справа № 756/13564/23
провадження № 33/824/2335/2024
02 травня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
в складі судді Кирилюк Г. М.,
при секретарі Халепчук Д. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року у складі судді Пономаренка А. А., в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн, з позбавленням права керуванням транспортними засобами строком на 1 рік.
12.03.2024 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року. Скасувати вказану постанову суду та надіслати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовує тим, що він не знав про місце та час судового розгляду справи, повний текст оскаржуваного судового рішення ні йому, ні його представнику вручені не були. Про рішення суду його представник дізнався 09 березня 2024 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. У вказаному реєстрі рішення суду було оприлюднено лише 01.03.2024 року.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції була порушена процедура розгляду даної справи, оскільки в судове засідання він не викликався, жодної повістки він не отримував, про час і місце розгляду справи не знав. Відтак, він був позбавлений права бути вислуханим та права на захист та справедливий суд.
Щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів факту порушення ним положень ПДР, які б відповідно до ст. 35 Закону України "Про національну поліцію" давали право працівникам поліції здійснювати законну зупинку транспортного засобу під його керуванням. У зв'язку з цим всі наступні вимоги працівників поліції він не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім цього, в протоколі зазначено, що зупинка транспортного засобу відбулась 07.10.2023, проте зупинка відбулась ще 06.10.2023, тому дані, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення №ААД №522787 не можуть вважатись доказом по справі.
Суд першої інстанції взяв на себе функцію обвинувача і виніс передчасне рішення у справі у вигляді постанови.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
По суті обставин справи пояснив, що 06 жовтня 2023 року він з колегами пішли в кафе, де вживали алкоголь. Він випив трошки віски та поїхав до товариша громадським транспортом. До 23 год. 40 хв. був у товариша, ліг у нього, відпочив, подрімав. У нього були сумніви, чи не перебуває він ще в стані сп'яніння, але машин уже не було, тому ніхто б не постраждав. О 23 год. 40 хв. він поїхав до своєї дівчини, яка захворіла. Його зупинили працівники поліції, коли комендантська година ще не розпочалась. Вважає, що його було незаконно зупинено працівниками поліції.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та переглянувши відеозапис, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року було подано ОСОБА_1 12 березня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення.
Про судові засідання ОСОБА_1 повідомляли на його мобільний телефон, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення з його слів, останнє SMS-повідомлення про його виклик до суду на 16.01.2024 р. 09:40 год. було доставлено 10.01.2024, про що свідчить довідка відповідальної особи суду (а.с.8).
Разом з тим, відомостей про надіслання ОСОБА_1 копії постанови Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року матеріали справи не містять.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень постанова Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року була оприлюднена 01.03.2024.
Враховуючи ту обставину, що апеляційну скаргу було подано 12.03.2024 року, з метою забезпечення права особи на апеляційне оскарження судового рішення в її справі, суд апеляційної інстанції вважає за можливе клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка всупереч положень ч. 1 ст. 2772 КУпАП не була повідомлена про розгляд справи шляхом вручення повістки, апеляційний суд виходить з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 268 , ч. 1 ст. 2772 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що справа була розглянута судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 та за відсутності даних про його належне сповіщення про місце і час розгляд справи.
Разом з тим, допущене судом першої інстанції порушення в частині належного повідомлення про розгляд справи, не може слугувати підставою для скасування постанови суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд.
Процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, ОСОБА_1 в повній мірі були забезпечені судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови.
Так, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій детально виклав свої доводи незгоди з постановою суду першої інстанції, з метою реалізації права особи на доступ до правосуддя апеляційний суд поновив йому строк на апеляційне оскарження. Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 в повній мірі надано можливість реалізувати свої права, в тому числі давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися послугами захисника тощо.
Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У статті 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд, у відповідності з вимогами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №522787, водій ОСОБА_1 07 жовтня 2023 року, о 00.10 год. в м. Києві, проспект Оболонський, керував транспортним засобом Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку у кабінеті лікаря нарколога, висновок 005266, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного лікарем КНП "КМНКЛ "Соціотерапія" ОСОБА_2 07.10.2023 о 00.58 год., ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння (1,43 ‰).
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, які є належними і допустимими доказами, та які свідчить про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про незаконність зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції є необґрунтованими.
Як вбачається з доданого до матеріалів справи відеозапису з боді-камери поліцейського №470652, час 00:13:16, ОСОБА_1 не заперечує ту обставину, що зупинка його транспортного засобу відбулась після початку комендантської години. Так, останній пояснив: " випив, зупинили мене в комендантську годину".
За змістом Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а також відповідно до Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою КМУ №573 від 08.07.2020 р., на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Доводи ОСОБА_1 про те, що зупинка його транспортного засобу відбулася ще 06.10.2023, а не 07.10.2023 о 00:10 год., як зазначено в протоколі, є недоведеними та не є обставиною, що свідчить про відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
За наслідками перевірки постанови суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Під час судового розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , встановлено, що останній своїх обов'язків не виконав.
Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення з достатньою повнотою досліджені судом на виконання вимог ст. 280 КУпАП, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю наведених у постанові суду доказів, зміст постанови відповідає вимогам ст. 283, 284 КУпАП, в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. 294 КУпАП суд
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г. М. Кирилюк