Іменем України
09.05.2024 Справа №607/4564/24 Провадження №2/607/1568/2024
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Марциновської І.В.,
за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,
представника позивача адвоката Чубенко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 18.12.2022 о 13 год. 45 хв. на вул. Шептицького у м. Тернополі, неподалік від АЗС «БРСМ», водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ» моделі «11174», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись з вул. С.Будного у напрямку до вул. Торговиця, здійснюючи поворот, не був достатньо уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та виїхав на смугу зустрічного руху, унаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Skoda» моделі «Kodiaq», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який зіткнувся з автомобілем марки «Dacia» моделі «Duster», державний номерний знак під керуванням ОСОБА_4 , який, у свою чергу, допустив зіткнення з автобусом марки «Богдан» моделі «А09302», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3 (б), 11.3 Правил дорожнього руху.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.04.2023 ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Позивач є власником транспортного засобу марки «Skoda» моделі «Kodiaq», державний номерний знак НОМЕР_2 , та унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдана матеріальна шкода у розмірі 414927,22 грн (344678 грн вартість відновлювального ремонту + 70249,22 грн втрата товарної вартості автомобіля).
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» на підставі полісу № 212400029 та на виконання умов даного договору страхова компанія сплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 160000 грн.
Крім цього, відповідач у добровільному порядку відшкодував позивачу завдану шкоду у загальному розмірі 100819,67 грн.
Відтак розмір матеріальної шкоди, що залишилась до відшкодування, становить 154107,55 грн (414927,22 грн - 160000 грн - 100819,67 грн = 154107,55 грн).
За таких підстав відповідно до ст. 1188, 1194 ЦК України позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану матеріальну шкоду у розмірі 154107,55 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
28.02.2024 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 26.03.2024, наданий сторонам строк для подання заяв по суті справи.
26.03.2024 підготовче засідання відкладене на 11.04.2024 для забезпечення права відповідача на правову допомогу.
11.04.2024 без виходу до нарадчої кімнати усною ухвалою, що занесена до протоколу судового засідання, закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 09.05.2024.
У судовому засіданні 09.05.2024 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чубенко Н.М. позов підтримала з підстав, викладених у позові, та просила позов задовольнити повністю. Додатково пояснила, що згідно з висновком експерта вартість відновлювального ремонту належного позивачеві транспортного засобу є вищою, ніж ціна позову, оскільки позивач мав можливість відремонтували автомобіль за меншу суму. Зазначила, що в акті виконаних робіт з ремонту автомобіля відсутні види робіт, які б дублювалися. Зауважила, що назви робіт можуть бути схожими, оскільки мається на увазі спочатку демонтаж, а потім монтаж певних запчастин. Також пояснила, що висновок експерта є допустимим доказом, оскільки експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а сам висновок складений для подання його до суду.
У судове засідання 09.05.2024 позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, не з'явився, однак приймає участь у судовому процесі через свого представника.
У судове засідання 09.05.2024 відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, не з'явився без повідомлення про причини неявки. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Просив у позові відмовити повністю.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов'язаними з відшкодуванням шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та регулюються нормами ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена ухвала суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так, постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.04.2023, постановленою у справі № 607/5979/23 (а.с. 11), встановлено, що 18.12.2022 о 13 год. 45 хв. на вул. Шептицького у м. Тернополі, неподалік від АЗС «БРСМ», водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ» моделі «11174», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись з вул. С.Будного у напрямку до вул. Торговиця, здійснюючи поворот, не був достатньо уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та виїхав на смугу зустрічного руху, унаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Skoda» моделі «Kodiaq», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який зіткнувся з автомобілем марки «Dacia» моделі «Duster», державний номерний знак під керуванням ОСОБА_4 , який, у свою чергу, допустив зіткнення з автобусом марки «Богдан» моделі «А09302», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3 (б), 11.3 Правил дорожнього руху.
Указаною постановою суду від 27.04.2023 ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Дане судове рішення 08.05.2023 набрало законної сили.
Відтак з урахуванням положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України суд вважає, що обставини щодо порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобіль марки «Skoda» моделі «Kodiaq», державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, доказуванню не підлягають.
Так, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с. 10) власником транспортного засобу марки «Skoda» моделі «Kodiaq», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .
Частина 1 ст. 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі ст. 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 28 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону).
