Єдиний унікальний номер 341/1211/24
Номер провадження 1-кс/341/316/24
про розгляд клопотання в порядку ст. 206 КПК України
08 червня 2024 року місто Галич
Слідчий суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявниці ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про звільнення громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
установив
08 червня 2024 року до Галицького районного суду Івано-Франківської області звернулась ОСОБА_3 із клопотанням в порядку статті 206 КПК України, у якому просить постановити ухвалу про негайне звільнення громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування клопотання зазначила, що 07.06.2024 близько 20:00 працівники поліції зупинили транспортний засіб, в якому перебували ОСОБА_5 , 1985 року народження, та ОСОБА_4 , 1997 року народження. Після перевірки документів вказаних осіб доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після перевірки документів вказаних громадян доставили за адресою: АДРЕСА_1 , де вони перебувають і на цей час. Вказані громадяни зареєстрували протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення, але правоохоронні органи не реагують.
У судовому засіданні ОСОБА_3 , яка є сестрою ОСОБА_4 , а також ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтвердили викладені у клопотанні обставини щодо факту затримання і доставлення до відділу РТЦК та СП. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтвердили, що є військовозобов'язаними та до центру комплектування не з'являлись. ОСОБА_3 зазначила, що після звернення до суду з цим клопотанням ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відпустили з приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому їм вручили повістки для явки до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем проживання.
Заявниця та громадяни ОСОБА_5 , ОСОБА_4 клопотання підтримали. Зазначили, що до громадян жодних насильницьких дій чи тортур не вчинялось. Про наявність кримінальних проваджень щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 їм не відомо. Проте, щодо дій працівників поліції і РТЦК та СП подано заяву до правоохоронного органу.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у судовому засіданні вказав, що усі дії щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були вчинені у межах мобілізаційних процесів у державі у зв'язку із військовою агресією росії та воєнним станом у державі. Клопотання не має сенсу, оскільки осіб ніхто не утримує. Оскільки після перевірки документів і встановлення осіб було пізно, то вони заночували за відповідною адресою, де їх годували і ніхто щодо них не вчиняв жодних протиправних дій.
Заслухавши присутніх у судовому засіданні осіб, надавши правову оцінку клопотанню і встановленим обставинам, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
У ч. 1 ст. 206 КПК України закріплено, що кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Аналіз ст. 206 КПК України дає підстави для висновку, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентують відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Отже, відповідно до ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, ізоляторі тимчасового тримання або затримана/утримується без ухвали слідчого судді службовими особами органу досудового розслідування (Національної поліції, органів безпеки України, органів Бюро економічної безпеки України, органів державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України).
Слідчий суддя звертає увагу, що у клопотанні вказано про затримання і утримання громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_4 працівниками поліції та РТЦК та СП. ОСОБА_3 просить вжити заходів в порядку ст. 206 КПК України до негайного їх звільнення. При цьому у судовому засіданні встановлено, що громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у межах кримінального провадження не затримувались і на цей час не утримуються під вартою.
Згідно з нормами кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи ІНФОРМАЦІЯ_1 не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Таким чином, громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не є і не були затриманими особами в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
З огляду на викладене, зокрема на відсутність даних, які б підтверджували, що на цей час в межах територіальної юрисдикції суду громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_4 позбавлені свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або вони не звільнені з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, слідчий суддя висновує про відсутність правових підстав для постановлення ухвали про зобов'язання звільнити громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
При цьому слідчий суддя звертає увагу сторони заявниці на те, що у разі порушення її, чи громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , прав службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту вони вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо них протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 9, 24, 26, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звільнення громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її постановлення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Слідчий суддяОСОБА_7