за одну годину роботи, яка визначена в заявці до договору встановлена в розмірі 350 грн. за одну годину роботи, та не перевищує граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу, встановленої Постановою КМУ від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», згідно з якою особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Відповідно до ст.ст. 79, 84, 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем та документально підтверджені витрати за надання їй правової допомоги у розмірі 4900 грн., що підтверджується вищезгаданим договором про надання юридичних послуг та заявкою до договору, свідоцтвом про сплату єдиного податку, дипломом фахівця права. Загальний час надання правової допомоги становив 14 годин, ціна - 350 грн. за одну годину, а загальна вартість наданих послуг - 4900 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 10, 60, 61, 79, 81, 84, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст. 177, 1212 ЦК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та судових витрат за розгляд справи - задовольнити.
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Більшовик Первомайського району Харківської області, та жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , грошові кошти у розмірі 99001.80 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч одна гривня 80 копійок).
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті держмита у розмірі 991 грн. (дев'ятсот дев'яносто одна грн. 00 коп.).
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати на інформаційне технічне-забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. (сто двадцять грн. 00 коп.).
Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати на правову допомогу у розмірі 4900 грн. (чотири тисячі дев'ятсот грн. 00 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлено 07.12.2011 року.
Суддя: М. М. Босняк