У постанові від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі № 754/1114/15-ц, від 21.02.2020 у справі № 755/5374/18, від 22.04.2020 у справі № 756/2632/17, від 22.04.2021 у справі № 759/7787/18, від 11.08.2021 у справі № 554/8473/19.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Так, на підтвердження розміру завданої позивачеві матеріальної шкоди суду надані висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи № 111/8/23 від 21.08.2023 (а.с. 14-24) та акт прийому-передачі виконаних робіт від 23.05.2023 (а.с. 25-26).
Надаючи оцінку даним доказам з підстав їх допустимості та належності, суд зазначає таке.
У постанові від 03.10.2023 у справі № 606/2231/202 Верховний Суд зазначив, що акт виконаних робіт/наданих послуг - це первинний документ, який відображає факт виконання робіт/надання послуг та конкретні види робіт/послуг, а тому є належним доказом на підтвердження вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Також суд враховує, що у висновку експерта № 111/8/23 від 21.08.2023 зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384, 385 КК України, за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків, що засвідчено підписом експерта. Крім цього, у вступній частині висновку вказано, що ОСОБА_6 , який звернувся із заявою про проведення експертизи від імені ОСОБА_1 , та експерт Мазур М.С. уклали договір на підтвердження того, що даний висновок складений для подання його до суду. При цьому зі змісту договору № 111/8/23 від 26.12.2022 вбачається, що сторони погодили, що предметом договору є виконання саме судової експертизи (а.с. 12).
Більше того з метою проведення указаної експертизи експерт здійснював огляд належного позивачеві транспортного засобу та такий огляд проводився у присутності відповідача, який жодних заперечень з цього приводу не висловлював.
Відтак суду не надані достатньо переконливі докази на підтвердження недопустимості указаного висновку експерта, а тому такий висновок приймається судом до розгляду.
Так, зі змісту зазначеного вище висновку експерта встановлено, що вартість відновлювального ремонту належного позивачеві транспортного засобу марки «Skoda» моделі «Kodiaq», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 486120,62 грн.
Разом з тим суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відремонтував належний йому транспортний засіб та відповідно до акта прийому-передачі виконаних робіт від 23.05.2023 вартість відновлювального ремонту склала 344678 грн. Факт оплати коштів у вказаному розмірі на рахунок ФОП ОСОБА_7 підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 034 (а.с. 27).
При цьому у висновку експерта також визначено, що величина втрата товарної вартості транспортного засобу марки «Skoda» моделі «Kodiaq», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 70249,22 грн.
Так, п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, визначає, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з п. 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач довів належними та достатніми доказами, що завдана позивачеві матеріальна шкода становить 414927,22 грн (344678 грн вартість відновлювального ремонту + 70249,22 грн втрата товарної вартості автомобіля).
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у страховій компанії «Еталон» на підставі полісу № 212400029 (а.с. 32), яким передбачена страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у сумі 160000 грн. Указана сума страхового відшкодування сплачена позивачеві, що підтверджується відповіддю страхової компанії на адвокатський запит представника позивача (а.с. 33).
Крім цього, відповідач у добровільному порядку відшкодував позивачу завдану шкоду у загальному розмірі 100819,67 грн, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 34).
Отже, розмір матеріальної шкоди, що залишилась до відшкодування позивачеві, становить 154107,55 грн (414927,22 грн - 160000 грн - 100819,67 грн = 154107,55 грн).
Відтак суд встановив порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації за завдану матеріальну шкоду у розмірі 154107,55 грн.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1549,20 грн, що підтверджується квитанцією від 09.02.2024 (а.с. 1). Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Так, за проведення транспортно-товарознавчої експертизи відповідач сплатив кошти у сумі 5700 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 111/8/23 від 03.08.2023 (а.с. 13). Відтак вартість такої експертизи також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , компенсацію за завдану матеріальну шкоду у розмірі 154107 (сто п'ятдесят чотири тисячі сто сім) гривень 55 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судові витрати у виді судового збору у сумі 1549 (одна тисяча п'ятсот сорок дев'ять) гривень 20 копійок та витрат на проведення транспортно-товарознавчої експертизи у сумі 5700 (п'ять тисяч сімсот) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Представник позивача: адвокат Чубенко Наталія Миколаївна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
СуддяІ. В. Марциновська
Повне судове рішення складене 20.05.2024.