308/6505/24
04.06.2024 року місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Придачук О.А., за участю правопорушника - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 КУпАП
01.04.2024 року близько 10 год. 40 хв. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , наніс тілесні ушкодження однокласнику ОСОБА_3 , що свідчить про те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував обов'язки щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив дії передбачені ч.1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав. Пояснив, що він не ухиляється від виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 та вважає, що в даному випадку не він є субєктом адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, а вчителі ліцею. Просив суд не брати до уваги пояснення дані ним у протоколі про адміністративне правопорушення. Також зазначив, що у статті мова йде про неповнолітню дитину, а його син малолітня дитина.
Заслухавши пояснення правопорушника, дослідивши матеріали справи, доходжу наступного.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною першою статті 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ст. 251КУпАП визначає, щодо доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи,яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-ікінозйомки, відеозапису чи засобів фото- ікінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху,протоколом про вилучення речей і документів, атакож іншими документами.
Згідно зі ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається, зокрема, в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (формальний склад).
Суб'єкт цього адміністративного правопорушення - фізичні осудні особи - батьки, або особи, що їх замінюють.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
При цьому, суддя звертає увагу на те, що чинне законодавство України не містить єдиного визначення поняття «неповнолітні». Одна група нормативно-правових актів (Сімейний кодекс України, Цивільний кодекс України) поняття «малолітній» та «неповнолітній» співвідносять, як частини цілого, яким є поняття «дитина». Тобто поняття «дитина» включає дві складові: «малолітній» та «неповнолітній», які є окремими самостійними групами.
Статтею 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Інша група нормативно-правових актів (Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України) неповнолітній включає всю вікову протяжність, до 18 років, а малолітній (малолітня особа) відноситься до неповнолітнього, з 14 років. Тобто малолітній та неповнолітній співвідносяться між собою як частина й ціле, а термін «дитина» не використовується.
Так, сукупний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів в співвідношенні із завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо охорони прав і свобод громадян, свідчить про те, що термін «неповнолітні діти», який використовується у статті 184 КУпАП охоплює коло осіб, які не досягли повноліття, тобто яким не виповнилося 18 років, права і свободи яких перебувають під особливою охороною держави.
Статтею 150 СК України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, ч.1 вказаної статті передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Частинами першою та другою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Вина правопорушника стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 542184 від 04.04.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 04.04.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 04.04.2024 року, витягом з ІТКС «Інформаційний портал Національної поліції України» від 02.04.2024 року № 5648, копією заяви ОСОБА_4 від 02.04.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 02.04.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 02.04.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_6 від 04.04.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_7 від 04.04.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_8 від 04.04.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_9 від 04.04.2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_10 , письмовими поясненнями ОСОБА_11 від 04.04.2024 року, рапортом начальника СЮП ВП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 04.04.2024 року, наявними у матеріалах справи.
Оцінюючи докази, у їх сукупності, суддя доходить висновку, що такі є належними, допустимими та такими, що узгоджуються між собою та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, і вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 23, 33, 184 ч.1, 283-285, 287-294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 605,60 грн. на користь держави.
Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: О.А. Придачук