21.05.2024 Справа №607/6358/24 Провадження №2/607/1847/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
20.03.2024 представник позивача Акціонерного товариства «УкрСиббанк» звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми в порядку ч.2 ст.625 ЦК України, в якій просить стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» три відсотки річних від простроченої суми заборгованості за період з 07.03.2021 року по 23.02.2022 року в сумі 1644,91 дол. США.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказує на те, що АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №80/53 від 06.12.2005, відповідно до умов якого Позивач надав ОСОБА_1 кредит в сумі 65600 дол. США, які він зобов'язався повернути у повному обсязі не пізніше 06.12.2026 згідно з графіком погашення кредиту, та сплачувати щомісячно проценти за користування кредитом у розмірі 12.5% річних.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_2 згідно договору поруки №1 від 06.12.2005.
В зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами виникла прострочена заборгованість за вказаним договором. АТ «Укрсиббанк» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по кредиту та процентам за вказаним кредитним договором в сумі 56534,26 дол. США.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.01.2014 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 56534,26 доларів США, що в еквіваленті 451 878, 33.
Станом на 07.03.2024 заборгованість за кредитним договором не погашена, рішення суду залишається не виконаним.
Таким чином, внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, і право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Позивач зазначає, що за прострочення погашення сум заборгованості за кредитом необхідно стягнути з відповідачів у солідарному порядку 3% річних у сумі 1644,91 дол. США.
Розрахунок 3% річних здійснено за формулою: 56534,26 дол. США (сума боргу, що підлягає стягненню за рішенням суду)*3% річних: 365*354 (кількість днів прострочення за період з 07.03.2021 по 23.02.2022) = 1644,91 дол. США.
Оскільки зазначене рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в добровільному порядку виконано не було, позивач вважає, що вправі звернутися до суду за захистом порушеного майнового права шляхом стягнення з відповідачів в солідарному порядку на свою користь, з врахуванням приписів ч.2 ст.625 ЦК України суму 3% річних, що становлять 1644,91 дол. США за період з 07.03.2021 року по 23.02.2022 року.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, та в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлялися у встановленому законом порядку, зокрема шляхом надіслання на поштову адресу за їхнім зареєстрованим місцем проживання повістки про виклик до суду. Відповідачі про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавали.
Суд вважає, що відповідачі про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, відзиву на позов не подавали, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує представник позивача.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Згідно з ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин,які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права уразі його порушення, не визнання або оспорення (ч. 1 ст.15 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст.16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обґрунтованим.
Судом встановлено, що між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №80/53 від 06.12.2005, відповідно до умов якого Позивач надав ОСОБА_1 кредит в сумі 65600 дол. США, які він зобов'язався повернути у повному обсязі не пізніше 06.12.2026 згідно з графіком погашення кредиту, та сплачувати щомісячно проценти за користування кредитом у розмірі 12.5% річних.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_2 згідно договору поруки №1 від 06.12.2005.
В зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами виникла прострочена заборгованість за вказаним договором. АТ «Укрсиббанк» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по кредиту та процентам за вказаним кредитним договором в сумі 56534,26 дол. США.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.01.2014 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 56534,26 доларів США, що в еквіваленті 451 878, 33.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Як встановлено судом, у зв'язку з невиконанням позичальником умов договору, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.01.2014 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 56534,26 доларів США, що в еквіваленті 451 878, 33.
Станом на 07.03.2024 заборгованість за кредитним договором не погашена, рішення суду залишається не виконаним.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема,статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим, права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
За таких обставин позивач, має право на звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідачів на його користь 3% річних за прострочення виконання останніми грошового зобов'язання.
Враховуючи ту обставину, що заборгованість, яка стягнута з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 рішенням суду від 30.01.2014 року, ними не погашена, а відтак наявні підстави для стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача три проценти річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК України.
Судом встановлена правомірність стягнення заборгованості з відповідачів, та достеменно встановлено невиконання останніми рішення суду в повному обсязі, яке набрало законної сили, що в свою чергу наділяє позивача, як кредитора, правом звернення до суду з позовом до відповідачів про стягнення 3% річних, як з боржника у простроченому зобов'язанні, адже відповідно до змісту статті 625 ЦК України нарахування 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу). Відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За наведеного, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Отже, з ухваленням 30.01.2014 року по справі 607/21787/13-ц рішення про стягнення заборгованості зобов'язання не припинилось (за положеннями статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином); невиконання відповідачами грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, яке має наслідком відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми 56534,26 дол. США (сума боргу, що підлягає стягненню за рішенням суду), який визначається з моменту порушення грошового зобов'язання до його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.
Згідно наданого позивачем розрахунку: 3% річних від 56534,26 дол. США як суми прострочення грошового зобов'язання за період з 07.03.2021 по 23.02.2022 року становлять 1644,91 дол. США.
Розрахунок 3% річних здійснено за формулою: 56534,26 дол. США (сума боргу, що підлягає стягненню за рішенням суду)*3% річних: 365*354 (кількість днів прострочення за період з 07.03.2021 по 23.02.2022) = 1644,91 дол. США.
Відповідачі під час розгляду справи не надали суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у них обов'язку сплатити заявлену до стягнення на підставі частини 2 статті 625 ЦК України суму трьох процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання.
Даний розрахунок 3% річних відповідачами не спростований, хоча такий процесуальний обов'язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.
Враховуючи викладене, суд, перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 1644,91 дол. США, визнає його арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 1644,91 дол. США - 3% річних підлягають повному задоволенню.
Отже, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в межах трьох років, які передували подачі позову, в сумі 1644,91 дол. США.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач АТ «Укрсиббанк» сплатив судовий збір в розмірі 3028 грн.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь держави підлягає сплаті судовий збір у рівних частках у розмірі по 1 514 гривень з кожного.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-89, 95, 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» три проценти річних від простроченої суми заборгованості, у розмірі 1644,91 дол. США, в порядку ч.2 ст.625 ЦК України.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» суму сплаченого судового збору в рівних частках у розмірі по 1 514 гривень з кожного.
Копію рішення суду направити сторонам по справі.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство «Укрсиббанк», адреса місця знаходження: вул.Андріївська, 2/12, м.Київ, код ЄДРПОУ 09807750.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич